Іран розриває співпрацю з МАГАТЕ: пряма загроза нової ядерної кризи

Іранський заступник міністра закордонних справ Казем Гарібабаді зробив гучну заяву щодо можливого виходу Ірану з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), якщо Європа повернеться до жорстких санкцій. Ця заява пролунала під час його виступу у Нью-Йорку, де він бере участь у засіданнях ООН, і стала сигналом ескалації напруги у глобальній безпековій архітектурі.

Відносини між Іраном та Заходом знову наближаються до критичної точки. Після краху перемовин між Вашингтоном та Тегераном у червні, які були зірвані внаслідок ізраїльського авіаудару, Іран стикається зі зростаючим міжнародним тиском. Велика Британія, Франція та Німеччина вже оголосили про намір повернутися до застосування так званого механізму “snapback” — автоматичного відновлення санкцій, передбаченого у рамках ядерної угоди 2015 року.

Зі свого боку, Іран погрожує не лише вийти з ДНЯЗ, а й припинити будь-яку взаємодію з МАГАТЕ. Після бомбардувань ядерних об'єктів у Фордо, Натанзі та Ісфахані, іранська влада вигнала інспекторів агенції та заблокувала в’їзд її директору Рафаелю Гроссі.

Іранський заступник міністра закордонних справ Казем Гарібабаді зробив гучну заяву щодо можливого виходу Ірану з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), якщо Європа повернеться до жорстких санкцій. Ця заява пролунала під час його виступу у Нью-Йорку, де він бере участь у засіданнях ООН, і стала сигналом ескалації напруги у глобальній безпековій архітектурі.

Відносини між Іраном та Заходом знову наближаються до критичної точки. Після краху перемовин між Вашингтоном та Тегераном у червні, які були зірвані внаслідок ізраїльського авіаудару, Іран стикається зі зростаючим міжнародним тиском. Велика Британія, Франція та Німеччина вже оголосили про намір повернутися до застосування так званого механізму “snapback” — автоматичного відновлення санкцій, передбаченого у рамках ядерної угоди 2015 року.

Зі свого боку, Іран погрожує не лише вийти з ДНЯЗ, а й припинити будь-яку взаємодію з МАГАТЕ. Після бомбардувань ядерних об'єктів у Фордо, Натанзі та Ісфахані, іранська влада вигнала інспекторів агенції та заблокувала в’їзд її директору Рафаелю Гроссі.

Офіційний Тегеран заявляє, що не проводить збагачення уражених об’єктів, тому не бачить підстав для перевірок. Проте доля запасів високозбагаченого урану, об’ємом понад 400 кг, залишається незрозумілою. Саме цей уран, за оцінками експертів, міг би бути використаний для створення кількох ядерних боєприпасів.

Варто зазначити, що навіть після обстрілів Іран не вийшов із ДНЯЗ, хоча погрози лунали неодноразово. Нинішня заява може бути черговим елементом дипломатичного шантажу, спрямованого на посилення позицій Тегерану напередодні перемовин у Стамбулі з представниками ЄС.

Ключова мета іранської дипломатії — уникнути санкцій та відновити ядерну угоду на вигідних для себе умовах. Водночас Іран прагне балансувати між діалогом з Європою та потенційним поверненням до переговорів із США. Гарібабаді заявив, що Іран готовий до перемовин із адміністрацією Трампа “хоч завтра”, якщо буде досягнута домовленість щодо “принципів довіри”.

Така гнучкість викликана реаліями: санкції боляче б’ють по іранській економіці, яка й без того ослаблена війною, інфляцією та внутрішньою нестабільністю. Проте США вимагають від Ірану відмови від збагачення урану, навіть на рівнях, допустимих для цивільного використання, на що Тегеран не погоджується.

Окрім того, загрозлива ситуація з ядерною програмою Ірану створює виклики для глобальної безпеки. Повернення до активного збагачення, відсутність інспекцій та можливий вихід з ДНЯЗ можуть призвести до неконтрольованої гонки озброєнь на Близькому Сході. Це особливо небезпечно на фоні конфлікту з Ізраїлем та нестабільності у Сирії та Лівані.

ЄС, зокрема Франція, наразі наполягає на дипломатичному вирішенні конфлікту, але дедлайн у вигляді кінця серпня створює атмосферу дедалі більшого тиску. Якщо Іран не піде на поступки, snapback буде активований, що фактично ізолює Іран від світової фінансової системи.

Тим часом США, які не є стороною ядерної угоди після виходу у 2018 році, все ще відіграють ключову роль. Президент Дональд Трамп заявив, що Іранські ядерні об’єкти “знищені”, але водночас дав зрозуміти, що готовий до нових перемовин — звісно, на жорстких умовах.

Аналітики застерігають, що сценарій з виходом Ірану з ДНЯЗ може поставити під сумнів усе післявоєнне регулювання ядерного озброєння. Це також погіршить шанси на досягнення ширшої угоди щодо безпеки на Близькому Сході, включно з участю Саудівської Аравії, Ізраїлю та Туреччини.

Таким чином, доля ядерної програми Ірану, а також перспективи глобальної безпеки, зараз перебувають у стані невизначеності. Учасники переговорів мають лише кілька тижнів, аби уникнути масштабної кризи, яка торкнеться не лише регіону, а й світової економіки, енергетики та дипломатії загалом.

Іранська теократична влада відповіла на останні удари Ізраїлю та США, перетворюючи націоналізм на основний інструмент для зміцнення внутрішньої підтримки. Після важких втрат внаслідок бомбардувань, Іран активно використовує патріотичні наративи, які були колись характерні для секулярних націоналістів, але тепер переплітаються з ісламською риторикою.

Іранська влада зіткнулася з труднощами після бомбардувань, зокрема руйнування своєї ядерної програми та серйозних військових втрат. Відповідно до нової стратегії, уряд намагається відновити національну гордість через використання націоналізму і патріотичних гімнів, які отримали нову популярність серед громадян.

Проте, незважаючи на спроби влади відновити національний дух через стародавні фольклорні мотиви, такі як зображення Аршада-Лучника на білбордах та патріотичні пісні, багато іранців, включаючи тих, хто активно критикує уряд, не сприймають ці маніпуляції як автентичний вираз національної гідності.

Іранська теократична влада відповіла на останні удари Ізраїлю та США, перетворюючи націоналізм на основний інструмент для зміцнення внутрішньої підтримки. Після важких втрат внаслідок бомбардувань, Іран активно використовує патріотичні наративи, які були колись характерні для секулярних націоналістів, але тепер переплітаються з ісламською риторикою.

Іранська влада зіткнулася з труднощами після бомбардувань, зокрема руйнування своєї ядерної програми та серйозних військових втрат. Відповідно до нової стратегії, уряд намагається відновити національну гордість через використання націоналізму і патріотичних гімнів, які отримали нову популярність серед громадян.

Проте, незважаючи на спроби влади відновити національний дух через стародавні фольклорні мотиви, такі як зображення Аршада-Лучника на білбордах та патріотичні пісні, багато іранців, включаючи тих, хто активно критикує уряд, не сприймають ці маніпуляції як автентичний вираз національної гідності.

Уряд намагається переконати громадян, що націоналізм є вирішальним фактором для досягнення внутрішнього єдності, зокрема через пісні і символи, пов’язані з національною історією. Водночас, багато молодих іранців ставляться до цих дій як до «сконструйованого націоналізму», який не відображає реальних прагнень народу.

Попри все, це посилення націоналістичних елементів, здається, здобуло підтримку в умовах військового конфлікту та енергетичної кризи, але його ефективність може бути тимчасовою, оскільки економічні проблеми, такі як нестача води, газу та електрики, залишаються невирішеними.

Відповідно до прогнозів, після закінчення конфлікту націоналістичний підйом може поступово згаснути, і іранці знову почнуть задавати питання про відсутність базових потреб, таких як енергозабезпечення та економічний розвиток.

Іран погодився відновити ядерні переговори з трьома провідними європейськими державами — Францією, Німеччиною та Великою Британією. Зустріч відбудеться у п’ятницю в Стамбулі. Про це повідомило іранське МЗС, зазначивши, що новий раунд діалогу стане відповіддю на дедалі гучніші заклики Європи активізувати ядерну деескалацію.

