Чи вистачить 24 годин, аби перетворити кривавий обмін ракетами на тривалий мир і що стане спусковим гачком для наступного раунду — спробуємо розібратися.
Жаркий червень 2025-го вписав у підручники новий прецедент: шість американських B-2 здійснили безпрецедентний 37-годинний переліт, аби випустити дванадцять 30-тисячефунтових «бункерних бомб» по надглибокому комплексі Fordo, тоді як крилаті ракети з підводних човнів ВМС США вразили Натанц та Ісфаган.
Формально Вашингтон пояснив операцію «необхідністю стримати Іран від прориву до ядерної зброї», фактично ж — продемонстрував, що готовий діяти напряму, коли союзник Ізраїль заходить у глухий кут. Іран відповів символічно: попередив Катар і випустив чотирнадцять балістичних ракет по базі Аль-Удейд. Тринадцять перехопила ПРО, одна впала на пустир, але сигнал прозвучав гучно: навіть виснажений ударами, Тегеран здатен бити по американських військах у серці Перської затоки.
Саме на цьому тлі Дональд Трамп оголосив 24-годинне перемир’я. Ходили чутки, що президент США діяв без попереднього погодження з радником із нацбезпеки, аби застати обидві сторони зненацька й зупинити «дзеркало ракет». І хоч Ізраїль запустив останній залп по радару під Тегераном, а Іран заявив про «вогонь до 4-ї ранку», до обіду вівторка небо над регіоном стихло.
Ізраїль зняв обмеження на польоти над центром країни, Тегеран оголосив про «кінець нав’язаної 12-денної війни», а світові лідери видихнули, хоча й обережно. Рішення Трампа інтригує: він однаково критикує Тегеран і Єрусалим, погрожує новими ударами, але водночас натякає на послаблення санкцій, якщо Іран «зрозуміє урок». Це подвійне послання: морквина економічної розрядки поруч з кийком бункерних бомб.
Проте за фасадом тризубої дипломатії (США-Ізраїль-Іран) ховається неприємна арифметика. По-перше, навіть знищення вентиляційних шахт Fordo не гарантує ліквідацію всіх 3 000 центрифуг IR-6. Глибинний зал схований під 80-метровим гранітом, і супутникові фото Maxar зафіксували щонайменше шість вирв — але не обвал стелі.
Експерти МАГАТЕ визнають: обладнання могло постраждати, проте відновити окремі каскади реально за місяці, а не роки. По-друге, ізраїльська розвідка підозрює існування ще одного об’єкта під горою Kuh-e Kolang Gaz La, удвічі глибшого за Fordo.
Якщо там уже монтують IR-9, то «вікно прориву» (час між політичним рішенням і отриманням збройового матеріалу) скоротиться до кількох тижнів. По-третє, знання не знищити «бункерними бомбами»: за 18 років після виходу з домовленостей Іран підготував тисячі інженерів, які можуть розгорнути нові лінії одним наказом РНБО.
Ізраїль, попри офіційний оптимізм, це розуміє. Повітряна кампанія показала тактичний успіх — ППО «Кипарис» перехопила понад 90 % ракет, військово-морські безпілотники знищили іранські радари на узбережжі, — але стратегічно Тегеран лишається здатним вдарити.
Розмови про передачу GBU-57 Ізраїлю поки що блокуються Пентагоном, бо тоді Єрусалим отримає ключ до «червоного запуску» без згоди США. Тому ЦАХАЛ готує «план Б»: нові кібератаки на системи керування центрифугами, диверсії на трансформаторних станціях та прецизійні удари Spice-250 по поверхневій інфраструктурі.
Офіційно дипломатія в пріоритеті, але в ізраїльському Генштабі повторюють: «Якщо МАГАТЕ не повернеться, ми повернемося в небо».
Іранське керівництво тим часом грає в багаторівневий покер. Президент Масуд Пезешкян у телезверненні називає перемир’я «історичною перемогою» та натякає на готовність домовлятися. Аятола Хаменеї говорить про «мілітаризацію науки» і ледь не дякує Трампу за те, що «помилував».
У парламенті консерватори проштовхують закони про вихід із ДНЯЗ, але Рада нацбезпеки гальмує — нема гарантій, що Китай і Росія підтримають. У підсумку Тегеран висуває дві умови: зняття «трампівських» санкцій на нафту та гарантії, що США не завдадуть нового удару під час переговорів. Вашингтон поки не погоджується, та й ЄС вагається запускати «snap back» — сподівається утримати Іран у правовому полі.
Ключове питання: чи стане 24-годинне «вікно де-ескалації» перехідним мостом до нової угоди чи просто «затишшям артилерії»? Історія регіону вчить, що навіть найкращі протиракетні куполи не гарантують миру, коли сторони зберігають ракети в шахтах і політичні амбіції у шухлядах.
Якщо МАГАТЕ не отримає доступу, а Ізраїль фіксуватиме пересування підозрілих контейнерів, запуск другого раунду — питання часу. Тоді бункерна бомба знову виїде з підземного ангара на авіабазі Вайтмен, а світ опиниться за крок до конфлікту, у якому ставки вимірюються не мегатоннами, а політичними наслідками для всього режиму нерозповсюдження.
