Визнання, що не є індульгенцією
31 липня Верховна Рада України одностайно ухвалила президентський законопроєкт, який відновлює незалежність ключових антикорупційних органів — НАБУ та САП. Після кількох днів невизначеності й обурення як серед громадськості, так і міжнародних партнерів, зокрема країн G7 та Єврокомісії, цей крок став очікуваним сигналом: Україна дослухається до голосу суспільства та зберігає вірність курсу євроінтеграції.
Реакція Єврокомісії не забарилась. У Брюсселі прямо заявили: новий закон відповідає основним викликам щодо незалежності Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Проте цей комплімент був лише початком значно складнішої розмови. За словами речника ЄК Гійома Мерсьє, ухвалення змін не є завершенням процесу, а радше новою фазою, що вимагає пильного контролю, відповідальності та сталого реформування системи.
Єврокомісія наголошує: незалежні антикорупційні органи — це не технічна деталь, а основа верховенства права, без якої не може існувати повноцінне членство України в Європейському Союзі. Тим більше в умовах, коли країна перебуває у стані війни, а ресурси міжнародної підтримки тісно пов’язані з прозорістю та підзвітністю державної влади.
Небезпечний відкат: скандальний закон №12414
Передумови нинішньої ситуації криються в рішенні Верховної Ради від 22 липня. Тоді було ухвалено законопроєкт №12414, який суттєво змінював баланс повноважень у сфері антикорупційної юрисдикції. Він, по суті, відкривав можливість для прямого впливу генерального прокурора на діяльність НАБУ та САП, даючи йому право змінювати підслідність, підписувати підозри без згоди відповідних органів, а також втручатися у процесуальні рішення.
Цей документ викликав широкий резонанс. Антикорупційна спільнота в Україні говорила про загрозу згортання реформ, тоді як міжнародні партнери попереджали про можливість перегляду політики фінансової допомоги. Неофіційні сигнали з боку представників G7 та Європейського Союзу були достатньо красномовними: якщо держава хоче залишатись на європейському треку — вона має гарантувати реальну незалежність слідчих і прокурорів у справах топ-корупції.
Ухвалення закону №12414, попри офіційні виправдання, виглядало як спроба повернути контроль над незалежними інституціями через непрямий адміністративний вплив. І хоча документ набрав чинності вже наступного дня, шквал критики не вщухав. У цій ситуації позиція президента Володимира Зеленського стала вирішальною — з ініціативи глави держави було розроблено новий законопроєкт, який мав виправити ситуацію.
Виправлення курсу: законопроєкт №13533
Законопроєкт №13533 з’явився як реакція на безпрецедентний тиск як з боку громадянського суспільства, так і міжнародних партнерів. Його текст був узгоджений з урядом, представниками НАБУ, САП та профільними юристами. Основна мета — повернути органам реальну автономію, яка була порушена попереднім законодавством.
Профільний комітет Верховної Ради підтримав ініціативу президента без змін, що свідчить про терміновість та чітке розуміння важливості цього рішення. А 31 липня парламент показав єдність, якої давно не було помітно — документ був ухвалений одноголосно.
Згідно з новим законом, повноваження генерального прокурора обмежуються: він більше не може самостійно втручатися у справи, що перебувають у підслідності НАБУ і САП. Це означає повернення до практики, коли рішення у справах високопосадової корупції приймаються тими, хто спеціалізується на цих питаннях і не залежить від політичної кон’юнктури.
Крім того, передбачено механізми захисту від зовнішнього тиску: чітке регламентування процедур, недопущення зміни підслідності без згоди спеціалізованих органів та можливість апеляції проти втручання з боку інших державних структур.
Чому ЄС не вважає процес завершеним
Хоча Європейська комісія визнала прогрес, у її заявах простежується чітке застереження: гарантії на папері не дорівнюють гарантіям у реальності. Висловлена підтримка — це аванс, який ще потрібно виправдати довгостроковими зусиллями.
У Брюсселі підкреслили, що майбутнє України як країни-члена ЄС неможливе без ефективної та незалежної системи боротьби з корупцією. Це не просто вимога, а фундаментальна умова вступу. Без неї довіра до держави, її інституцій та намірів залишатиметься крихкою.
Водночас ЄК наголосила: важливо не лише ухвалити закон, а й забезпечити його якісне впровадження. Це означає контроль за кадровими призначеннями, недопущення політичного втручання в діяльність антикорупційних структур, а також систематичне звітування перед суспільством і міжнародними партнерами.
Особливо тривожно виглядає той факт, що події останніх тижнів продемонстрували, наскільки легко крихкий баланс може бути порушено. Це є нагадуванням: збереження незалежності інституцій потребує не тільки законів, а постійної політичної волі, громадського контролю і міжнародного моніторингу.
Подальші кроки і виклики
Прийняття нового закону — безсумнівно, позитивний сигнал, однак шлях до справжньої незалежності і ефективності НАБУ та САП лише починається. У майбутньому критичними стануть питання інституційної спроможності, бюджетної забезпеченості, захисту персоналу органів від тиску та залякувань.
Також необхідно налагодити ефективну співпрацю між НАБУ, САП, судами та іншими правоохоронними структурами, уникнувши бюрократичної тяганини і суперечностей у юрисдикціях. Над цим потрібно працювати системно, об'єднуючи зусилля усіх гілок влади.
Громадянське суспільство, медіа та міжнародні організації й надалі повинні відігравати роль наглядачів, які не дозволять повернення до старих практик. Будь-які спроби ослабити або нейтралізувати антикорупційні структури мають отримувати миттєву реакцію як зсередини, так і ззовні.
Зрештою, довіра — найцінніший ресурс для України в умовах війни, реформ і боротьби за місце в об'єднаній Європі. Цю довіру легко втратити, але надзвичайно важко відновити. Сьогоднішній закон — це перший крок, а не фініш. Попереду — складна, але надзвичайно важлива дистанція.
