У прагненні знизити напруженість між двома найвпливовішими розвідувальними структурами світу — Службою зовнішньої розвідки Росії (СВР) і Центральним розвідувальним управлінням США (ЦРУ) — їхні голови нещодавно уклали принципову домовленість.
Сергій Наришкін, директор СВР і колишній високопосадовець російського уряду, заявив, що він та Джон Реткліфф, очільник ЦРУ, погодилися «дзвонити один одному в будь-який час» для обговорення питань, які становлять взаємний інтерес.
Попри давню конкуренцію, обидві служби визнають необхідність оперативного каналу зв’язку для уникнення небезпечних непорозумінь на тлі колосального зростання активності шпіонажу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
Війна в Україні істотно ускладнила ситуацію: обмін інформацією, контршпіонажні заходи та кібероперації загострили глобальну конкуренцію спецслужб.
Наришкін розповів кремлівському журналісту Павлу Зарубіну, що їхній останній відомий телефонний контакт відбувся в березні 2025 року. Проте відтоді регулярність дзвінків зменшилася, а сам формат спілкування здебільшого обмежувався узгодженням окремих процедур з розмінування, гуманітарних коридорів та обміну полоненими.
Тепер же сторони прагнуть створити справжній «гарячий телефон» розвідки, який працюватиме поза залежністю від дипломатичного протоколу та політичних обмежень.
Історія російської СВР веде свій початок від легендарного Першого головного управління КДБ, яке відповідало за закордонну розвідку. Його найгучніші успіхи та провали залишилися у світовій історії: від передачі ядерних секретів через Юліуса Розенберга до розкриття подвійного агента Едріка Еймса та Роберта Ханссена. Подібні випадки показали, наскільки високими є ставки у сфері глобального шпіонажу та конкуренції розвідок.
З іншого боку, ЦРУ має репутацію служби, яка здатна проводити найскладніші та найсекретніші операції за лаштунками світової політики. Після терактів 11 вересня агентство суттєво розширило свої можливості в галузі кіберрозвідки та контршпіонажу. Воєнний конфлікт в Україні дав можливість ЦРУ активніше співпрацювати з партнерами з НАТО та ЄС у моніторингу підтримки Росії через нелегальні канали та втручання в інформаційні системи.
Домовленість про цілодобовий зв’язок покликана зменшити ризик «ефекту дверного замка», коли в разі надзвичайної ситуації через відсутність прямого контакту спецслужби можуть невірно інтерпретувати дії одна одної. Такий підхід виправданий прикладами минулого: у 1962 році Карибська криза загрожувала ядерним конфліктом, проте зворотній зв’язок між КДБ і ЦРУ допоміг уникнути катастрофи.
Водночас експерти з розвідки застерігають, що відкриття цілодобового каналу не скасовує глибокої конкуренції та недовіри між службами. Завжди існуватиме ризик використання цього зв’язку для прихованої передачі дезінформації або «пасток» для контршпіонажу. Саме тому крім телефонних дзвінків, сторони також обговорять порядок перевірки автентичності повідомлень, методи шифрування розмов та критерії, за якими питання вважатимуться «критичними».
Аналітики вважають, що ключовим драйвером цієї домовленості стало бажання обох сторін мінімізувати наслідки «війни дзвінків» під час різкої ескалації у регіоні Чорного моря та Східної Європи, де обидві розвідки розгорнули масштабні контршпіонажні операції. Інформаційні витоки свідчать, що у ході минулого року кількість перехоплень радіозв’язку та кібероперацій збільшилася на понад 30 %, що підсилює потребу у каналі прямого спілкування.
Нарешті, домовленість може стати першим кроком до формування більш масштабної системи розвідницького діалогу між Росією та Заходом. Хоча такого рівня співпраці ще ніколи не було з початку пострадянської ери, обидві сторони усвідомлюють: в умовах глобальних викликів — від пандемій до кліматичних катастроф — безпосередній зв’язок спецслужб здатен врятувати не лише інформацію, а й людські життя.