Ініціатива виникла після того, як Лондон, Берлін і Париж пригрозили Тегерану повторним запровадженням санкцій, якщо той не зробить поступ у рамках нової угоди щодо обмеження збагачення урану. Країни заявили, що готові відновити санкції ООН уже наприкінці серпня.

На фоні зростання напруженості на Близькому Сході Іран шукає дипломатичні важелі, аби уникнути подальшої ізоляції. У Тегерані розуміють: повернення санкцій боляче вдарить по вже ослабленій економіці. Переговори стали для країни шансом уникнути глобального тиску, не втративши обличчя.

Іран погодився відновити ядерні переговори з трьома провідними європейськими державами — Францією, Німеччиною та Великою Британією. Зустріч відбудеться у п’ятницю в Стамбулі. Про це повідомило іранське МЗС, зазначивши, що новий раунд діалогу стане відповіддю на дедалі гучніші заклики Європи активізувати ядерну деескалацію.

Ініціатива виникла після того, як Лондон, Берлін і Париж пригрозили Тегерану повторним запровадженням санкцій, якщо той не зробить поступ у рамках нової угоди щодо обмеження збагачення урану. Країни заявили, що готові відновити санкції ООН уже наприкінці серпня.

На фоні зростання напруженості на Близькому Сході Іран шукає дипломатичні важелі, аби уникнути подальшої ізоляції. У Тегерані розуміють: повернення санкцій боляче вдарить по вже ослабленій економіці. Переговори стали для країни шансом уникнути глобального тиску, не втративши обличчя.

Нинішня ситуація виникла на тлі загального краху домовленостей 2015 року, відомих як Спільний всеосяжний план дій (JCPOA), укладених за часів адміністрації Барака Обами. Угода передбачала обмеження іранських ядерних потужностей в обмін на скасування міжнародних санкцій. Однак у 2018 році США за адміністрації Дональда Трампа односторонньо вийшли з договору, чим відкрили шлях до ескалації.

Наслідки не змусили на себе чекати: Іран почав поступово збільшувати обсяги збагаченого урану, перевищуючи дозволені JCPOA межі. А в червні цього року Тегеран остаточно припинив співпрацю з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ).

Європейські країни особливо стурбовані саме цим аспектом. Зокрема, втрата контролю над запасами збагаченого урану, які можуть бути використані для створення ядерної зброї, стала ключовим аргументом для відновлення санкцій.

МАГАТЕ заявило, що після ізраїльсько-американських ударів по іранських ядерних об’єктах у червні, Іран повністю припинив доступ інспекторів на свої стратегічні об’єкти. Тож нині неможливо перевірити, чи розширює Іран свою ядерну програму з військовими цілями.

ЄС прагне переконати Тегеран повернутись до співпраці із МАГАТЕ та погодитись на нові обмеження щодо збагачення урану. Це передумова для стабілізації регіональної безпеки. У Європі побоюються, що ядерна ескалація може спровокувати новий конфлікт у Перській затоці, втягнувши у протистояння і США, і Ізраїль, і арабські країни.

Іран, зі свого боку, використовує переговори як тактичний інструмент для відтермінування санкцій та збереження політичного балансу. На думку багатьох аналітиків, Тегеран не готовий повністю згорнути ядерну програму, адже вона є одним із головних важелів його геополітичного впливу.

Проте ситуація на тлі посилення конфронтації зі США не дає Ірану великої свободи дій. Після чергових ударів по ядерній інфраструктурі, проведених спільно Сполученими Штатами та Ізраїлем, Іран опинився під потужним тиском. Вашингтон відкрито заявив, що готовий до нових дій, якщо Іран наблизиться до створення ядерної зброї.

Позиція Франції, Німеччини та Великої Британії є доволі прагматичною. Вони хочуть зберегти залишки JCPOA та не допустити подальшого загострення ситуації. Але разом з тим готові до жорстких кроків, включно з санкційним тиском, якщо дипломатія не принесе результату.

П’ятничні переговори у Стамбулі стануть лакмусовим папірцем для іранської дипломатії. Якщо Тегеран покаже готовність до компромісу, це може відтермінувати або взагалі зупинити хвилю санкцій. У протилежному випадку — Іран опиниться в ще більшій ізоляції, а регіон — на порозі нової кризи.

Світ уважно спостерігатиме за ходом перемовин. Адже від рішення Ірану та реакції Заходу залежить не лише майбутнє ядерної безпеки, а й стабільність усього Близького Сходу.

Європейські країни, зокрема Великобританія, Франція та Німеччина, домовились відновити жорсткі санкції ООН проти Ірану до кінця серпня 2025 року, якщо не буде досягнуто конкретних домовленостей щодо обмеження його ядерних активностей.

Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив, що країни, що залишаються учасниками ядерної угоди 2015 року, мають повне право відновити глобальні ембарго на зброю, банки та ядерне обладнання, що були зняті десять років тому.

Він підкреслив, що якщо Іран не надасть тверде і перевірене зобов'язання до кінця серпня, санкції будуть відновлені.

Європейські країни, зокрема Великобританія, Франція та Німеччина, домовились відновити жорсткі санкції ООН проти Ірану до кінця серпня 2025 року, якщо не буде досягнуто конкретних домовленостей щодо обмеження його ядерних активностей.

Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив, що країни, що залишаються учасниками ядерної угоди 2015 року, мають повне право відновити глобальні ембарго на зброю, банки та ядерне обладнання, що були зняті десять років тому.

Він підкреслив, що якщо Іран не надасть тверде і перевірене зобов'язання до кінця серпня, санкції будуть відновлені.

Тим часом після бомбардувань іранських ядерних об'єктів Ізраїлем та США минулого місяця, Іран припинив співпрацю з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). Інспектори залишили країну, оскільки їхня робота полягала в моніторингу ядерної програми Ірану та запасів високозбагаченого урану, частина якого знаходиться на рівні, що наближається до ядерного зброї.

Європейські країни сподіваються, що загроза відновлення багатосторонніх санкцій змусить Іран відновити співпрацю з МАГАТЕ та поновити серйозні переговори про обмеження або ліквідацію його здатності збагачувати уран. Однак досі не було досягнуто прогресу в переговорах після бомбардувань між Іраном та США щодо нової ядерної угоди.

Санкції, які можуть бути відновлені, є надзвичайно суворими, особливо на додаток до вже існуючих американських санкцій. Вони зобов'яжуть союзників Ірану, таких як Росія та Китай, хоча б на словах дотримуватися цих обмежень і ще більше погіршать економічну ситуацію в Ірані.

У США та їхніх союзників виникають побоювання, що Іран, маючи ядерну зброю, може дестабілізувати ситуацію на Близькому Сході. Іранські лідери наполягають, що їхня ядерна програма має мирні цілі, хоча деякі урядові чиновники зараз розглядають атомну зброю як засіб стримування потенційних загроз.

Іран заявив, що не бачить юридичних підстав для відновлення санкцій і що в разі їх відновлення вийде з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Його вихід потребує три місяці для переговорів.

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі нещодавно зазначив, що переговори з Вашингтоном можуть відновитися, якщо Тегеран отримає "тверде гарантії", що на нього більше не будуть нападати, що є малоймовірним з боку США чи Ізраїлю.

Процес відновлення санкцій, відомий як "швидке повернення" (snapback), дозволить активувати санкції протягом 30 днів переговорів перед їх автоматичним відновленням, якщо Рада Безпеки ООН не прийме рішення про продовження зняття санкцій. Цей процес не може бути заблокований ніким, і санкції автоматично відновляться після цього терміну.

Економічні санкції включатимуть ембарго на продаж звичайної зброї Ірану, обмеження на випробування балістичних ракет, відновлення заморожування активів ключових осіб, пов'язаних з ядерними та ракетними програмами Ірану, фінансові обмеження та заборони на збагачення урану або його перепрацювання.

Останній збройний конфлікт між Ізраїлем та Іраном, що тривав 12 днів у червні 2025 року, увійде в історію не лише через масштаб ракетних ударів, а й через безпрецедентну інформаційну війну. Обидві сторони перетворили соціальні мережі на поле битви, де розгорнулася психологічна війна нового покоління із застосуванням дезінформації, глибоких фейків, ШІ та масових кампаній впливу.

Одним із найгучніших прикладів стало бомбардування іранської в’язниці Евін у Тегерані. За кілька годин до атаки соцмережі рясніли повідомленнями, які закликали іранців звільняти ув’язнених. Після вибухів з’явилося відео нібито з місця подій. Однак дослідники підтвердили: цей контент був створений в межах спеціальної інформаційної операції Ізраїлю — як елемент спланованої психологічної атаки.

