У вівторок, 22 квітня 2025 року, на щоденній прес‑конференції Міністерства закордонних справ Китаю його офіційний речник Ґо Цзякун висловив співчуття з приводу смерті Папи Франциска та наголосив на готовності Пекіна «продовжувати співпрацю з Ватиканом» з метою подальшого розвитку двосторонніх відносин. Ця заява пролунала менше ніж за добу після повідомлення про смерть понтифіка, який доклав виняткових зусиль для зменшення напруженості між атеїстичною КНР і Католицькою церквою.
«В останні роки Китай і Ватикан підтримували конструктивний діалог і дружні обміни, — заявив Ґо Цзякун. — Китайська сторона готова продовжити роботу з Святим Престолом задля послідовного покращення наших відносин». Водночас на уточнююче запитання журналістів, чи розглядає Пекін участь своїх представників у суботньому похороні Франциска, речник міністерства обмежився фразою: «На цей момент у нас немає додаткової інформації».
Історичний контекст розриву та поступового діалогу
Офіційні дипломатичні відносини між Римським престолом і КНР було розірвано ще у 1951 році, коли нова комуністична влада Китаю оголосила про вихід з-під юрисдикції Ватикану. З того часу китайська католицька громада поділилася на підпільні та державно визнані парафії. Протягом десятиліть єпископи, затверджені з Конгрегацією у справах єпископів у Римі, зазнавали гонінь і переслідувань, а ті, що обиралися владою Пекіна, вважалися «лисицями в овечій шкурі» — з боку Ватикану вони сприймалися як нелегітимні.
Перші ознаки зближення з’явилися в 2018 році, коли Франциск уклав з китайським урядом таємну угоду — її текст до цього часу не був оприлюднений. Вона мала на меті розв’язати давній конфлікт щодо призначення єпископів: формально Ватикан підтверджує владу Папи у призначенні духовенства, а Пекін — легітимність єпископів, котрі вже займали кафедри з 1950–1980‑х років.
Незважаючи на таємничість положень, угода стала апогеєм найпотужніших дипломатичних зусиль Франциска позбутися «поділу Церкви» та інтегрувати китайських католиків у загальноцерковну спільноту. Продовження дії цього меморандуму в 2024 році підтвердило бажання обох сторін розвивати співробітництво попри критику з боку частини західних єпископів та правозахисних організацій.
Умови та суперечки навколо угоди
Критики угоди стверджують, що вона надає Комуністичній партії Китаю надто великий контроль над внутрішніми справами Церкви, фактично узаконюючи державне втручання у призначення єпископів і душпастирську діяльність. Суперечка загострилася після повідомлень про те, що дехто з «узгоджених» єпископів продовжував отримувати фінансову й адміністративну підтримку Пекіна, а не Риму.
Правозахисники звертали увагу на репресії проти християн, яких влада прагнула «втягнути» до державних структур, натомість переслідуючи послідовників підпілля. Зокрема, у провінції Чжецзян у 2014–2016 роках з понад тисячі церков було знесено чи зруйновано хрести, а релігійний нагляд підпільних громад посилився до формального виконання «Правил контролю за релігійною діяльністю», ухвалених у 2018 році.
Виклики сучасного етапу: обмеження свободи віросповідання
Під керівництвом Сі Цзіньпіна політика «відродження соціалізму з китайською специфікою» посилила контроль над усіма релігійними організаціями. Храми підпільних протестантів і католиків дедалі частіше зазнають рейдів, кількість арештів священиків і вірян зростає. У багатьох великих містах, включаючи Шанхай і Пекін, представники релігійної меншини відзначають регулярні перевірки документів і фактичні заборони на проведення публічних богослужінь без державної реєстрації.
Цей фон робить кожен двосторонній крок назустріч надзвичайно чутливим: влада Пекіна прагне демонструвати «релізаційну толерантність», тоді як Ватикан не може ігнорувати стан справ із релігійними свободами.
Дипломатичні перспективи після смерті Франциска
З огляду на тверді наміри Китаю «продовжувати друзі обміни», ключовим питанням залишиться баланс між політичними потребами обох сторін та релігійними правами громад. Наступник Франциска може обрати трохи інший підхід — захисний або ліберальніший — залежно від внутрішнього складу Колегії кардиналів та його особистого бачення місії Церкви.
Поки що уряд Китаю чекає на новий римський керівник і готується до подальших консультацій. Офіційні канали Святого Престолу повідомили, що Ватикан «цінує всі виражені слова підтримки та висловлює вдячність Китаю за готовність продовжити діалог».
Тайвань як нюанс стосунків
Окремим подразником у відносинах залишається питання офіційного визнання Тайваню. Ватикан досі утримує дипвідносини з Тайбеєм, натомість Пекін робить все, щоб світові столиці розривали зв’язки з островом. Напередодні смерті Франциска президент Тайваню Лай Чінґ‑те висловив співчуття та надіслав спеціального посланця на похорон, тоді як Пекін у особі Ґо Цзякуна відмовився коментувати участь своїх представників у цих заходах. Це питання залишиться окремою темою для обговорення на майбутніх раундах переговорів.
Що далі очікувати?
- Підготовка зустрічі високого рівня. Скоріше за все, Ватикан призначить апостольського нунція та спеціального представника до Китайської народної республіки для координації подальших контактів.
- Аналіз виконання нинішньої угоди. Обидві сторони перевірять, наскільки пункти 2018 року здійснені на практиці, та обговорять можливе розширення інвестицій у католицьку освіту й соціальні служби в КНР.
- Моніторинг свободи віросповідання. Святійший Престол вимагатиме гарантій дотримання основних релігійних прав, що стане певним тестом для режиму Сі Цзіньпіна.
- Координація щодо глобальних викликів. Співпраця може розширитися на теми клімату, боротьби з бідністю та міжрелігійного діалогу, успадковані від Франциска.
Таким чином, готовність Китаю «продовжити поліпшення відносин із Ватиканом» відкриває перспективу для зміцнення комунікації між світовим релігійним центром і найбільшим атеїстичним державним апаратом. Однак успіх цього процесу неодмінно залежатиме від здатності обох сторін знайти взаєморозуміння там, де перетинаються духовна свобода і державний суверенітет.
