Ірансько-російське військове зближення вже давно перестало бути темою кулуарних дипломатичних розмов. Воно набуло чітких фінансових, технологічних і політичних вимірів, які сьогодні безпосередньо відбиваються на війні проти України. Дані про продаж Іраном ракет і іншого озброєння на мільярди доларів свідчать про системність цієї співпраці та її глибоке коріння.
За інформацією західних джерел у сфері безпеки, обсяг поставок іранського озброєння Росії з кінця 2021 року вже перевищив 4 мільярди доларів. Ці цифри не є абстрактною статистикою, адже за кожним контрактом стоять конкретні системи озброєнь, які змінюють хід бойових дій і збільшують кількість жертв.
Особливо показовим є те, що перші угоди були укладені ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну. Це означає, що співпраця не була ситуативною реакцією на війну, а стала результатом довгострокового стратегічного планування між Москвою і Тегераном.
Фінансові вливання від продажу ракет і дронів дали іранському режиму додаткові ресурси в умовах санкційного тиску. Водночас вони посилили міжнародну ізоляцію країни та стали одним із чинників внутрішньої напруги, що згодом вилилася у масові протести.
Таким чином, військові контракти між Іраном і Росією є не лише питанням війни в Україні, а й елементом ширшої картини глобального протистояння, де переплітаються інтереси режимів, долі цивільного населення та майбутнє регіональної безпеки.
Постачання ракет і боєприпасів: масштаби та наслідки
Одним із ключових елементів іранської допомоги стали балістичні та зенітні ракети. За даними джерел, лише в рамках пакета на 2,7 мільярда доларів було передано сотні ракет Fath-360, а також майже п’ятсот інших балістичних ракет ближнього радіусу дії. Це озброєння суттєво підвищило можливості російської армії завдавати ударів по території України.
Окрему роль відіграли ракети класу «земля-повітря», призначені для систем протиповітряної оборони. Близько двохсот таких ракет дозволили частково компенсувати втрати і дефіцит засобів ППО, з якими Росія зіткнулася через санкції та інтенсивні бойові дії.
Крім ракет, Іран відвантажив мільйони патронів та артилерійських снарядів. Ці поставки, на перший погляд менш помітні, мають не менше значення, адже саме боєприпаси забезпечують тривале ведення війни і підтримку високої інтенсивності вогню.
Масштаби таких поставок свідчать про глибоку інтеграцію військово-промислових комплексів двох країн. Йдеться не про разові угоди, а про налагоджені логістичні ланцюги, які працюють попри міжнародний контроль і санкційні обмеження.
Наслідки цієї співпраці відчувають передусім мирні мешканці України, для яких ракети і снаряди означають зруйновані домівки, втрати близьких і постійний страх. Водночас вона впливає і на сам Іран, посилюючи його залежність від авторитарних союзів.
Дрони, технології та стратегічне партнерство
Окремою і надзвичайно важливою складовою співпраці став контракт на 1,75 мільярда доларів, підписаний на початку 2023 року. Він передбачав постачання дронів-камікадзе Shahed-136, які в Росії отримали маркування «Герань-2». Ці безпілотники стали одним із символів повітряного терору проти українських міст.
Не менш значущим є пункт про передачу технологій для виробництва дронів безпосередньо на території Росії. Це означає, що співпраця виходить за межі простої торгівлі і перетворюється на спільне виробництво, здатне забезпечити довгострокове застосування цієї зброї.
Попри підписання у січні 2025 року угоди про стратегічне партнерство між Росією та Іраном, документ не містить зобов’язань щодо взаємної оборони. Це підкреслює прагматичний характер відносин, у яких кожна сторона переслідує власні інтереси.
Показовим є й те, що Москва не надала Тегерану суттєвої підтримки під час 12-денної війни з Ізраїлем у червні 2025 року. Така асиметрія ставить під сумнів надійність цього партнерства для Ірану та демонструє його однобокість.
У підсумку співпраця в сфері дронів і технологій посилила військові можливості Росії, але водночас оголила вразливість Ірану, який опинився між внутрішнім протестом і зовнішньою ізоляцією.
Внутрішня криза в Ірані та міжнародна реакція
З кінця грудня 2025 року Іран охопили масові протести, що почалися через глибоку економічну кризу. Зростання цін, безробіття та соціальна несправедливість стали каталізатором невдоволення, яке швидко переросло в антиурядове повстання.
За даними правозахисників, кількість загиблих перевищила 500 осіб, а понад 10 тисяч людей були заарештовані. Ці цифри свідчать про жорсткість придушення протестів і масштаб трагедії, що розгортається всередині країни.
На тлі зростання небезпеки США, Швеція та Франція розпочали евакуацію своїх громадян з Ірану. Такі кроки є сигналом того, що міжнародна спільнота оцінює ситуацію як критичну і потенційно вибухонебезпечну.
Президент США Дональд Трамп публічно підтримав іранський народ і пригрозив військовим втручанням у разі подальших убивств цивільних. Ця заява стала додатковим чинником тиску на іранський режим.
Президент України Володимир Зеленський назвав події в Ірані повстанням і закликав світ допомогти іранцям повалити режим, який постачає зброю Росії. Таким чином, внутрішня криза в Ірані тісно переплелася з війною в Україні, показуючи, що глобальні конфлікти мають спільне коріння і взаємно підсилюють одне одного.