Штучний інтелект відіграв ключову роль у поширенні впливу. Ізраїльські акаунти поширювали відео, в яких A.I.-згенерована жінка на фарсі озвучувала заяви, що зображували Іран як країну в кризі. Іран, у відповідь, розсилав тисячам ізраїльтян повідомлення з фейковими погрозами, щоб дестабілізувати населення та деморалізувати суспільство.

Останній збройний конфлікт між Ізраїлем та Іраном, що тривав 12 днів у червні 2025 року, увійде в історію не лише через масштаб ракетних ударів, а й через безпрецедентну інформаційну війну. Обидві сторони перетворили соціальні мережі на поле битви, де розгорнулася психологічна війна нового покоління із застосуванням дезінформації, глибоких фейків, ШІ та масових кампаній впливу.

Одним із найгучніших прикладів стало бомбардування іранської в’язниці Евін у Тегерані. За кілька годин до атаки соцмережі рясніли повідомленнями, які закликали іранців звільняти ув’язнених. Після вибухів з’явилося відео нібито з місця подій. Однак дослідники підтвердили: цей контент був створений в межах спеціальної інформаційної операції Ізраїлю — як елемент спланованої психологічної атаки.

Штучний інтелект відіграв ключову роль у поширенні впливу. Ізраїльські акаунти поширювали відео, в яких A.I.-згенерована жінка на фарсі озвучувала заяви, що зображували Іран як країну в кризі. Іран, у відповідь, розсилав тисячам ізраїльтян повідомлення з фейковими погрозами, щоб дестабілізувати населення та деморалізувати суспільство.

Аналітики відзначають, що така форма кібервійни відрізняється від традиційної пропаганди. Якщо раніше поширення впливу обмежувалося радіо чи листівками, сьогодні мільйони повідомлень таргетуються миттєво на конкретні групи користувачів. Завдяки алгоритмам соцмереж, відео і фото фейків поширюються швидше, ніж спростування.

Експерти, зокрема Джеймс Форест із Університету Массачусетсу, стверджують: сучасні інформаційні операції досягли масштабів, які не мають аналогів у попередніх війнах. Це — «новий етап інформаційної зброї», де результат залежить не лише від військових втрат, а й від перемоги в наративах.

Іранська сторона, як і Ізраїль, використовувала фейки для демонстрації сили. Так, в іранських каналах X і Telegram з’явилися відео з нібито зруйнованим аеропортом Бен-Гуріон і збитими ізраїльськими літаками. Насправді кадри були фейковими або взятими з інших конфліктів. Також поширювалась інформація про полонену ізраїльську пілотесу, яка виявилася вигадкою — на зображенні була офіцерка з Чилі, сфотографована ще у 2011 році.

За даними компанії NewsGuard, Іран оприлюднив щонайменше 28 фейкових повідомлень через державні ЗМІ, анонімні акаунти та проксі-інфлюенсерів у TikTok, YouTube, Facebook та Telegram.

Використання штучного інтелекту дозволяє створювати не лише контент різними мовами, а й з високим рівнем автентичності. Керівник ізраїльського проєкту FakeReporter Ачія Шац зазначає: фейки стали більш переконливими, а фарсі й іврит у повідомленнях — більш природними.

Інформаційна війна тривала навіть після припинення бойових дій. Наступного дня після підписання перемир’я у X з’явився фейковий акаунт речника ізраїльської розвідки перською мовою. Через нього пропонувалася допомога іранцям у вигляді фінансів та ліків — начебто за участі «Моссаду». Відомий іраномовний журналіст Менаше Амір підтвердив, що його запрошували записати повідомлення для цього каналу, надаючи заготовлені тексти.

Важливо розуміти, що масштабна інформаційна кампанія мала не лише зовнішній, а й внутрішній вектор. Обидві країни намагалися вплинути на власне населення: Іран — аби зберегти підтримку в регіоні, Ізраїль — щоб продемонструвати міць і провокувати протести всередині Ірану.

Психологічна війна доповнювала фізичну. Експерти з Clemson University виявили, що відео з Евін розповсюджувалося через мережу ботів і синхронізованих акаунтів, що дозволило досягти мільйонів переглядів за кілька годин.

Також Ізраїль демонстрував архівні кадри протестів у Тегерані, видаючи їх за поточні виступи проти уряду. Навіть було створено відео, де іранці скандують «Ми любимо Ізраїль», — згенероване штучним інтелектом для максимального емоційного ефекту.

Оцінити точний вплив таких операцій складно. Частина населення сприймає їх скептично, особливо в умовах війни. Але формування суспільної думки, зниження довіри до урядів, поширення страху й дезорієнтація — усе це є стратегічними цілями сучасних інформаційних кампаній.

Цей конфлікт показав світові, що наступні війни не обмежуватимуться артилерією чи дронами. Ключовим елементом стане боротьба за уми й емоції людей. Кожен смартфон, кожен акаунт у соцмережах — це вже не просто засіб зв’язку, а потенційна зброя впливу.

У Червоному морі поблизу йеменського порту Аль-Ходейда невідомі малі човни атакували вантажне судно, відкривши вогонь та застосувавши самонавідні гранати, що призвело до пожежі на борту.

Екіпажу довелося покинути судно, а інше комерційне судно врятувало всіх моряків. Про це повідомила служба UK Maritime Trade Operations, посилаючись на офіцера з безпеки судноплавної компанії.

Водночас інцидент став поштовхом до нової хвилі ізраїльських авіаударів по ключових портах Ємену — Аль-Ходейда, Рас Ісса та Аль-Саліф, а також по електростанції в районі Ходейда.

У Червоному морі поблизу йеменського порту Аль-Ходейда невідомі малі човни атакували вантажне судно, відкривши вогонь та застосувавши самонавідні гранати, що призвело до пожежі на борту.

Екіпажу довелося покинути судно, а інше комерційне судно врятувало всіх моряків. Про це повідомила служба UK Maritime Trade Operations, посилаючись на офіцера з безпеки судноплавної компанії.

Водночас інцидент став поштовхом до нової хвилі ізраїльських авіаударів по ключових портах Ємену — Аль-Ходейда, Рас Ісса та Аль-Саліф, а також по електростанції в районі Ходейда.

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) заявила, що удари стали відповіддю на повторювані атаки хуситів, які підтримує Іран, на ізраїльські території, включно з запуском ракет у бік Ізраїлю. У заяві Ізраїлю йдеться, що "терористичний режим хуситів використовує морське середовище для проекції сили та здійснення терористичної діяльності проти цивільного судноплавства та світової торгівлі".

Цілями атак стали об’єкти, які, за версією Ізраїлю, використовувалися для координації нападів з цивільної інфраструктури. Напад на судно, який стався приблизно за 51 морську милю на південний захід від порту Аль-Ходейда, був одним із небагатьох за останній час.

Напади хуситів, що розпочалися у відповідь на ізраїльську воєнну кампанію проти ХАМАС у Секторі Газа, спричинили значні збої в міжнародній торгівлі упродовж 2023–2024 років. У відповідь США та Ізраїль провели масштабні повітряні удари по позиціях хуситів у Ємені.

Згодом між США і хуситами було досягнуто тимчасового припинення вогню. Проте після того, як Сполучені Штати приєдналися до ізраїльського наступу на ядерні об'єкти Ірану, хусити пригрозили повернутися до обстрілів суден, пов’язаних із США.

Цей інцидент підтверджує, що загроза судноплавству в регіоні залишається актуальною. Хусити тривалий час використовують стратегічне розташування Ємену для здійснення тиску на Ізраїль, США та міжнародну спільноту, підриваючи стабільність у Червоному морі.

Через напади сотні судноплавних компаній були змушені змінити маршрути, оминаючи Суецький канал, що спричинило подорожчання перевезень, зростання цін і загальмовану логістику в усьому світі. За словами експертів, атаки хуситів стали найбільшим викликом для глобальної торгівлі з часів пандемії Covid-19.

Аналітики попереджають, що новий виток конфлікту може призвести до ще глибших наслідків для світової економіки, зокрема для Європи, яка активно використовує цей торговий маршрут для постачання енергоносіїв і товарів. Міжнародні організації закликають сторони уникати ескалації та поважати морське право.

