Уже кілька років поспіль Сполучені Штати намагаються впоратися з підвищеною інфляцією — процесом, який розпочався ще до останніх гучних ініціатив Дональда Трампа, але прискорився на тлі торговельної війни. Останні прогнози щодо індексу споживчих цін (CPI) не додають оптимізму: за оцінками економістів, у лютому індекс міг зрости на 2,9% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а з урахуванням місячної динаміки – на 0,3%. Ці цифри означають, що інфляція хоч і сповільнилася після несподіваного стрибка у січні (тоді CPI зріс аж на 0,5% за місяць), проте залишається зависокою, щоб задовольнити Федеральну резервну систему (ФРС).
В особливій зоні уваги економістів перебуває так званий «core» індекс, або базова інфляція, яка виключає харчові продукти та енергоносії. Саме вона дає чіткіший сигнал про фундаментальний тренд цін. Прогнози свідчать, що цей показник у лютому також сягнув 0,3% за місяць і 3,2% за рік. Водночас низка товарів, які є «споживчими обов’язковими» — яйця, інші продукти харчування, а також послуги (авіаквитки, готелі, автострахування) — демонструють особливо відчутне подорожчання.
Погіршує ситуацію і торговельна війна президента Трампа, яка за прогнозами може додатково підштовхнути інфляцію вгору та сповільнити економічне зростання. Після низки міжнародних конфліктів на тарифному ґрунті багато бізнесменів і споживачів вважають, що американські компанії так чи інакше перекладуть додаткові витрати на кінцевих покупців. З іншого боку, перспективи уповільнення зростання дедалі реальніші, адже неясність із подальшими діями адміністрації Трампа тягне за собою посилення песимістичних настроїв.
За даними опитування Федерального резервного банку Нью-Йорка, в лютому настрої споживачів щодо власного фінансового стану на наступний рік «погіршилися суттєво». Ті, хто очікує, що особиста ситуація через рік стане гіршою, досягнули найвищого рівня із листопада 2023-го. Середній прогноз інфляції серед опитаних залишається біля позначки 3,1%, а ризик невиконання боргових зобов’язань домогосподарствами (наприклад, прострочення виплат за кредитами) теж виріс до максимуму за майже п’ять останніх років.
Такий розвиток подій ставить Федеральну резервну систему в позицію гострої дилеми. З одного боку, її мандат передбачає підтримання «помірної» інфляції (позначка 2% — офіційна ціль ФРС) і забезпечення максимально можливої зайнятості. Коли інфляція в країні перевищує цю мету, нормальна реакція — посилювати монетарну політику (або, принаймні, не пом’якшувати її далі). Проте станом на кінець зими 2025 року економічні ризики в США помітно зростають: через торговельні суперечки з Китаєм, Європою та іншими партнерами ускладнюються ланцюги постачань, виникає невизначеність серед бізнесу.
Ще під час свого першого президентського терміну Трамп уже ініціював тарифні війни, і у 2019 році ФРС знизила відсоткову ставку загалом на три чверті відсоткового пункту, щоб підтримати економіку від імовірного спаду. Тепер ситуація дещо інакша: рівень інфляції вже тривалий час вищий за бажані 2%, і повернутися до нього швидко не вдається. Глава ФРС Джером Пауелл на одній із недавніх публічних подій визнав, що цього разу «контекст інший», адже ще не вдалося «перемогти» інфляцію остаточно.
Пауелл підкреслив, що типова реакція ФРС на митні тарифи — не звертати увагу на одноразове «шокове» подорожчання, однак чиновники уважно стежать за можливими вторинними ефектами. Мають значення й інфляційні очікування: якщо бізнес і споживачі почнуть масово закладати у плани стале зростання цін, то цей «песимізм» може самореалізуватися. На даному етапі головне завдання ФРС — відділити «сигнал від шуму» і зрозуміти, наскільки довго затягнеться цей інфляційний тиск і чи є вразливості в економічній системі.
Поки що офіційний курс передбачає збереження облікової ставки на рівні 4,25–4,5%. Аналітики, які відстежують ф’ючерси на ринку, припускають, що до кінця року ФРС зможе тричі знизити ставку (кожного разу на 0,25 в.п.). Ці очікування з’явились відносно нещодавно: ще кілька тижнів тому більшість спостерігачів не говорила про аж три зниження. Але поширення занепокоєнь щодо економіки підживлює настрої, що ФРС, можливо, буде змушена рятувати ситуацію, навіть якщо інфляцію не вдасться швидко приборкати.
Такий сюжет створює непростий сценарій для фінансових ринків. Виникає відчуття, що ФРС загнана у кут: рецесійні ризики підштовхнуть багатьох до думки, що треба знижувати ставку, але при цьому немає ані чіткого спаду інфляції, ані гарантії того, що нова хвиля тарифних конфліктів не призведе до нових цінових стрибків. Якщо загальна упевненість інвесторів похитнеться через нестійкі дії уряду в сфері торгівлі, Fed буде складно «друкувати» оптимізм за рахунок все нижчих ставок — надто великий ризик, що це надалі лише підживить інфляцію.
Самі чиновники Федерального резерву воліють зберігати обережність і почекати, аби «отримати більшу ясність» щодо того, наскільки глибоко закорінена нинішня інфляція. Пауелл говорить про те, що монетарна політика дає відстрочений ефект, і що дії з інструментами ФРС можуть розкритися повністю через кілька місяців. Іншими словами, Fed наразі не хоче провокувати кризи без необхідності, але й не бажає залишатися бездіяльним, якщо інфляція почне «розкручуватися» ще сильніше.
