Європа дедалі частіше стикається з інцидентами, які ще кілька років тому могли б здаватися окремими й не пов’язаними між собою випадками. Вибухи на підприємствах, диверсії, підозрілі безпілотники, спроби атак на людей, пов’язаних з оборонною промисловістю, та порушення повітряного простору формують зовсім іншу картину. На думку оглядачів, йдеться про можливе розширення російської гібридної кампанії далеко за межі України.
Як пише Foreign Policy, європейські столиці дедалі серйозніше занепокоєні тим, що Кремль може активніше використовувати методи, які дозволяють завдавати шкоди противнику, не переходячи до прямого військового зіткнення з НАТО.
Особливість такої стратегії полягає саме в її неоднозначності. Один вибух можна пояснити технічною несправністю, пожежу — випадковістю, появу безпілотника — помилкою оператора, а спробу атаки — діями окремої людини. Проте коли подібні випадки починають відбуватися в різних країнах і зачіпають об’єкти, пов’язані з обороною та підтримкою України, питання про їхнє походження стає дедалі гострішим.
Європу насторожила серія інцидентів
Особливо показовою стала перша половина серпня. За короткий проміжок часу одразу в кількох європейських країнах відбулися події, які привернули увагу силових структур і політиків.
У німецькому Лейпцигу безпілотник із вибуховим пристроєм намагався атакувати український вантажний літак. За наявною інформацією, пристрій не спрацював, тому наслідки могли бути значно серйознішими.
Сам факт використання дрона в такій операції має принципове значення. Безпілотники вже давно перестали бути виключно військовим інструментом. Вони стали доступним засобом для розвідки, спостереження, доставки вантажів і, потенційно, проведення диверсій. Невеликий апарат здатен проникнути туди, де традиційна атака вимагала б значно більшої кількості людей і ресурсів.
Не менш тривожним став інший випадок у Німеччині. Місцеві правоохоронці повідомили про запобігання замаху на керівника одного з провідних виробників безпілотників. Саме оборонна промисловість сьогодні є одним із ключових елементів європейської підтримки України, тому подібні підприємства можуть мати особливе значення для тих, хто прагне послабити військові можливості країн Заходу.
Ще один серйозний інцидент стався неподалік Рима. Потужний вибух зруйнував завод, який виробляв боєприпаси, зокрема продукцію, що використовується українськими військовими. Обставини події привернули додаткову увагу через її час — вибух стався лише через кілька днів після інциденту на підприємстві в Болгарії.
Окремо повідомлялося, що власник болгарського заводу міг бути ціллю російських спецслужб. Якщо ці версії отримають підтвердження, йтиметься вже не просто про пошкодження інфраструктури, а про систематичний тиск на людей і компанії, які мають значення для оборонного сектору Європи.
Дрони стають одним із головних інструментів тиску
Ще одна подія сталася в Румунії. Іспанський винищувач, який виконував місію НАТО з патрулювання повітряного простору, збив безпілотник, що залетів на територію країни. Представник Альянсу заявив, що апарат, імовірно, мав російське походження.
Цей випадок демонструє ще одну небезпечну тенденцію. Війна, яка триває в Україні, дедалі частіше створює ризики для сусідніх держав. Навіть якщо безпілотник не має наміру атакувати територію країни НАТО, саме порушення її повітряного простору змушує військових реагувати.
Для Альянсу це принципово важливо. Повітряний простір — одна з найбільш чутливих сфер безпеки. Будь-який невідомий літальний апарат поблизу кордонів НАТО потенційно може бути розвідувальним засобом, ударним дроном або частиною складнішої операції.
У таких умовах військовим доводиться діяти швидко, але водночас уникати помилкових рішень. Будь-яка помилка може призвести до ескалації, а саме цього Москва, за оцінками західних аналітиків, може намагатися досягти за допомогою тактики постійного тиску.
Що таке гібридна війна і чому вона небезпечна
Гібридні операції відрізняються від традиційних бойових дій тим, що їхня головна мета не обов’язково полягає у фізичному знищенні військового об’єкта. Значно важливішим може бути створення відчуття небезпеки, хаосу та невизначеності.
Вибух на заводі може змусити підприємство зупинити виробництво. Кібератака може паралізувати роботу державної установи. Диверсія на транспортній інфраструктурі здатна порушити логістику. Замах на керівника оборонної компанії може змусити інших представників галузі посилити охорону та витрачати додаткові ресурси на безпеку.
І все це можна робити без оголошення війни.
Саме в цьому полягає головна проблема для європейських урядів. Якщо проти країни здійснюється відкритий ракетний удар, відповідь і правова оцінка такої атаки очевидні. Якщо ж відбувається серія пожеж, аварій, диверсій або атак із використанням дронів, встановити безпосереднього виконавця та замовника набагато складніше.