Але з огляду на поточну ситуацію, Ізраїль навряд чи припинить удари у відповідь, а хусити продовжать використовувати Червоне море як інструмент політичного тиску. Напруженість у регіоні загрожує перерости у нову фазу конфронтації за участю інших держав. І хоча останні місяці атаки з боку хуситів стали рідкіснішими, поновлення агресії, пов'язаної з військовими діями Ізраїлю проти Ірану, свідчить про крихкість домовленостей і готовність угруповання до нових дій.

Це також ставить під сумнів стабільність тимчасового припинення вогню і показує, наскільки швидко ситуація може змінитися в регіоні, де інтереси перетинаються між локальними збройними формуваннями, регіональними державами і глобальними гравцями.

Після смерті ветерана Мухаммада Сінвара у червні 2025 року на передовій боротьби в Газі лідерство в ланцюгу командування ХАМАС перейшло до тридцятирічного Ізза ад-Діна аль-Хаддада.

Новий очільник має великий авторитет серед бойовиків і водночас зарекомендував себе як недвозначний прибічник жорсткої лінії щодо Ізраїлю. Його першим і головним політичним іспитом стануть переговори про перемир’я, до яких США та міжнародні посередники активно готують пропозицію про 60-денну паузу.

Відомо, що Ізз ад-Дін аль-Хаддад народився і виріс у Газі, де раніше командував місцевим підрозділом військової ради ХАМАС. У документах розвідки та публічних виступах він фігурує як один з організаторів атаки 7 жовтня 2023 року, що стала початком широкомасштабної війни.

Після смерті ветерана Мухаммада Сінвара у червні 2025 року на передовій боротьби в Газі лідерство в ланцюгу командування ХАМАС перейшло до тридцятирічного Ізза ад-Діна аль-Хаддада.

Новий очільник має великий авторитет серед бойовиків і водночас зарекомендував себе як недвозначний прибічник жорсткої лінії щодо Ізраїлю. Його першим і головним політичним іспитом стануть переговори про перемир’я, до яких США та міжнародні посередники активно готують пропозицію про 60-денну паузу.

Відомо, що Ізз ад-Дін аль-Хаддад народився і виріс у Газі, де раніше командував місцевим підрозділом військової ради ХАМАС. У документах розвідки та публічних виступах він фігурує як один з організаторів атаки 7 жовтня 2023 року, що стала початком широкомасштабної війни.

Його послідовники вважають, що лише радикальний формат перемир’я, який включатиме повне припинення вогню та виведення ізраїльських військ, може стати гідним результатом переговорів.

Серед ключових умов, які висуває ХАМАС під керівництвом аль-Хаддада, – негайне звільнення всіх заручників, включно з цивільними та військовими, узятими в полон у результаті атаки минулого року. Сам Ізз ад-Дін заявив в інтерв’ю одному з арабських телеканалів, що без гарантій повного припинення війни та виводу окупаційних сил ніяких поступок не буде.

Така жорстка позиція означає, що звичайні двосторонні консультації навряд чи призведуть до швидкого результату і, найімовірніше, переговорний процес затягнеться.

Ізраїльський уряд, навпаки, стоїть на тому, що спочатку необхідно зруйнувати військову інфраструктуру ХАМАС та ліквідувати вплив її лідерів. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу неодноразово наголошував, що будь-яка пауза в бойових діях повинна служити лише підготовкою до остаточного розгрому угруповання.

Ця невідступність позицій створює складну динаміку під час переговорів про перемир’я і закріплює протистояння двох абсолютно несумісних підходів.

За даними західних розвідок, Ізз ад-Дін аль-Хаддад підтримує тісні зв’язки з радикальними фракціями у складі військової ради ХАМАС і користується підтримкою таких впливових фігур, як Раєд Саад. Смерть кількох ключових командирів у поточному році під час ізраїльських спецоперацій лише зміцнила його авторитет: ізольовані від основного лідерства в Дамаску, бойовики Газі бачать у новому керівнику гаранта незмінності лінії.

Протягом останніх тижнів, під тиском адміністрації США, яка прагне швидкого врегулювання гуманітарної катастрофи в секторі Газі, проходили інтенсивні консультації з єгипетською та катарською сторонами посередництва. Згідно з пропозицією, що розробляється, на перші 60 днів припинення вогню передбачено постачання гуманітарних вантажів, ремонт інфраструктури та початкові перемовини про остаточний статус території. Однак підхід аль-Хаддада до припинення вогню вимагає фіксації гарантій виведення ізраїльських частин і визнання права Газі на самовизначення.

Війна вже забрала життя понад 50 000 осіб за офіційними даними місцевого міністерства охорони здоров’я, а гуманітарна ситуація загрожує колапсом: дефіцит питної води, пального та медикаментів. Попри це ХАМАС стверджує, що жодна гуманітарна пауза не має відволікати від головної мети – збереження суверенітету і забезпечення національної гідності. Така риторика знайшла відгук серед частини населення, яке вважає постійний опір єдиним шляхом до справедливого миру.

Міжнародні експерти вказують на ризики такого підходу. Складання угоди без зняття радикальних вимог може призвести до нічим не підкріпленого припинення вогню, яке згодом знову розірве вогонь, як це вже траплялося в минулому. Брак довіри між сторонами, а також внутрішня конкуренція серед різних угруповань у Газі можуть спричинити зрив перемир’я без будь-яких наслідків для ініціаторів з обох боків.

Отже, успіх чи провал переговорів залежатиме від здатності Ізза ад-Діна аль-Хаддада поєднати безкомпромісність позицій ХАМАС із гнучкістю в процесі дипломатичних домовленостей. Якщо він зможе забезпечити хоча б часткове припинення вогню та перший транш звільнення заручників, це стане вагомою основою для подальших кроків. В іншому разі війна, розпочата з трагічної атаки восени 2023 року, перетвориться на нескінченний цикл насильства без перспектив для мирного врегулювання.

Чи вистачить 24 годин, аби перетворити кривавий обмін ракетами на тривалий мир і що стане спусковим гачком для наступного раунду — спробуємо розібратися.

Жаркий червень 2025-го вписав у підручники новий прецедент: шість американських B-2 здійснили безпрецедентний 37-годинний переліт, аби випустити дванадцять 30-тисячефунтових «бункерних бомб» по надглибокому комплексі Fordo, тоді як крилаті ракети з підводних човнів ВМС США вразили Натанц та Ісфаган.

Формально Вашингтон пояснив операцію «необхідністю стримати Іран від прориву до ядерної зброї», фактично ж — продемонстрував, що готовий діяти напряму, коли союзник Ізраїль заходить у глухий кут. Іран відповів символічно: попередив Катар і випустив чотирнадцять балістичних ракет по базі Аль-Удейд. Тринадцять перехопила ПРО, одна впала на пустир, але сигнал прозвучав гучно: навіть виснажений ударами, Тегеран здатен бити по американських військах у серці Перської затоки.

Чи вистачить 24 годин, аби перетворити кривавий обмін ракетами на тривалий мир і що стане спусковим гачком для наступного раунду — спробуємо розібратися.

Жаркий червень 2025-го вписав у підручники новий прецедент: шість американських B-2 здійснили безпрецедентний 37-годинний переліт, аби випустити дванадцять 30-тисячефунтових «бункерних бомб» по надглибокому комплексі Fordo, тоді як крилаті ракети з підводних човнів ВМС США вразили Натанц та Ісфаган.

Формально Вашингтон пояснив операцію «необхідністю стримати Іран від прориву до ядерної зброї», фактично ж — продемонстрував, що готовий діяти напряму, коли союзник Ізраїль заходить у глухий кут. Іран відповів символічно: попередив Катар і випустив чотирнадцять балістичних ракет по базі Аль-Удейд. Тринадцять перехопила ПРО, одна впала на пустир, але сигнал прозвучав гучно: навіть виснажений ударами, Тегеран здатен бити по американських військах у серці Перської затоки.

Саме на цьому тлі Дональд Трамп оголосив 24-годинне перемир’я. Ходили чутки, що президент США діяв без попереднього погодження з радником із нацбезпеки, аби застати обидві сторони зненацька й зупинити «дзеркало ракет». І хоч Ізраїль запустив останній залп по радару під Тегераном, а Іран заявив про «вогонь до 4-ї ранку», до обіду вівторка небо над регіоном стихло.

