Українська кампанія далекобійних ударів по території Росії дедалі відчутніше впливає на економіку та повсякденне життя країни. Однак очікуваного різкого зростання антивоєнних настроїв поки не спостерігається. Ба більше, така тактика за певних умов може навіть зміцнити позиції Кремля. Про це пише британський оглядач Овен Метьюз у статті для Spectator Australia.
Автор аналізує українські удари по російській інфраструктурі, зокрема атаки на нафтопереробні підприємства, логістичні об'єкти, склади Wildberries та морські маршрути експорту нафти. На його думку, ці операції вже створюють серйозні проблеми для російської економіки, але поки не призвели до помітного падіння підтримки війни.
Метьюз посилається на дані російського соціологічного центру ФОМ, який заявляє про збереження підтримки війни на рівні понад 72%. Водночас до таких показників варто ставитися обережно, оскільки незалежність російських соціологічних досліджень в умовах війни та жорсткого контролю над інформаційним простором викликає серйозні питання.
При цьому навіть російська влада та провоєнні коментатори дедалі частіше змушені визнавати проблеми. Українські атаки підірвали впевненість частини населення у здатності російської держави захищати свою територію. Деякі російські воєнні блогери відкрито критикують роботу протиповітряної оборони та військове керівництво.
Однак головною метою української стратегії, як вважає автор, є не обов'язково переконати росіян відмовитися від війни. Значно важливішим завданням може бути поступове погіршення економічного становища Росії.
Професор політології Королівського коледжу Лондона Сем Грін пояснює, що удари мають створювати для росіян дедалі більше економічних проблем, які Кремлю буде складно вирішити без припинення війни.
Перші наслідки вже помітні. Головний економіст державного банку ВЕБ Андрій Клепач заявляв, що Росія в окремих аспектах програє навіть Україні. Міністерство фінансів РФ було змушене скасувати кілька аукціонів із розміщення державних облігацій через недостатній попит.
Складна ситуація виникла і у Wildberries після знищення значної частини складської інфраструктури. Компанія зіткнулася з масштабними проблемами, які додатково демонструють вразливість російської економіки до ударів по тилових об'єктах.
Втім, за оцінкою Метьюза, говорити про економічну катастрофу Росії поки зарано. Фонд національного добробуту країни значно скоротився, але все ще зберігає десятки мільярдів доларів. Крім того, Москва має доступ до інших фінансових ресурсів.
За оцінкою Бена Аріса з берлінської консалтингової компанії BNE, Росія потенційно здатна продовжувати фінансування війни щонайменше до кінця року. Тому найбільшою проблемою для Кремля поступово стає не стільки нестача грошей, скільки дефіцит людей для поповнення армії.
Російська влада намагається компенсувати нестачу військовослужбовців величезними виплатами контрактникам, вербуванням ув'язнених та іншими способами. Однак резерв людських ресурсів поступово скорочується.
Саме тут, на думку оглядача, виникає небезпечний для України парадокс. Нова масштабна мобілізація може стати серйозним викликом для Путіна. Після мобілізації 2022 року Росію охопили протести, були зафіксовані напади на військкомати, а сотні тисяч людей залишили країну.
Кремль тому намагається уникати рішення, яке може викликати нову хвилю суспільного невдоволення.
Водночас російська пропаганда може використати українські удари як аргумент на користь продовження війни. За словами автора, державні медіа значно активніше висвітлюють загибель цивільних унаслідок атак, ніж економічні наслідки ударів по НПЗ чи інших стратегічних об'єктах.
Путін регулярно називає українські атаки «актами тероризму», формуючи в російському суспільстві образ прямої зовнішньої загрози. Якщо кількість жертв серед цивільного населення зростатиме, Кремль може використати це для посилення мобілізаційної риторики.
Таким чином, українські удари справді завдають Росії економічної та військової шкоди. Вони змушують витрачати більше ресурсів на захист тилу, створюють проблеми для енергетики та логістики й поступово збільшують ціну війни для російського суспільства.
Але миттєвого політичного ефекту це не гарантує. Навпаки, якщо атаки по цивільних об'єктах супроводжуватимуться жертвами, Кремль може використати їх як доказ необхідності продовження війни та посилити наратив про «зовнішню загрозу».
Отже, головне питання полягає не лише в тому, наскільки сильно українські удари б'ють по російській економіці, а й у тому, чи зможе Кремль перетворити наслідки цих атак на інструмент мобілізації власного суспільства. Саме цей парадокс, на думку Spectator, може стати одним із ключових викликів для української стратегії далекобійних ударів.