Паралельно варто пам’ятати, що попри популярний стереотип, ні Трамп, ні його опоненти у Конгресі не мають прямого впливу на курс ФРС — це незалежна установа. Проте президент і його адміністрація можуть генерувати нестабільність на інших фронтах. Іноді достатньо кількох «бойових» твітів чи заяв про тарифну політику, аби ринки захиталися, а долар або акції почали просідати.
Саме тому економічні аналітики уважно стежать за тим, чи стане Трамп пом’якшувати або ж, навпаки, посилювати рhetорику щодо торгівлі з Китаєм, Євросоюзом та іншими партнерами. Кожна нова заява президента про введення або розширення мит одразу ж збурює питання: «Наскільки це вплине на інфляцію, і як довго триватиме?»
На сьогодні більшість експертів єдині в одному: США перебувають у досить крихкій стадії економічного циклу. Позитивний ринок праці (помірне безробіття, зростання кількості робочих місць) поки є опорою споживчої активності, утім, якщо на очікування більшості громадян ляже страх «нових витрат» і «непевності», ситуація може змінитися швидко й болісно.
Дані щодо індексу споживчих цін (CPI) стануть черговим маркером для інвесторів, щоб оцінити, наскільки швидко інфляція повертається до цілі, чи вона, навпаки, уперто тримається вище 3%. Якщо обидва сценарії — сповільнення економіки й висока інфляція — зійдуться в одній точці, Fed постане перед вкрай складним вибором: стимулювати спадну економіку чи боротися з інфляцією?
Оглядачі згадують досвід 2019 року, коли Федрезерв тричі знизив ставки на фоні торговельних баталій Трампа з Китаєм, намагаючись убезпечити економіку від поглиблення спаду. Тоді інфляція була низькою, і Fed мав простір діяти рішуче. Нині ж зниження ставок може виглядати менш виправданим, адже інфляція ще далека від мети у 2%, і стимулювальна політика може сприяти подальшому зростанню цін.
Тим часом, позиція ФРС «почекаймо, поки все проясниться» має і свої переваги. По-перше, час дозволяє розібратися, чи не надто штучно розігріті ті чи інші напрямки ринку. По-друге, ринки отримують сигнал, що різких рухів не буде, а отже, зберігається певна стабільність. По-третє, можливо, торговельні ініціативи Трампа не набудуть більших масштабів, якщо Білий дім змінить стратегію або дійде певного компромісу з великими торговельними партнерами.
Однак занадто довге вичікування може призвести до «відставання» Fed від кривої інфляції, тобто регулятору доведеться вдаватися до швидших і болючіших заходів у майбутньому. У 1970-ті роки США вже переживали стан «стагфляції» — коли слабке економічне зростання поєднувалося з високою інфляцією. У результаті тоді довелося піднімати ставки агресивно, вганяючи економіку у глибоку рецесію. Зрозуміло, нинішня ситуація не є тотожною, однак урок минулого змушує діяти обережно, аби не повторити помилок.
Отже, цифри індексу споживчих цін за лютий, очікувані найближчими днями, — це важлива складова загальної картини. Якщо вони підтвердять, що інфляція «застрягла» на високому рівні, а водночас статистика упродовж весни покаже охолодження економічної активності, тиск на ФРС із проханнями «робити щось» посилиться. Водночас голова Fed Джером Пауелл захоче уникнути повторних хиб, коли надмірно пом’якшена політика знову підштовхне ціни вгору.
Поки що стабільно зрозуміло одне: президентські заяви й тарифні війни не пройшли безслідно для американських споживачів та світового ринку. Якщо раніше висока інфляція розглядалась як тимчасове явище, тепер вона ризикує стати довготривалою проблемою, поєднаною з уповільненням економіки. Наслідки цього для внутрішньої та глобальної економічної системи можуть бути доволі серйозними, тож фінансовий світ затамував подих, чекаючи на оновлені дані та сигнали від ключових гравців: Білого дому та Федеральної резервної системи.
Якщо обидві сторони — політична (адміністрація Трампа) й грошово-кредитна (ФРС) — не знайдуть зваженого балансу, американська економіка може опинитися в сценариї нестабільності: сповільнення зростання і водночас задираюча інфляція. Для споживачів це означатиме ще дорожчі продукти й послуги, для бізнесу — туманні перспективи, а для державного сектора — важкий вибір, як підтримувати добробут громадян, уникаючи катастрофічної боргової кризи.
У такому напруженому контексті кожне опубліковане статистичне число чи публічний виступ ФРС перетворюється на подію на ринках. Якщо інфляція в лютому дійсно залишилась «вперто високою», очікування щодо політики Fed, найімовірніше, схилятимуться або до більш довгої паузи в зниженні ставок, або навіть до ймовірності посилення грошово-кредитних умов у разі подальшого погіршення інфляційного тла.
Ані президентський економічний радник, ані торговельні представники Трампа поки не дають чіткої відповіді, чи готові вони відмовитися від загроз нових тарифів та інших бар’єрів. Інвестори, як і чимало пересічних американців, дивляться на це з тривогою: чи отримають вони найближчим часом зростання своїх витрат? Чи, можливо, економіка добряче охолоне й ринкова кон’юнктура зануриться в рецесію?
Усе це залишається відкритим, і саме тому основна інтрига найближчих тижнів зберігатиметься: чи вдасться ФРС, не втрачаючи обличчя, втримати інфляцію від розгортання, якщо при цьому на економіку тиснуть і торгова війна, і втомлені споживачі, і ринок праці, якому в разі сповільнення загрожує відтік робочих місць? Відповідь на це питання лунає щоразу голосніше, адже кожен місяць зволікання може коштувати надто дорого всім учасникам процесу — від простих родин і малих бізнесів до глобальних корпорацій.