Ізраїль зняв обмеження на польоти над центром країни, Тегеран оголосив про «кінець нав’язаної 12-денної війни», а світові лідери видихнули, хоча й обережно. Рішення Трампа інтригує: він однаково критикує Тегеран і Єрусалим, погрожує новими ударами, але водночас натякає на послаблення санкцій, якщо Іран «зрозуміє урок». Це подвійне послання: морквина економічної розрядки поруч з кийком бункерних бомб.

Проте за фасадом тризубої дипломатії (США-Ізраїль-Іран) ховається неприємна арифметика. По-перше, навіть знищення вентиляційних шахт Fordo не гарантує ліквідацію всіх 3 000 центрифуг IR-6. Глибинний зал схований під 80-метровим гранітом, і супутникові фото Maxar зафіксували щонайменше шість вирв ­— але не обвал стелі.

Експерти МАГАТЕ визнають: обладнання могло постраждати, проте відновити окремі каскади реально за місяці, а не роки. По-друге, ізраїльська розвідка підозрює існування ще одного об’єкта під горою Kuh-e Kolang Gaz La, удвічі глибшого за Fordo.

Якщо там уже монтують IR-9, то «вікно прориву» (час між політичним рішенням і отриманням збройового матеріалу) скоротиться до кількох тижнів. По-третє, знання не знищити «бункерними бомбами»: за 18 років після виходу з домовленостей Іран підготував тисячі інженерів, які можуть розгорнути нові лінії одним наказом РНБО.

Ізраїль, попри офіційний оптимізм, це розуміє. Повітряна кампанія показала тактичний успіх ­— ППО «Кипарис» перехопила понад 90 % ракет, військово-морські безпілотники знищили іранські радари на узбережжі, ­— але стратегічно Тегеран лишається здатним вдарити.

Розмови про передачу GBU-57 Ізраїлю поки що блокуються Пентагоном, бо тоді Єрусалим отримає ключ до «червоного запуску» без згоди США. Тому ЦАХАЛ готує «план Б»: нові кібератаки на системи керування центрифугами, диверсії на трансформаторних станціях та прецизійні удари Spice-250 по поверхневій інфраструктурі.

Офіційно дипломатія в пріоритеті, але в ізраїльському Генштабі повторюють: «Якщо МАГАТЕ не повернеться, ми повернемося в небо».

Іранське керівництво тим часом грає в багаторівневий покер. Президент Масуд Пезешкян у телезверненні називає перемир’я «історичною перемогою» та натякає на готовність домовлятися. Аятола Хаменеї говорить про «мілітаризацію науки» і ледь не дякує Трампу за те, що «помилував».

У парламенті консерватори проштовхують закони про вихід із ДНЯЗ, але Рада нацбезпеки гальмує — нема гарантій, що Китай і Росія підтримають. У підсумку Тегеран висуває дві умови: зняття «трампівських» санкцій на нафту та гарантії, що США не завдадуть нового удару під час переговорів. Вашингтон поки не погоджується, та й ЄС вагається запускати «snap back» ­— сподівається утримати Іран у правовому полі.

Ключове питання: чи стане 24-годинне «вікно де-ескалації» перехідним мостом до нової угоди чи просто «затишшям артилерії»? Історія регіону вчить, що навіть найкращі протиракетні куполи не гарантують миру, коли сторони зберігають ракети в шахтах і політичні амбіції у шухлядах.

Якщо МАГАТЕ не отримає доступу, а Ізраїль фіксуватиме пересування підозрілих контейнерів, запуск другого раунду ­— питання часу. Тоді бункерна бомба знову виїде з підземного ангара на авіабазі Вайтмен, а світ опиниться за крок до конфлікту, у якому ставки вимірюються не мегатоннами, а політичними наслідками для всього режиму нерозповсюдження.

Погрози Дональда Трампа знову лунають над Перською затокою: якщо Іран рушить далі й підніме збагачення понад критичні 60 %, Сполучені Штати «без вагань» повторять удари по ядерній інфраструктурі, подібні до бомбардування Fordo, Натанца й Араку.

У Білому домі президент запевнив репортерів, що Тегеран, зазнавши колосальних збитків, «не повернеться до бомби найближчим часом», проте залишив собі простір для маневру: будь-які спроби запуску центрифуг IR-6 на повну будуть покарані.

На публіку Трамп демонструє впевненість: на його столі вже лежать плани наступних авіаударів, а Пентагон перекидає KC-46 та F-15E на бази у Катарі й ОАЕ, формуючи коридор для B-2 із тяжкою GBU-57. Приватно ж адміністрація намагається втримати баланс між залякуванням і можливістю «мега-угоди», яка б назавжди заморозила діяльність підземних каскадів.

Погрози Дональда Трампа знову лунають над Перською затокою: якщо Іран рушить далі й підніме збагачення понад критичні 60 %, Сполучені Штати «без вагань» повторять удари по ядерній інфраструктурі, подібні до бомбардування Fordo, Натанца й Араку.

У Білому домі президент запевнив репортерів, що Тегеран, зазнавши колосальних збитків, «не повернеться до бомби найближчим часом», проте залишив собі простір для маневру: будь-які спроби запуску центрифуг IR-6 на повну будуть покарані.

На публіку Трамп демонструє впевненість: на його столі вже лежать плани наступних авіаударів, а Пентагон перекидає KC-46 та F-15E на бази у Катарі й ОАЕ, формуючи коридор для B-2 із тяжкою GBU-57. Приватно ж адміністрація намагається втримати баланс між залякуванням і можливістю «мега-угоди», яка б назавжди заморозила діяльність підземних каскадів.

Тегеран, у свою чергу, веде складну гру. Після бункерних бомб, що пробили вентиляційні шахти Fordo, країна втратила значну частину інфраструктури, але, за даними розвідки ЄС, зберегла близько 400 кг високозбагаченого урану невідомо де. Іранський посол в ООН вже пропонує віддати запаси під пломби МАГАТЕ або навіть вивезти за кордон в обмін на жовту пудру — демонстративний жест «мирних намірів».

У той-таки час парламент ухвалює закон, який зупиняє інспекції агентства та вимагає гарантій безпеки, а значить у дипломатії з’являється новий ґандшар: або США обіцяють не стріляти під час переговорів, або камера МАГАТЕ не зайде до жодного тунелю.

Зовні Тегеран грає на публіку. У Тегерані мітинги «Смерть Америці» змінюються акціями підтримки з портретами генералів ІКВІР, але всередині еліти розкол: технократи розуміють, що нові санкції знищать бюджет, а «ястроби» бачать у жорсткій лінії шанс зберегти контроль.

Президент Масуд Пезешкян, хоч і вважається поміркованим, мусить балансувати між погрозами Трампа й натиском радикалів, що вимагають «показати зуби» та відновити збагачення до 90 %.

Саме тому влада говорить двома голосами: у ДержТБ стверджує, що програма “цивільна”, а в кулуарах Рада нацбезпеки пришвидшує будівництво нової підземної лабораторії біля Секкеха, куди, на думку декого в Брюсселі, вже перемістили частину каскадів.

У цей час Ізраїль не приховує скепсису щодо миру. Посол Єхієль Лейтер на ABC заявив: «У нас є контингенції, які зупинять Fordo без американських бомб» — натяк на спецоперації «Шайєтет 13» та кібератаки на системи керування. Хоча Трамп і тримає MOP лише для власних літаків, ЦАХАЛ довів, що може паралізувати об’єкти ударами по трансформаторах і вентиляційних шахтах, чого достатньо, аби центрифуги перегрілись.

Такий варіант зручний адміністрації США: Ізраїль робить «чорну роботу», а Вашингтон зберігає офіційну дистанцію, задовольняючи ізоляціоністів серед виборців.

Європейці загнані в кут: Берлін і Париж бояться краху переговорів, але й «snap-back» санкцій за угодою 2015 року ще не запускали, сподіваючись переконати Тегеран повернутися під камери. Високі чиновники МЗС Німеччини кажуть: якщо Іран підніме збагачення хоч на процент, то автоматична процедура відновить усі резолюції ООН.

Тоді китайські й російські банки, які досі робили обхідні схеми з нафтодоларами, відступляться, а це вдарить по іранському бюджету кріпче, ніж бункерні бомби.

На тлі геополітичної шахівниці супутники Maxar знову ловлять вантажівки біля входу до Fordo; американські аналітики стверджують: це бетонні блоки, а не контейнери з UF6. Трамп посилається саме на це, спростовуючи побоювання, що запаси вже вивезли.

