Унаслідок розбіжностей між членами Європейського Союзу та побоювань щодо забезпечення достатніх обсягів постачання альтернативного газу ідею запровадження заборони на імпорт російського зрідженого природного газу (ЗПГ) в рамках наступних пакетів санкцій проти Росії відкладено. Про це повідомили високо посадовці Єврокомісії та представники кількох урядів ЄС.
У січні під час роботи над попереднім (16-м) пакетом санкцій Єврокомісія вже пропонувала включити до нього положення про повну заборону на закупівлі російського ЗПГ. Проте низка держав–членів виступила проти такого кроку, аргументуючи свою позицію залежністю від російського газу та відсутністю достатньо налагоджених ланцюгів постачання альтернативних обсягів із США та інших постачальників.
Замість того, щоб наполягати на негайній забороні, Єврокомісія вирішила зосередитися на розробці детальної «дорожньої карти», яка передбачатиме поетапне скорочення імпорту російських енергоресурсів та повний перехід на інші джерела постачання до 2027 року. Цей план, за словами посадовців, представлять у перших числах травня. Точні деталі дорожньої карти поки що не оприлюднено, однак очікується, що вона включатиме етапи з нарощування закупівель скрапленого газу з інших регіонів, інвестиції в інфраструктуру для транспортування та регазифікації ЗПГ, а також заходи зі зниження енергоспоживання у ключових галузях економіки.
Водночас робота над 17-м пакетом санкцій ЄС проти Росії, який має бути затверджений до червня, просувається повільно. Представники Єврокомісії визнають, що додавати до нього нові жорсткі обмеження на енергетичні імпорти без гарантій альтернативних постачань — занадто ризиковано. «Ми не хочемо наступного дня виявитися без достатніх обсягів газу, адже це послабить нашу переговорну позицію», — пояснив один із високопоставлених чиновників.
Паралельно тривають консультації з США, які наполягають на розширенні закупівель американського ЗПГ європейськими країнами. Президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв, що прагне бачити більшу частку своїх енергоресурсів у європейському балансі. Єврокомісія вважає, що це може стати предметом взаємних поступок: з одного боку, ЄС купуватиме більше американського газу, а з іншого — США зменшать тарифи на європейські товари. Однак Вашингтон досі не озвучив чітких умов під час переговорів.
Минулого понеділка торгова представниця ЄС Марія Габріель зустрілася з американським колегою на «scoping exercise» — так у Брюсселі охарактеризували перший раунд консультацій щодо тарифів та енергетичного співробітництва. «ЄС виконав свою частину домовленостей. Тепер США мають конкретизувати свою позицію», — йдеться в офіційній заяві Комісії.
Представники Єврокомісії також застерігають від надмірної залежності від США, які нині є третім за обсягами постачальником газу до ЄС після Росії та Норвегії. «Ми вже пережили ситуацію, коли один постачальник міг використовувати енергію як геополітичну зброю, — наголошують у Брюсселі. — Не хочеться опинитися в подібному становищі з будь–якою іншою країною».
Експерти з енергетичної безпеки зауважують, що відмова від російського ЗПГ без чіткої стратегії розвитку інфраструктури та диверсифікації постачань створить серйозний ризик для промисловості та сектору опалення в країнах Північної й Центральної Європи. Для мінімізації цих ризиків передбачаються інвестиції у будівництво нових терміналів для ЗПГ у Франції, Іспанії та на Балтійському узбережжі, а також розвиток міждержавних газопроводів (наприклад, Southern Gas Corridor із каспійського регіону).
Окрім інфраструктурних ініціатив, дорожня карта включатиме пакет заходів із енергоефективності: модернізацію промислових підприємств, стимулювання заощадливого використання природного газу у комунальному секторі та розвиток відновлюваної енергетики. Таким чином, поступова відмова від російських енергоносіїв поєднуватиметься зі зниженням загального попиту — це має зробити перехід менш болючим для економіки.
Насамперед найбільш уразливими країнами залишаються ті, що не мають виходу до моря або не можуть оперативно будувати термінали для ЗПГ. Для них у межах підтримки регіональної солідарності передбачаються тимчасові механізми перерозподілу газових обсягів через центральні хаби та спільні закупівлі. Досвід минулої зими — коли під час крижаних морозів у Східній Європі не вистачало палива — змусив уряди звернути увагу на колективні рішення замість національних односторонніх кроків.
У результаті компромісна позиція ЄС полягатиме в тому, щоб не запроваджувати негайної заборони на російський ЗПГ, але поступово скорочувати його частку в енергобалансі, синхронізуючи це зі збільшенням постачань зі США та інших джерел. Проте, як показують внутрішні дискусії, остаточний успіх дорожньої карти залежатиме від готовності всіх країн–членів не лише розділити ризики, а й інвестувати у власний енергетичний перехід.
Таким чином, відмова від ідеї санкцій на російський ЗПГ у поточному пакеті санкцій не означає відмову від мети повністю позбутися залежності від російської енергетики. Натомість це свідчить про прагматичний підхід ЄС: поєднати західом жорсткість проти Москви з гарантіями енергетичної безпеки для своїх громадян. Розкриття подробиць дорожньої карти наприкінці квітня — на початку травня дасть змогу оцінити рівень готовності ЄС та його партнерів до найбільш складного енергетичного виклику останніх десятиліть.
