Новий раунд санкцій Європейського Союзу проти Росії призвів до серйозного загострення у відносинах між ЄС та Китаєм. Уперше з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну під обмеження потрапили китайські фінансові установи — Heihe Rural Commercial Bank та Heilongjiang Suifenhe Rural Commercial Bank.
Окрім двох банків, ЄС також додав до санкційного списку п’ять китайських компаній. Причина — надання фінансових та криптовалютних послуг, які дозволяли Росії обходити західні обмеження. Реакція Пекіна була негайною: Міністерство комерції КНР заявило, що ці санкції “серйозно шкодять торговельно-економічним та фінансовим відносинам” і пообіцяло вжити заходів у відповідь.
Це рішення стало кульмінацією кількох місяців дипломатичних попереджень. Ще в червні МЗС Китаю закликало ЄС “не втручатися в нормальне співробітництво” між китайськими та російськими компаніями.
Китай вважає, що співпраця з Росією відповідає принципам СОТ і не спрямована проти третіх сторін. Тим не менш, нові санкції стали фактом. За даними Bloomberg, китайські банки допомагали Росії проводити транзакції, пов’язані з експортним фінансуванням, всупереч санкційній політиці Брюсселя.
Рішення ЄС викликало особливе обурення, оскільки воно збігається з активною лобістською кампанією китайських дипломатів у Європі. Посол КНР в ЄС вже кілька тижнів намагався зупинити включення банків до санкційного списку. Однак після відмови Брюсселя ситуація перейшла у фазу прямого конфлікту.
У Пекіні лунають заяви про “політизацію економіки” та “втручання у внутрішні справи суверенних держав”. Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї попередив, що відповідь буде “рішучою й дзеркальною”. Хоча конкретні заходи не оголошено, експерти припускають, що можуть постраждати європейські компанії, які ведуть бізнес у КНР.
Це не перша ситуація, коли Китай змінює фінансову політику під тиском санкцій. Ще в лютому 2022 року великі державні банки КНР — ICBC і Bank of China — обмежили фінансування торгівлі з РФ, побоюючись вторинних санкцій з боку США. Схожа стратегія була застосована і раніше щодо Ірану та КНДР.
США також запровадили обмеження проти китайських банків, які співпрацювали з Москвою. Саме ризик втрати доступу до доларової системи платежів змушує банки Китаю бути обережними. ЄС, який раніше уникав конфлікту з Китаєм, тепер чітко сигналізує: співпраця з Росією коштуватиме дорого.
Нові санкції є частиною ширшої стратегії ЄС щодо боротьби з третіми країнами, які допомагають РФ обходити обмеження. Брюссель дедалі активніше розглядає китайські, турецькі, еміратські та сербські компанії як інструменти непрямої підтримки російської економіки.
Економісти зазначають, що хоча обидва банки — Heihe і Suifenhe — є регіональними і відносно малими, сам факт їх включення до санкційного списку є політичним сигналом. ЄС більше не толерує “сіру зону” у фінансових операціях з Росією.
Цей крок також змінює архітектуру торговельної дипломатії між Китаєм і Європою. ЄС хоче зберегти ринки, але одночасно чітко обмежити будь-які способи підтримки російського вторгнення. Під тиском санкцій китайському бізнесу доведеться або обрати нейтралітет, або ризикувати виходом із європейських ринків.
На фоні загострення ситуації в Україні та загальної глобальної напруги, санкційна політика набуває характеру глобального інструмента тиску. Тепер Китай стоїть перед вибором: продовжити підтримку Росії і втратити доступ до ключових ринків або обрати стриманість і обережність.
Судячи з минулих прецедентів, Пекін може вдатися до обмежень на імпорт європейських товарів, перевірок для європейських компаній або навіть затягування митного оформлення. Однак усе це лише поглибить конфлікт і ускладнить вже крихкі економічні баланси у трикутнику ЄС–США–КНР.
Очевидно, що цей крок ЄС — не спонтанний. Він є частиною довгострокової стратегії зміцнення фінансової дисципліни навколо Росії. Але чи готова Європа до нової фронтальної лінії санкцій — цього разу з другим у світі економічним гігантом? Це питання, яке визначатиме майбутню архітектуру глобального економічного порядку.