Однак OSINT-групи зазначають: шпальти тунелів могли зміцнювати для нових IR-9, здатних видати 50 SWU на ротор — у п’ять разів більше за IR-1. Якщо це так, то «вікно прориву» звузиться до 4–6 тижнів, і навіть авіаудар не гарантує повної зупинки.

Тож відлік іде по двох таймерах. На першому — політичний: чи залагодять дипломати формулу «запаси вивозять — обстріли стоп» до осені. На другому — технічний: чи встигне Іран потайки доробити підземний майданчик до моменту, коли Трамп втратить терпіння.

Президенту вигідно підвісити ситуацію: показати твердість, але уникнути затяжної війни перед виборами. Тегеран же розраховує, що Вашингтон не рискне новим фронтом після подвійного конфлікту з Росією й Хуті, і тому торгується до останнього.

У цій грі нерозголошеність — головна валюта. Якщо МАГАТЕ залишиться за дверима ще пів року, а Тегеран збереже старе паливо, будь-який «червоний світлофор» може спалахнути миттєво: достатньо політичного указу, аби довести високозбагачений уран до 90 % і просвердлити ще одну шпарину у режимі нерозповсюдження. І тоді, як сказав генерал Кеннет Маккензі, «фізика цілі» стане приводом до великої війни, у якій перший вибух може вирішити долю регіону на покоління вперед.

Вашингтон вагається передати зброю союзнику, а Тегеран нарощує збагачення урану, перетворюючи Fordo на епіцентр глобальної ядерної кризи.

Вище Натанцу, у вапнякових схилах священної гори у провінції Кум, розташовано Fordo — серце іранської програми високого збагачення урану.

Комплекс вирізано у скелі після ізраїльського удару по іракському реактору «Осирак» 1981 року, аби жодна звичайна авіабомба не змогла повторити сценарій.

Вашингтон вагається передати зброю союзнику, а Тегеран нарощує збагачення урану, перетворюючи Fordo на епіцентр глобальної ядерної кризи.

Вище Натанцу, у вапнякових схилах священної гори у провінції Кум, розташовано Fordo — серце іранської програми високого збагачення урану.

Комплекс вирізано у скелі після ізраїльського удару по іракському реактору «Осирак» 1981 року, аби жодна звичайна авіабомба не змогла повторити сценарій.

Іранські інженери проклали два тунелі, закриті вибухостійкими брамами, які ведуть до двох зал зі стеком майже трьох тисяч високошвидкісних центрифуг IR-6. Над ними — гранітна «стеля» товщиною з багатоповерхівку і мережа датчиків удару, що спрацьовують на будь-яку сейсмічну аномалію.

Саме цю броню здатна пробити єдина у світі авіаційна «супербомба» — американська GBU-57 Massive Ordnance Penetrator, що важить 30 000 фунтів, має загартований сталевий кожух і несе лише 270 кілограмів вибухівки, але проникає крізь 60 метрів бетону або 40 метрів каменю перш ніж детонувати.

Ключове питання для Ізраїлю: як зупинити збагачення до 90 % без участі США, адже Б-2 Spirit — єдиний літаючий носій MOP, базується лише на американських континентальних авіабазах, а Вашингтон досі блокує передачу боєприпасу союзнику.

Ізраїль розглядав спецоперацію «Кіготь»: конвертовані CH-47 під прикриттям F-35I мали доставити командос «Шайєтет 13» просто до воріт, закласти термобаричні заряди й обрушити тунель.

Але навіть прихильники плану визнають — 90 секунд затримки всередині можуть стати смертельними, бо комплекс оточений багатошаровою ППО та підземними кулуарами зі сталевими ґратами.

Тож штаб ЦАХАЛу обрав «підхід осади»: паралізувати Fordo зовні. Удар по трансформаторних підстанціях, які живлять підземні компресори і системи охолодження, здатний зупинити центрифуги від перегріву.

Друга ціль — вентиляційні стволи: якщо їх засипати керованими ракетами Spice 250, надлишкове тепло вб’є роторні каскади за лічені години. Ці кроки не зруйнують об’єкт назавжди, але дадуть півроку — рік оперативної паузи, протягом якої Захід може тиснути санкціями й дипломатією.

Однак Тегеран готувався: резервні дизель-генератори сховані у додаткових штольнях, а вентиляцію дублюють горизонтальні шахти, тому відсутність MOP лишає ризик швидкого відновлення.

Саме тому в США активізували розгортання KC-46 Pegasus на базах у Катарі та ОАЕ: дозаправка B-2 у повітрі дає можливість нанести прицільний удар, навіть якщо заради секретності доведеться вилітати безпосередньо з Міссурі, а не з авіабази на Криті.

Стратеги Пентагону попереджають: вибух MOP у надрах ризикує викинути радіоактивний пил, адже частина каскадів уже працює з гексафторидом урану збагачення 60 %. Хмара торкнеться міст Кум і Кашан, а це — цивільні жертви і запитання до міжнародного права.

Крім того, застосування бункерної бомби означатиме пряме втручання США у війну, що радикалізує проіранські ополчення від Іраку до Ємену: у зоні ураження опиняться гарнізони США в Ербілі, Кувейті та навіть у Східному Середземномор’ї.

Тому Білий дім тримає «золоту надлишковість»: зберігати MOP лише у власному арсеналі, утримуючи Ізраїль від одиночного удару і залишаючи «психологічний детерент» для Ірану. Фактично GBU-57 стала дипломатичним жупелом: її не використовують, але демонструють у кулуарних переговорах.

Тегеран розуміє: проникнення такої боєголовки зруйнує не лише Fordo, а й політичний баланс усередині країни, де жорсткі консерватори тримають владу завдяки нарративу «фортеці у ворожому оточенні».

Поки президент Трамп схиляється до дипломатії й не хоче відштовхнути ізоляціоністів власної партії, Ізраїль шукає альтернативи: комбінація кібер-інфекцій типу Stuxnet 2.0, саботаж ланцюгів постачання запчастин для IR-6 і точкові рейди по енергетичній інфраструктурі. Навіть без MOP комплекс можна багаторазово виводити з ладу, перетворюючи ядерну програму на «діряве відро», в яке Тегеран постійно вливає ресурси проти зростаючого внутрішнього незадоволення.

Але годинник тицяє: за оцінками МАГАТЕ, 3 кілограми високозбагаченого урану стають «нульовою межею» бомби, а Іран продовжує збагачення щодня, отримуючи по 7–8 грамів на каскад.

Fordo перетворився на епіцентр — скелястий «сейф» із найбільш чутливою валютою XXI століття — ядерним потенціалом. Чи вирішать США відкрити сейф власним «молотком-бункербастером», чи дозволять Ізраїлю ламати замки обхідними шляхами, залежить від тонкої політичної арифметики за океаном.

Поки ж над горами Куму лунає стукіт дизелів і гул вентиляції, а стратегічна тінь GBU-57 нависає над дипломатичними столами, нагадуючи: фізика вибуху проста, але політика його запуску — вкрай складна.

Коли у 2019-му Ізраїль почав хірургічні рейди проти складів «Корпусу вартових» у Лівані, Сирії та навіть на території Іраку, багато аналітиків називали це «неоголошеною війною».

Тоді удари знищили коридор постачання високоточних ракет до Хезболла, але поклали початок ланцюгу подій, що вивів конфлікт на поверхню. Уже 2020-го ізраїльські агенти ліквідували мозок іранської ядерної програми Мохсена Фахрізаде, використавши дистанційно керований кулемет — прецедент, який засвідчив технологічну асиметрію сторін.

Наступного року бойові дії змістилися у Червоне море: вибухи на танкерах, мінування корпусів і взаємні звинувачення створили враження, що кожен рейс із іранською нафтою або ізраїльськими контейнерами може закінчитися пожежею.

Коли у 2019-му Ізраїль почав хірургічні рейди проти складів «Корпусу вартових» у Лівані, Сирії та навіть на території Іраку, багато аналітиків називали це «неоголошеною війною».

Тоді удари знищили коридор постачання високоточних ракет до Хезболла, але поклали початок ланцюгу подій, що вивів конфлікт на поверхню. Уже 2020-го ізраїльські агенти ліквідували мозок іранської ядерної програми Мохсена Фахрізаде, використавши дистанційно керований кулемет — прецедент, який засвідчив технологічну асиметрію сторін.

