У спільному комюніке було вказано, що Пекін і Москва виступають за «усунення першопричин конфлікту», не конкретизуючи, що мається на увазі. Одночасно лідери заявили про посилення координації своїх зовнішньополітичних дій, у тому числі й протидію курсу США, який вони назвали «подвійним стримуванням». Ця риторика стала типовою для китайсько-російського стратегічного партнерства останніх років.
На перший погляд, це звучить як дипломатична формула. Але глибше занурення у зміст цих заяв розкриває більш прагматичну картину: жодна зі сторін не запропонувала реальних механізмів припинення війни або дієвих кроків, що свідчили б про готовність вплинути на агресора. Навпаки, позиція Китаю дедалі більше нагадує тактичне балансування, в якому декларується нейтралітет, але водночас вибірково підтримуються ключові стратегічні інтереси Росії.
Більше того, згодом з’явилися докази, які ставлять під сумнів нейтральність Китаю. Згідно з повідомленнями РБК-Україна, а також міжнародних слідчих, Китайський бізнес допомагає Росії обходити західні санкції. Це стосується як товарів подвійного призначення, так і військових компонентів, які потрапляють на територію РФ через треті країни.
Додатково до цього, нещодавні повідомлення про участь китайських громадян у бойових діях на боці російської армії ще більше підривають довіру до позиції Пекіна. За словами президента Володимира Зеленського, в Україні було затримано щонайменше двох китайців, які воювали у складі військових підрозділів, а загальна кількість учасників з КНР може перевищувати 150 осіб.
Окрім того, спостерігається розширення співпраці у сфері оборонної промисловості між окремими підприємствами обох країн. Такі зв’язки ускладнюють виявлення каналів постачання і дозволяють Кремлю утримувати боєздатність, попри санкційний тиск. Західна розвідка неодноразово попереджала про небезпеку такої співпраці, вказуючи на потенційний ризик ескалації конфлікту.
У відповідь на ці звинувачення, Міністерство закордонних справ Китаю продовжує дотримуватись стандартної лінії: Пекін заперечує постачання зброї та відхиляє усі закиди як політично вмотивовані. Але дедалі частіше ці заперечення розходяться з фактами, які наводять як українські, так і міжнародні джерела.
Натомість Китай продовжує грати на протиріччях: з одного боку — обіцяє нейтралітет, з іншого — веде активну торгівлю з державою, яка здійснює збройну агресію. Цей підхід дозволяє Пекіну уникати прямої конфронтації, зберігаючи при цьому вплив у міжнародних структурах і на регіональних ринках.
Невизначеність позиції Китаю спонукає Захід шукати нові дипломатичні й економічні інструменти впливу. У березні 2025 року ЄС почав обговорення нового пакету санкцій, спрямованого на китайські компанії, причетні до підтримки російського військового комплексу.
Офіційний Київ наполягає на необхідності притягнення до відповідальності тих, хто допомагає підтримувати збройну агресію, незалежно від їх громадянства. Цей крок є частиною більш широкої стратегії: формування глобальної коаліції, яка протидіє не лише конкретним проявам насильства, а й структурним механізмам, що дозволяють війні тривати.
