Європейський Союз розглядає ідею надання Україні «репараційного кредиту» обсягом до 130 млрд євро. Його механізм пов’язаний із замороженими російськими активами, які зберігаються у західних фінансових інститутах після початку війни в 2022 році.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила 10 вересня, що такий кредит стане сигналом солідарності та одночасно інструментом фінансового тиску на Росію. Рішення ще обговорюється, але вже зараз воно викликало жваву дискусію у Брюсселі.
Основою для нового механізму є близько 210 млрд євро російських активів, заморожених у ЄС. Найбільша їх частина, приблизно 175 млрд, розміщена у бельгійському депозитарії Euroclear. Більшість цих коштів вже перетворені у готівку.
Кредит не буде звичайним. Україна зобов’язується погасити його лише після отримання офіційних репарацій від Росії за мирними угодами. До того часу ризик розподілятиметься між країнами ЄС і, ймовірно, державами G7, що підкреслює колективний характер допомоги.
Однак перед новим етапом Європа має завершити виплати за вже узгодженою торік позикою у 45 млрд євро. Це питання принципове: лише після цього можна буде використати нові інструменти для підтримки України у війні та відбудові.
Єврокомісар з економіки Валдіс Домбровскіс наголосив, що остаточний розмір кредиту залежатиме від оцінки МВФ фінансових потреб України у 2026–2027 роках. Лише після цього ухвалюватимуться конкретні рішення щодо обсягів і графіка.
Головна складність полягає у юридичних нюансах. Багато урядів ЄС і ЄЦБ виступають проти прямої конфіскації російських коштів. Тому обрано іншу модель — створення спеціальної фінансової структури (SPV), яка дозволить обійти юридичні перепони.
Цей механізм передбачає обмін заморожених російських коштів на безпроцентні облігації, випущені Єврокомісією під гарантії ЄС і, можливо, G7. Така схема дозволить акумулювати ресурси для України, не порушуючи міжнародного права власності.
Використання заморожених активів Росії без їх конфіскації створює прецедент. Це може стати моделлю для майбутніх санкційних механізмів і сигналом іншим агресорам, що війна матиме довгострокові фінансові наслідки.
Для України такий крок означає додатковий ресурс на фінансування війни та майбутньої відбудови. Умови кредиту не створюватимуть боргового тиску, адже його погашення залежатиме від репарацій, які Росія буде змушена виплатити після завершення війни.
Цей план також зміцнює позицію ЄС як стратегічного партнера Києва. Він показує, що Брюссель готовий не лише надавати гранти й гуманітарну підтримку, а й створювати інноваційні фінансові механізми для боротьби з агресією.
Втім, залишаються ризики. Якщо мирні угоди затягнуться, Україна може довго не отримувати репарацій. У такому випадку фінансове навантаження ляже на плечі європейських країн, що може спричинити політичні суперечки.
Для Москви новий крок ЄС означатиме посилення санкційного тиску. Фактично, її власні гроші фінансуватимуть український спротив. Це має символічний і практичний ефект, що підриває позиції Кремля на міжнародній арені.
Репараційний кредит стає лакмусовим папірцем для майбутньої міжнародної політики. Якщо ЄС успішно реалізує цю схему, вона може стати моделлю для глобального санкційного механізму у випадках агресії й порушення міжнародного права.