Наступного року бойові дії змістилися у Червоне море: вибухи на танкерах, мінування корпусів і взаємні звинувачення створили враження, що кожен рейс із іранською нафтою або ізраїльськими контейнерами може закінчитися пожежею.

Переломною стала весна 2022-го, коли мотодельфіни-кілери у Тегерані розстріляли полковника ІКВІР Саяда Худдає, а через тиждень загадкова «харчова» атака убила двох вчених, що працювали над безпілотниками й аерокосмічними двигунами. Ізраїль мовчав, але західні спецслужби підтвердили його слід.

Тенденція змінилася восени 2023-го: ХАМАС атакував південь Ізраїлю, втягнувши регіон у повномасштабну гібридну війну. Іран заперечував причетність, проте Хезболла та Хуті почали обстріли, а Єрусалим відповів точковими ударами по дронах камікадзе й РЕБ-станціях у Ємені. Патрульні есмінці США мусили перехоплювати ракети, що летіли в напрямку Ейлату, а це зробило Вашингтон фактичним співвоюючим.

У квітні 2024-го ракета «земля-земля» знищила консульський корпус Ірану в Дамаску, убивши високопоставлених генералів «Кудс». Тегеран після тривалих погроз запустив безпрецедентний залп із 300 дронів і балістичних ракет, але союз ППО США, Британії, Франції та Йорданії майже все збив.

Однак прецедент став поворотом: уперше Іран ударив безпосередньо з власної території по Ізраїлю, визнавши авторство. Відповідь не забарилася: у червні того ж року стелс-винищувачі IAF знищили російські С-300ПМУ-2 біля Ісфагана, оголивши Fordo.

Через кілька місяців таємний вибух в центрі Тегерана забрав життя Ісмаїла Ганія, а майже одночасно гібридна кібератака «pager blast» вибила з ладу електроніку десятків командирів Хезболла.

На супутниковому знімку показано розташування підземного об'єкта Фордо, гірської місцевості, де дорога веде до підземного входу, а також білу споруду, врізану в місцевість. Джерело: Супутникові знімки від Maxar Technologies

Жовтень видався найгарячішим: запуск 180 балістичних «Кіам-2» Ірану по Тель-Авіву став помстою за ліквідацію Ханіє та Насралли. Більшість ракет збили нові лазерні комплекси «Iron Beam», але руйнування в Ход-ха-Шароні та жертви серед цивільних змусили Ізраїль перейти червону лінію: ціллю стали «Антей-2500», що охороняли центральний ядерний кластер.

Після цього глава уряду Біньямін Нетаньягу презентував у Вашингтоні план масштабного бомбардування тунелів у Натанці, Фордо й Араку, але президент Трамп тоді віддав перевагу «мега-угоді». Дипломія тривала недовго. 22 червня 2025-го пара B-2 кинула дюжину GBU-57, а на плиту гори, де сховано Fordo, обрушилося 360 000 фунтів вибухівки.

Супутникові кадри, зроблені Maxar 29 червня, показують нові дороги, екскаватор і кран біля пробоїн — ознака, що Іран намагається оцінити руйнування. Тим часом парламент у Тегерані схвалив закон про призупинення інспекцій МАГАТЕ, а президент Пезешкян підписав його, попри статус «поміркованого».

Це дало змогу переставити фішки у геополітичній грі: Тегеран залякує повним контролем над 882 фунтами високозбагаченого урану, тоді як Ізраїль вимагає «snap-back» санкцій, а Берлін і Париж шукають баланс, аби не поховати переговори США – Іран. На цьому фоні Вашингтон веде подвійне рафтинг-ралі: з одного боку — погрожує новими обмеженнями проти нафти, з іншого — анонсує можливість відновити «угоду-2.0», якщо Тегеран заморозить збагачення вище 60 %.

Подальший розвиток сценарію залежить від трьох факторів. Перший — чи зважиться Іран на видимий ривок до порогу ядерної зброї, розрахувавши, що США не захочуть ще однієї війни на Близькому Сході. Другий — чи втримає Ізраїль внутрішній політичний консенсус без остаточного удару, коли електорат вимагає рішучості, а ризик тотальної ескалації зростає. Третій — чи зможуть європейці створити пакет стимулів, який переконає Тегеран пустити назад інспекторів.

Поки ж ракети продовжують курсувати над регіоном, танкери йдуть ескортом через Червоне море, а Fordo під бронею гори гуде двигунами будівельної техніки, нагадуючи, що конфлікт Ізраїль – Іран більше не тіньова війна, а відкрите протистояння, де кожен вибух запускає нову дипломатичну реакцію і ще швидше розкручує спіраль недовіри.

Після найпотужнішого за два десятиліття удару, який американські бомбардувальники B-2 нанесли «бункерними бомбами» по глибинних тунелях Fordo, іранська ядерна програма опинилася під пильним оком не лише розвідок, а й незалежних аналітиків, що ретельно вивчають кожен піксель нових супутникових знімків.

Кадри Maxar Technologies, відзняті 29 червня, демонструють, як навколо зруйнованих вентиляційних шахт та входів до підземного комплексу прокладаються свіжі дороги зі слідами важкої техніки; на схилах гори, де приховано ядерний об'єкт, видно кран і екскаватор, а також цілі колони вантажівок, що снують між точками ударів.

На думку експертів Центру стратегічних та міжнародних досліджень, це свідчить: Іран провадить власну інженерну інспекцію, обстежуючи глибину пробитих тунелів і намагаючись зібрати дані про реальний стан систем збагачення урану, перш ніж ухвалювати політичне рішення — ремонтувати чи консервувати об'єкт.

Після найпотужнішого за два десятиліття удару, який американські бомбардувальники B-2 нанесли «бункерними бомбами» по глибинних тунелях Fordo, іранська ядерна програма опинилася під пильним оком не лише розвідок, а й незалежних аналітиків, що ретельно вивчають кожен піксель нових супутникових знімків.

Кадри Maxar Technologies, відзняті 29 червня, демонструють, як навколо зруйнованих вентиляційних шахт та входів до підземного комплексу прокладаються свіжі дороги зі слідами важкої техніки; на схилах гори, де приховано ядерний об'єкт, видно кран і екскаватор, а також цілі колони вантажівок, що снують між точками ударів.

На думку експертів Центру стратегічних та міжнародних досліджень, це свідчить: Іран провадить власну інженерну інспекцію, обстежуючи глибину пробитих тунелів і намагаючись зібрати дані про реальний стан систем збагачення урану, перш ніж ухвалювати політичне рішення — ремонтувати чи консервувати об'єкт.

Одразу після бомбардування США президент Дональд Трамп назвав операцію «повним знищенням», але знімки показують, що конструкції не обвалилися повністю, а отже, потенціал відновлення залишається. Водночас ізраїльські ракети, які через добу вразили під’їзні шляхи, залишили кратер біля головного входу, проте іранці вже засипали його глиною та бетоном, відновивши доступ для техніки.

Ці дії нагадують тактику швидкої ліквідації слідів ушкоджень, щоб мінімізувати втрати й не допустити поглиблення тріщин у захисному скельному щиті.

Аналітики зазначають, що рух усередині майданчика наразі схожий на обстеження, а не на ремонт: немає металевих секцій трубопроводів чи спеціальних контейнерів, в яких зазвичай перевозять нові центрифуги. Це натякає, що Тегеран прагне насамперед зрозуміти, чи можна відновити систему вентиляції і чи залишилися неушкодженими головні зали, де розташовані тисячі центрифуг сучасної іранської модифікації IR-6.

За відсутності інспекції МАГАТЕ світ рахує інформацію лише зі знімків та заяв командирів Корпусу вартових ісламської революції, які стверджують, що «критична інфраструктура вціліла».

Проте незалежні фахівці з Viper Applied Science у канадському Калгарі пояснюють: навіть якщо самі ротори центрифуг не ушкоджені, системи електроживлення й синхронізації, швидше за все, зазнали ударної хвилі, а отже пуск збагачення урану потребуватиме довгих випробувань.

Утім, політичний ефект уже досягнуто: Тегеран показує, що здатен оперативно мобілізувати будівельні бригади, демонструючи власному населенню картинку «швидкого відновлення», а противникам — сигнал, що навіть потужні 30-тисячефунтові бомби не позбавляють Іран можливості повертатися до проєкту.

