Напередодні дедлайну для подачі заявок на нову європейську програму військової допомоги SAFE (Security Assistance Facility for Europe), низка країн ЄС заявила про намір отримати дешеві кредити обсягом у десятки мільярдів євро. Ці кошти призначені не лише для спільних закупівель зброї на підтримку України, але й для модернізації власних арсеналів у межах програми ReArm Europe.
Запропонована Єврокомісією ще у березні 2025 року, ініціатива має на меті радикально реформувати європейську оборонну політику. Основна мета — зміцнити оборонну промисловість ЄС і зменшити стратегічну залежність від військової допомоги США, яка після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах стала вкрай нестабільною.
Країни, які вже офіційно підтвердили свою участь у схемі, включають Бельгію, Болгарію, Кіпр, Чехію, Естонію, Іспанію, Фінляндію, Угорщину та Литву. Інші держави, серед яких Латвія, Греція та Греція, планували подати заявки до опівночі 30 липня. Франція, як одна з найбільш послідовних прихильниць європейської оборонної автономії, також готується взяти участь, незважаючи на складну фіскальну ситуацію.
Німеччина, Швеція та Нідерланди, навпаки, ймовірно, відмовляться від кредитів через небажання брати участь у спільному борговому механізмі, хоча й залишать за собою право долучатися до спільних закупівель озброєння без використання SAFE.
Програма передбачає пільгові умови: термін повернення кредитів — до 45 років, а авансові виплати можуть сягати 15%. Позики надаються під єдиний борговий інструмент ЄС, що базується на рейтингу AAA. Таким чином, країни з високим рівнем держборгу отримують вигідніші умови, ніж на власному фінансовому ринку.
Грецький прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс оголосив про намір отримати 1,2 мільярда євро в межах схеми, а Бельгія планує запросити від 7 до 11 мільярдів. Франція, незважаючи на дефіцит бюджету, теж долучиться — як знак політичної волі до посилення оборонного співробітництва в межах ЄС.
Високопосадовці Єврокомісії Андрюс Кубілюс і Валдіс Домбровскіс закликали країни-члени активно залучати Україну до участі в закупівлях. Вони зазначили: “Закупівлі для України, з Україною, в Україні — це внесок у нашу спільну безпеку”. Така стратегія має на меті не лише допомогти ЗСУ, а й сприяти технологічній інтеграції України у європейський військово-промисловий комплекс.
Українські дипломати також підтвердили, що країни ЄС обговорюють прямі закупівлі зброї в українських виробників. Це дозволить Києву нарощувати обсяги виробництва, збільшити бюджет оборони та налагодити довготривалі виробничі ланцюги з європейськими партнерами.
Однак не всі готові приєднатися до позик. Австрія та Італія висловили занепокоєння щодо впливу нових боргових зобов’язань на свої і без того перевантажені бюджети. Участь у схемі може відтермінувати їхнє повернення до фінансової дисципліни ЄС та загрожує повторним введенням бюджетних санкцій.
З іншого боку, навіть країни, які не візьмуть участі у кредитуванні, зможуть зменшити витрати на озброєння, долучившись до спільних закупівель — за принципом “більше замовлення — менша ціна”.
Потреба в активізації європейських зусиль стала ще більш очевидною після заяв Трампа про небажання надалі фінансувати Україну. Вашингтон втрачає зацікавленість у підтримці Києва, що автоматично покладає на Європу обов’язок узяти на себе основний тягар військової допомоги.
Аналітики Єврокомісії очікують, що щонайменше 20 країн подадуть заявки на суму до 100 мільярдів євро. Загальний ліміт — 150 мільярдів — може бути переглянутий у разі надмірного попиту. Попри формальний дедлайн, Брюссель залишає за собою право розглядати “запізнілі” заявки.
Ключовий інструмент безпеки Європи — це її здатність до самозахисту. Україна виявилася головним каталізатором для створення нової архітектури оборонного співробітництва в межах ЄС. Програма SAFE демонструє, що європейці готові вкладати не лише слова, а й гроші в майбутнє безпечного континенту.
Завдяки цій ініціативі Україна отримає більше зброї, а її військова промисловість — нові замовлення. Це також сигнал Москві: Європа більше не розраховує на США, а бере свою безпеку у власні руки. У ситуації, коли фронт вимагає постійного підсилення, така політична й економічна рішучість стає вирішальним фактором.
