Європейська комісія після розмови Урсули фон дер Ляєн із президентом США Дональдом Трампом оголосила про намір прискорити повну відмову від російських викопних ресурсів. Нова стратегія передбачає скорочення імпорту нафти, газу та вугілля швидше, ніж планувалося раніше.
Кремль традиційно відповів через речника Дмитра Пєскова, який заявив, що санкції не впливають на економіку Росії і що країна «захищає національні інтереси». За його словами, три роки після початку повномасштабного вторгнення довели нібито безсилля заходів Заходу.
Проте статистика показує протилежне. Російська економіка стикається з подвійним тиском: високою інфляцією, що знижує купівельну спроможність населення, та зростаючим бюджетним дефіцитом, який підживлює надмірне військове фінансування.
Незважаючи на ембарго, ЄС досі імпортує мільярди євро російських енергоресурсів, зокрема зріджений газ і збагачений уран. Проте обсяги постачання нафти й газу впали, а нові плани Брюсселя передбачають майже повне нівелювання цих потоків до кінця десятиліття.
Відмова Європи від російської нафти та газу позбавляє Кремль ключового джерела валюти. Дохід від енергоресурсів, який раніше формував до половини бюджету, поступово скорочується, що змушує владу вдаватися до екстрених рішень і внутрішніх позик.
Політичний сигнал також важливий: ЄС демонструє готовність не лише підтримувати Україну зброєю й фінансами, а й поступово руйнувати головний економічний важіль Москви. Це збільшує ефект санкцій і підриває можливості фінансування війни.
Для Росії ситуація ускладнюється тим, що Китай та Індія, які стали основними покупцями її сировини, користуються цим для знижок і диктування умов. Кремль втрачає контроль над ціноутворенням і залежить від «дружніх» ринків, які використовують слабкість Москви.
Пєсков запевняє, що «національні інтереси не постраждають», але внутрішні дисбаланси демонструють зворотне. Бюджетні витрати на армію зростають, дефіцит фінансується через надруковані гроші, що підживлює інфляцію й розхитує стабільність системи.
Європейська стратегія має ще один вимір: інвестиції в LNG-термінали, «зелену» енергетику та інфраструктуру дозволяють знижувати залежність від РФ. Поступове переключення на відновлювану енергетику створює довготривалу альтернативу.
У цьому контексті заяви Кремля виглядають радше як пропагандистська спроба заспокоїти внутрішню аудиторію. Реальні дані свідчать: відмова ЄС від російських енергоносіїв, навіть поступова, завдає відчутного удару по фінансовій стабільності РФ.
З огляду на перспективу 2026–2028 років, Москва втратить ключовий інструмент політичного впливу на Європу. Це означає, що Кремль буде змушений або нарощувати військову авантюру, або шукати нові ринки й ресурси для балансування бюджету.
Таким чином, стратегія ЄС не лише зменшує залежність від російської енергії, а й створює основу для довгострокової стійкості. Для України це означає, що економічний тиск на Москву продовжуватиме зростати, підсилюючи ефект військової підтримки Заходу.
