У хорватській Пулі 19 серпня затримали громадянина України, якого Федеральна прокуратура Німеччини підозрює в причетності до підриву «Північних потоків» у Балтійському морі. У німецьких документах чоловіка ідентифікують як Vladimir Z.; його затримали за європейським ордером на арешт.
Ордер видав слідчий суддя Федерального суду Німеччини ще 3 червня 2024 року. Операцію в Пулі провела місцева поліція за координації Генеральної дирекції поліції в Загребі. Німецька сторона тепер домагається передачі затриманого до ФРН, однак рішення про це має пройти передбачену в Хорватії судову процедуру.
За версією німецької прокуратури, затриманий є підготовленим водолазом і входив до групи, яка у вересні 2022 року встановила вибухові пристрої на Nord Stream 1 і Nord Stream 2 поблизу данського острова Борнгольм. Слідство стверджує, що чоловік особисто брав участь у зануреннях, необхідних для операції.
Підозра стосується спільного спричинення вибухів, так званого антиконституційного саботажу та знищення споруд. Це поки саме версія слідства, а не встановлений судом факт. Reuters 19 серпня не вдалося отримати коментар від затриманого або його представника щодо нового арешту в Хорватії.
Аналіз «Дейком» показує, що нове затримання переводить справу про підрив «Північних потоків» у значно конкретнішу юридичну фазу. Після років розслідувань німецькі прокурори вже мають одного обвинуваченого, а тепер намагаються доставити до Німеччини ще одного ймовірного безпосереднього учасника операції.
Згідно з ордером, група вирушила з німецького Ростока на вітрильній яхті, яку посередники орендували у німецької компанії за документами з неправдивими даними. Саме з цього судна, як вважають слідчі, водолази здійснювали виходи до газопроводів і встановлювали вибухівку на морському дні.
Вибухові пристрої здетонували 26 вересня 2022 року. Пошкодження спричинили масштабні витоки газу в Балтійському морі поблизу Борнгольма. Данська влада спочатку зафіксувала три витоки на Nord Stream 1 і Nord Stream 2 та створила навколо них заборонені для судноплавства зони.
Nord Stream 1 до повномасштабного вторгнення Росії був одним із головних маршрутів постачання російського газу до Німеччини. Nord Stream 2 на момент вибухів уже був збудований, але так і не почав комерційну експлуатацію. Після вторгнення проєкти опинилися в центрі європейської суперечки про залежність від російських енергоносіїв.
На момент вибухів Москва вже припинила постачання через Nord Stream 1, пояснюючи це технічними проблемами та наслідками західних санкцій. Європейські уряди натомість звинувачували Кремль у використанні газу як політичного інструменту. Самі підводні вибухи Росія та західні країни кваліфікували як навмисний саботаж.
Німецьке слідство пов’язує затриманого в Пулі з групою навколо іншого громадянина України — Serhii K. Його Федеральна прокуратура вже офіційно обвинувачує у справі. За матеріалами слідства, у 2022 році він був офіцером української армії та керував групою водолазів, шкіпера й фахівця з вибухівки.
Обвинувальний акт проти Serhii K. прокуратура передала до Вищого земельного суду Гамбурга 30 червня 2026 року. Серед інкримінованого — співучасть у воєнному злочині через атаку на цивільний об’єкт, спричинення вибуху, руйнування споруд і порушення роботи об’єктів суспільного значення.
Прокуратура ФРН стверджує, що Serhii K. та інші військові розробили план за дорученням неназваних державних структур України. За версією обвинувачення, метою було надовго припинити транспортування російського газу й таким чином обмежити доходи, які Москва могла використовувати для фінансування війни.
Це твердження є одним із найбільш політично чутливих елементів справи. Україна заперечує причетність держави до вибухів. У липні Офіс генерального прокурора України заявив, що наявне українське розслідування не виявило доказів участі державних органів, посадовців чи наказів, виданих від імені України.
Водночас українська прокуратура наголосила, що власне розслідування ще не завершене, а докази продовжують збирати й перевіряти. Київ також запропонував німецькій стороні створити спільну слідчу групу для оперативного обміну інформацією. Таким чином, позиції двох країн щодо можливої ролі української держави наразі суттєво різняться.
Serhii K. був затриманий в Італії у серпні 2025 року за німецьким європейським ордером, а після тривалої судової процедури в листопаді його передали Німеччині. Він заперечує свою участь у підриві. Захист раніше заявляв, що має намір домагатися встановлення обставин справи у відкритому судовому процесі.
Затриманий тепер у Хорватії чоловік також уже фігурував у процедурі за тим самим німецьким ордером. У 2025 році громадянина України, якого в польських матеріалах називали Volodymyr Z., затримали поблизу Варшави, однак польський суд згодом відмовив у його передачі Німеччині та звільнив із-під варти.
Адвокат Тимотеуш Папроцький, який представляв цього чоловіка у польській справі, 19 серпня підтвердив польському агентству PAP, що його колишнього клієнта затримали в Хорватії. Це пов’язує новий арешт із попередньою невдалою спробою Берліна отримати підозрюваного через механізм європейського ордера.
Польський епізод уже показав, що європейський ордер не означає автоматичної передачі людини Німеччині. Тепер питання вирішуватиме хорватська судова система. Міністерство юстиції Хорватії пояснило Reuters, що у таких справах уповноважені судові органи країн ЄС контактують безпосередньо, а рішення належить суду в Пулі.
Федеральна прокуратура Німеччини зі свого боку заявила, що після передачі з Хорватії Vladimir Z. має постати перед слідчим суддею Федерального суду. До завершення хорватської процедури його фактична екстрадиція не є доконаним фактом, хоча німецькі правоохоронці офіційно домагаються саме такого результату.
Юрисдикція Німеччини також є важливою частиною справи. Німецькі суди виходять із того, що трубопроводи завершуються в Любміні у федеральній землі Мекленбург — Передня Померанія, а їхнє пошкодження безпосередньо зачепило енергетичну безпеку та внутрішню стабільність ФРН.
Саме ця аргументація дає Берліну підстави розглядати вибухи не лише як геополітичний епізод війни Росії проти України, а як кримінальну справу, що підпадає під німецьке право. Водночас захист підозрюваних може ставити перед судами питання про статус об’єкта, воєнний контекст і межі кримінальної юрисдикції.
Розслідування вибухів тривало майже чотири роки й породило численні політичні версії. Данія та Швеція також відкривали власні провадження, однак згодом закрили їх без встановлення конкретних підозрюваних. Німеччина, навпаки, продовжила слідство й поступово перевела його від реконструкції подій до персональних підозр та обвинувачення.
Це робить затримання в Пулі важливішим за сам факт появи ще одного прізвища у справі. Якщо хорватський суд дозволить передачу, німецьке слідство потенційно отримає другого фігуранта, якого вважає безпосереднім учасником морської операції, а не лише людину, пов’язану з її організацією.
Однак ключове питання — хто саме ухвалював рішення про підрив і чи існував зв’язок із будь-якими державними структурами — залишається предметом суперечки. Німецька прокуратура вже виклала свою версію в обвинувальному акті проти Serhii K., тоді як українські правоохоронці заявляють, що доказів причетності держави поки не встановили.
Тому справа про підрив «Північних потоків» переходить у нову фазу, але ще далека від остаточної відповіді на головне питання. Арешт у Хорватії посилює позиції німецького слідства в пошуку виконавців; встановити ж замовників, мотив, юридичну відповідальність і достовірний ланцюг командування має вже судовий процес.