Поза кадром залишається те, як нова активність на ядерному об’єкті позначиться на переговорах із Вашингтоном. Після оголошення про призупинення інспекція МАГАТЕ в Ірані фактично втратила інструменти реального контролю. Тепер, коли іноземні експерти не мають доступу, будь-яке переміщення ядерного матеріалу всередині шахт відстежити практично неможливо.

Це відкриває вікно можливостей для так званого «окопного збагачення» — нарощування запасів високозбагаченого урану без фіксації сторонніми датчиками. Іран наполягає, що роботи в Fordo мають оборонний характер і спрямовані лише на оцінку наслідків бомбардування США, але одночасно закон про припинення співпраці чітко передбачає право уряду в односторонньому порядку встановлювати обсяг і чистоту збагачення.

Таким чином Fordo знову стає центром геополітичної шахівниці: кожна вантажівка на супутникових фото перетворюється на аргумент у торгах між Тегераном і державами «шістки», що обговорюють новий формат угоди, яка б змінила правила 2015 року.

При цьому ізраїльська розвідка активно поширює дані про потенціал швидкого монтажу резервних модулів у більш глибоких секціях підземного комплексу. На думку ізраїльських військових, якщо Іран ухвалить рішення, то може відновити роботу центрифуг протягом трьох-шести місяців. У свою чергу, американські чиновники намагаються публічно зберігати стриманість, підкреслюючи неоднозначність оцінок.

Офіс національної розвідки США заявляє, що «попередні збитки суттєві, але остаточна картина потребує часу». На Капітолійському пагорбі вже зароджується дискусія, чи варто Вашингтону вдаватися до нових санкцій, якщо Іран не допустить інспекторів, чи навпаки запропонувати зняття частини обмежень в обмін на повернення камер та пломб.

Деякі сенатори-республіканці наполягають на жорсткому курсі, нагадуючи, що високе збагачення урану без міжнародного контролю перетворює регіон на потенційний театр ядерного конфлікту, для якого достатньо лише політичної іскри.

На цьому тлі роль супутникової розвідки набуває безпрецедентної ваги. Комерційні оператори на кшталт Maxar чи Planet Labs опинилися у центрі інформаційної боротьби: їхні кадри стають доказами на користь тієї чи іншої версії щодо масштабу руйнувань. Однак навіть високоякісна оптика не показує, що відбувається у середині тунелів завглибшки понад 80 метрів.

Тому світові ЗМІ шукають непрямі маркери: рух цистерн із воднем, появу контейнерів із системами охолодження, зміну теплового профілю схилу. Навіть такі деталі, як нічні теплові плями на корпусі вентиляційних шахт, можуть свідчити про тестування систем клімат-контролю для майбутнього запуску центрифуг. Кожен знімок стає пазлом, що поступово цементує картину, та остаточні висновки лишаються припущеннями без підпису інспекторів.

У результаті Fordo перетворюється не просто на військовий об’єкт, а на майданчик глобальної інформаційної війни, де кожен бульдозер чи екскаватор резонує у заявах дипломатів.

Поки Іран продовжує оцінювати дірки від «бункерних бомб», нагорі йде інша битва — за контроль над наративом: хто саме визначить, зрештою, чи об’єкт зруйновано безповоротно, чи готовий до перезапуску. Через відсутність інспекції МАГАТЕ світ залишається у напівтемряві, а це ідеальний ґрунт для ескалації підозр. І поки на схилах гори виринають нові дороги і гуде дизель екскаваторів, геополітичний годинник цокає, наближаючи черговий раунд протистояння навколо найнебезпечнішого ядра сучасного Близького Сходу.

Міністр оборони Ізраїлю Ісроел Кац заявив цього четверга, що країна підтримає «політику примусу» щодо Ірану, навіть якщо формально діятиме режим припинення вогню, досягнутий за посередництва США та Саудівської Аравії.

За словами пана Каца, Ізраїль готовий вдарити по об’єктах у Ірані, якщо Тегеран перезапустить чи прискорить розвиток своєї ядерної програми, спробує відновити повітряну міць або продовжить роботи над довготривалими ракетами.

Цей випереджувальний підхід покликаний зберегти аеромобільну перевагу, перешкодити Ірану озброїтися сучасними балістичними ракетами та не допустити створення потенційної ядерної зброї.

Міністр оборони Ізраїлю Ісроел Кац заявив цього четверга, що країна підтримає «політику примусу» щодо Ірану, навіть якщо формально діятиме режим припинення вогню, досягнутий за посередництва США та Саудівської Аравії.

За словами пана Каца, Ізраїль готовий вдарити по об’єктах у Ірані, якщо Тегеран перезапустить чи прискорить розвиток своєї ядерної програми, спробує відновити повітряну міць або продовжить роботи над довготривалими ракетами.

Цей випереджувальний підхід покликаний зберегти аеромобільну перевагу, перешкодити Ірану озброїтися сучасними балістичними ракетами та не допустити створення потенційної ядерної зброї.

Попри обмірковані застереження Вашингтона, особливо з боку президента Дональда Трампа, котрий наголошував на необхідності суворого дотримання режиму перемир’я, ізраїльське керівництво переконане, що національна безпека регіону вимагає рішучості.

Кац підкреслив, що Ізраїль не потребує дозволу Сполучених Штатів, аби завдати удару — «ми діятимемо негайно, щойно іранці порушать угоду»,– заявив він в інтерв’ю місцевому телеканалу Channel 12.

Подібні дії можуть загрожувати умовам припинення вогню, яке завершило 12-денний конфлікт, в ході якого ВВС США вже завдали удару по трьом ядерним об’єктам Ірану.

У відповідь іранський міністр закордонних справ Аббас Арагчі пригрозив «рішучою відповіддю» на будь-яке порушення угоди. Він підкреслив, що Іран не має наміру миритися з односторонніми ударами, і назвав ситуацію неприйнятною. Також він нагадав про неодноразові порушення припинення вогню з боку Ізраїлю під час операцій проти «Хезболли» в Лівані.

Кац же зауважив, що ізраїльська практика превентивних ударів у Лівані, де він називає запобігання перезброєння Hizbollah, завершувалася регулярними авіаударами навіть після підписання перемир’я, і пообіцяв, що в рази жорсткіше діятиме проти Ірану — «як у Лівані, тільки в сто разів сильніше».

Аналітики вказують на потенційну небезпеку ескалації: якщо Ізраїль реалізує свою політику безпосередніх авіаударів, це може спровокувати повномасштабну війну в регіоні. Іран володіє потужним повітряним простором та ракетними формуваннями, здатними завдати удару у відповідь. Нині обидві країни випробовують дипломатичні шляхи врегулювання, але чітких гарантій збереження перемир’я не видно. Тому загроза нових ударів із використанням літаків і крігавих засобів залишається реальною.

Спостерігачі також зазначають, що розбіжності між Ізраїлем і США можуть стати додатковим чинником напруги. Президент Трамп вже висловлював своє невдоволення діями Ізраїлю, попереджаючи, що нові удари по Ірану будуть «серйозним порушенням» угоди та закликав: «Поверніть своїх пілотів додому зараз!».

З іншого боку, Ізраїль прагне зберегти стратегічну автономію, аби не залежати від зволікань Вашингтона, та гарантувати, що навіть непередбачувані загрози, які може створити відновлена іранська ядерна програма, перетворяться на безперспективні амбіції.

Наразі міжнародна спільнота стежить за розвитком подій з побоюванням, що порушення режиму припинення вогню може призвести до втягування інших держав у військові дії. Регулярні обстріли ліванського узбережжя та кібератаки на іранські енергомережі свідчать про наростаючий рівень напруги. Попри те, що угода про перемир’я формально діє, її умови залишаються хиткими, а будь-який новий удар з повітря може стати каталізатором повномасштабного конфлікту.

У світлі цих обставин ключове значення набувають дипломатичні зусилля, спрямовані на створення довгострокових механізмів контролю за ядерними об’єктами та балістичними програмами Ірану. Проте до того часу, коли спостерігачі сподіваються на поступове зниження ескалації, заяви ізраїльського міністра Ісроела Каца нагадують: перемир’я з Іраном може виявитися лише паузою в більш тривалій політиці жорсткого стримування, де авіаудари служать безпосереднім інструментом захисту національних інтересів.