Така невизначеність створює простір для заперечень. Москва може відкидати звинувачення, посилаючись на відсутність доказів, тоді як європейські спецслужби змушені витрачати величезні ресурси на встановлення реальних організаторів.
Чому це може бути вигідно Кремлю
Якщо Кремль справді стоїть за частиною таких операцій, їхня мета може бути значно ширшою, ніж пошкодження конкретного підприємства.
Одна з можливих цілей — послабити військово-промисловий потенціал Європи. Після початку повномасштабної війни країни НАТО почали нарощувати виробництво боєприпасів, безпілотників, ракет та іншої техніки. Значна частина цієї продукції спрямовується на підтримку України.
Удар по виробничих потужностях означає не лише матеріальні збитки. Це може вплинути на строки поставок, виробничі плани та здатність підприємств виконувати замовлення.
Інша мета — залякування. Якщо керівники оборонних компаній, інженери, виробники дронів або власники підприємств почнуть відчувати, що можуть стати цілями диверсій, це неминуче впливатиме на їхню роботу.
Третій фактор — політичний тиск. Європейське суспільство може почати ставити питання: наскільки безпечно збільшувати військову допомогу Україні, якщо через це країни Заходу нібито самі стають мішенню для атак?
Саме на такому страху може будуватися одна з найбільш небезпечних складових гібридної кампанії.
НАТО опинилося перед складним викликом
Для Північноатлантичного альянсу ситуація особливо складна через необхідність правильно визначити межу між гібридною атакою та прямим військовим нападом.
НАТО має механізми колективної оборони, однак кожен інцидент потребує окремої оцінки. Не кожна диверсія автоматично означає початок війни між Альянсом і Росією.
Саме тому гібридні операції можуть бути настільки привабливим інструментом для держави, яка прагне тиснути на суперника, але водночас хоче уникнути прямого зіткнення.
Кремль може намагатися діяти нижче порогу, який автоматично запускає масштабну військову відповідь. При цьому постійні інциденти поступово виснажують ресурси європейських країн, змушують посилювати охорону критичної інфраструктури, збільшувати витрати на контррозвідку та постійно перевіряти нові загрози.
Фактично це війна на виснаження, але її поле бою значно ширше за традиційний фронт.
Європа поступово змінює уявлення про безпеку
Ще недавно багато європейців сприймали війну в Україні як конфлікт, географічно віддалений від повсякденного життя більшості громадян ЄС. Проте останні події дедалі сильніше руйнують цю ілюзію.
Коли безпілотник із вибухівкою з’являється біля літака в Німеччині, коли вибухає підприємство оборонної галузі в Італії, коли фіксується інцидент на заводі в Болгарії або невідомий дрон перетинає кордон Румунії, війна перестає здаватися виключно проблемою України.
Вона перетворюється на масштабніший виклик для всієї європейської системи безпеки.
При цьому важливо не робити поспішних висновків щодо кожного окремого інциденту. Причини вибухів і аварій повинні встановлювати слідчі та спецслужби. Сам факт збігу кількох подій ще не є автоматичним доказом єдиного центру управління.
Однак саме накопичення таких випадків змушує європейські держави ставитися до загрози значно серйозніше.
Новий фронт може бути невидимим
Найбільш небезпечною рисою нинішньої ситуації є те, що новий фронт може не мати чіткої лінії.
Він може проходити через промислові підприємства, залізничні вузли, аеропорти, військові склади, енергетичну інфраструктуру та інформаційний простір. Він може проявлятися не танками чи ракетами, а одним дроном, однією диверсією, однією кібератакою або спробою залякати конкретну людину.
Саме тому європейські країни дедалі більше говорять не лише про традиційну оборону, а й про стійкість держави. Йдеться про здатність швидко виявляти диверсії, захищати критичну інфраструктуру, протидіяти агентурним мережам, посилювати контроль за повітряним простором і водночас не дозволяти страху паралізувати ухвалення політичних рішень.
Якщо висновки західних аналітиків підтвердяться, Європа може зіткнутися з принципово новою фазою протистояння з Росією. Це не обов’язково буде відкрита війна НАТО і Москви. Навпаки — головна небезпека може полягати в тому, що протистояння залишатиметься у «сірій зоні», де кожен наступний інцидент буде складно трактувати однозначно.
Для України це також має принципове значення. Якщо європейська оборонна промисловість стає однією з цілей гібридного тиску, то питання її захисту безпосередньо пов’язане зі здатністю партнерів продовжувати військову підтримку Києва.
Тому вибухи, дрони та диверсії в Європі — це вже не просто низка тривожних новин. Вони можуть бути сигналом того, що сучасне протистояння виходить за межі поля бою. І якщо раніше головною ознакою війни була лінія фронту, то тепер дедалі важливішим стає те, що відбувається далеко від неї — у містах, на заводах, біля аеропортів і навіть у повітряному просторі країн НАТО.
