Мегапозика для України: новий фінансовий інструмент ЄС
Європейський Союз розглядає можливість надання Україні так званої "репараційної позики" обсягом до 130 мільярдів євро. Це рішення ґрунтується на заморожених у Європі російських активах, що залишаються невикористаними після початку війни 2022 року. Ініціатива має на меті підтримати Київ у фінансуванні оборонних потреб та стратегічного відновлення.
Фінальна сума позики буде визначена після оцінки потреб України у 2026–2027 роках, яку проведе Міжнародний валютний фонд. Таким чином, рішення ЄС не є моментальним фінансуванням, а скоріше довгостроковою стратегією, яка поєднує економічну допомогу та механізми міжнародної гарантії.
Ідею репараційної позики вперше озвучила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на початку вересня 2025 року. Вона підкреслила, що ці кошти стануть ефективним інструментом для забезпечення оборонних витрат, а Україна зможе їх повернути лише після виплат репарацій за мирною угодою.
Механізм передбачає, що ризики будуть гарантуватися спільно країнами ЄС та, ймовірно, іншими державами "Великої сімки". Така модель забезпечує стабільність інвестицій та мінімізує фінансові ризики для України.
Важливо відзначити, що із приблизно 210 мільярдів євро російських активів у Європі більша частина зберігається у бельгійському депозитарії Euroclear. Уже 175 мільярдів євро цих активів були конвертовані у готівку і можуть стати основою для нової позики.
Попередні ініціативи та досвід G7
Перед запуском нового механізму ЄС спершу планує погасити попередню позику G7 на 45 мільярдів євро. Лише після цього близько 130 мільярдів євро заморожених активів можуть бути використані для нового фінансового інструменту.
Цей підхід не є першим досвідом України у використанні заморожених активів. Так, у липні 2025 року Київ отримав від ЄС 1 мільярд євро за рахунок доходів із російських активів у рамках ініціативи ERA від держав G7. Крім того, у червні 2025 року Україна отримала ще 1 мільярд євро із заморожених активів РФ у межах окремої європейської програми.
У 2024 році країни G7 погодилися надати Україні позику на 50 мільярдів доларів, формально оформлену як кредит, але погашення передбачалося за рахунок доходів із заморожених активів. ЄС у межах цього механізму має перерахувати 18,1 мільярда євро.
Такий досвід показав, що заморожені активи можуть стати надійною основою для довгострокових фінансових програм. Водночас він підкреслює необхідність чітких міжнародних механізмів управління ризиками та гарантій.
Позитивним сигналом є те, що ЄС зберігає законодавчу чіткість: російські активи залишаються замороженими, доки країна не припинить війну та не компенсує завдані збитки. Це забезпечує правову стабільність і створює передумови для мирного врегулювання.
Структура репараційної позики та ризики
Репараційна позика від ЄС має унікальну структуру. Україна отримує фінансування на оборонні та відновлювальні потреби, але зобов’язання щодо повернення коштів виникають лише після виконання умов мирної угоди. Це означає, що кредит стає інструментом не просто фінансової підтримки, а стратегічного відновлення та стабілізації.
Ризики гарантуватимуться спільно країнами ЄС та, ймовірно, іншими державами G7. Така спільна відповідальність зменшує фінансове навантаження на Україну та підвищує привабливість позики для міжнародних інвесторів.
Ідея використання заморожених активів у фінансуванні європейськими країнами стратегічно важлива. Вона демонструє, що міжнародні фінансові інститути готові діяти на випередження, забезпечуючи країні необхідні ресурси навіть у складних умовах.
Водночас залишається відкритим питання управління фондом і ризиками, пов’язаними із конверсією активів у готівку. Європейські експерти розглядають можливість створення спеціального інвестиційного фонду для частини коштів, що забезпечить вищі відсоткові ставки та стабільний дохід для підтримки бюджету України.
Механізм також передбачає контроль за ефективністю використання коштів. Це означає, що не лише фінансова сторона питання важлива, а й стратегічне планування витрат, які будуть спрямовані на оборону та відновлення інфраструктури.
Перспективи та значення для України
Запропонована "репараційна позика" створює нові можливості для стратегічного планування фінансів України. Вона дозволяє країні не лише покривати оборонні потреби, але й розраховувати на стабільний ресурс для відновлення економіки та інфраструктури після війни.
Крім того, цей механізм посилює позицію України у міжнародних фінансових організаціях. Визнання права на фінансування через заморожені активи демонструє, що ЄС та G7 готові підтримувати країну у довгостроковій перспективі.
Важливо, що ініціатива є сигналом для інших держав та інвесторів про надійність України як партнера у сфері фінансів та безпеки. Вона підтверджує, що навіть складні міжнародні конфлікти можуть стати основою для стратегічної фінансової підтримки.
З огляду на обсяги коштів, які плануються до використання, репараційна позика може стати наймасштабнішим фінансовим інструментом у сучасній історії України. Це створює новий рівень фінансової незалежності та забезпечує ресурс для реалізації ключових національних стратегій.
Міжнародна спільнота спостерігає за розвитком механізму, адже його успіх стане прикладом для інших країн, які стикаються з аналогічними викликами, пов’язаними з замороженими активами та відновленням після конфліктів.
