Коли у 2019-му Ізраїль почав хірургічні рейди проти складів «Корпусу вартових» у Лівані, Сирії та навіть на території Іраку, багато аналітиків називали це «неоголошеною війною».
Тоді удари знищили коридор постачання високоточних ракет до Хезболла, але поклали початок ланцюгу подій, що вивів конфлікт на поверхню. Уже 2020-го ізраїльські агенти ліквідували мозок іранської ядерної програми Мохсена Фахрізаде, використавши дистанційно керований кулемет — прецедент, який засвідчив технологічну асиметрію сторін.
Наступного року бойові дії змістилися у Червоне море: вибухи на танкерах, мінування корпусів і взаємні звинувачення створили враження, що кожен рейс із іранською нафтою або ізраїльськими контейнерами може закінчитися пожежею.
Переломною стала весна 2022-го, коли мотодельфіни-кілери у Тегерані розстріляли полковника ІКВІР Саяда Худдає, а через тиждень загадкова «харчова» атака убила двох вчених, що працювали над безпілотниками й аерокосмічними двигунами. Ізраїль мовчав, але західні спецслужби підтвердили його слід.
Тенденція змінилася восени 2023-го: ХАМАС атакував південь Ізраїлю, втягнувши регіон у повномасштабну гібридну війну. Іран заперечував причетність, проте Хезболла та Хуті почали обстріли, а Єрусалим відповів точковими ударами по дронах камікадзе й РЕБ-станціях у Ємені. Патрульні есмінці США мусили перехоплювати ракети, що летіли в напрямку Ейлату, а це зробило Вашингтон фактичним співвоюючим.
У квітні 2024-го ракета «земля-земля» знищила консульський корпус Ірану в Дамаску, убивши високопоставлених генералів «Кудс». Тегеран після тривалих погроз запустив безпрецедентний залп із 300 дронів і балістичних ракет, але союз ППО США, Британії, Франції та Йорданії майже все збив.
Однак прецедент став поворотом: уперше Іран ударив безпосередньо з власної території по Ізраїлю, визнавши авторство. Відповідь не забарилася: у червні того ж року стелс-винищувачі IAF знищили російські С-300ПМУ-2 біля Ісфагана, оголивши Fordo.
Через кілька місяців таємний вибух в центрі Тегерана забрав життя Ісмаїла Ганія, а майже одночасно гібридна кібератака «pager blast» вибила з ладу електроніку десятків командирів Хезболла.
На супутниковому знімку показано розташування підземного об'єкта Фордо, гірської місцевості, де дорога веде до підземного входу, а також білу споруду, врізану в місцевість. Джерело: Супутникові знімки від Maxar Technologies
Жовтень видався найгарячішим: запуск 180 балістичних «Кіам-2» Ірану по Тель-Авіву став помстою за ліквідацію Ханіє та Насралли. Більшість ракет збили нові лазерні комплекси «Iron Beam», але руйнування в Ход-ха-Шароні та жертви серед цивільних змусили Ізраїль перейти червону лінію: ціллю стали «Антей-2500», що охороняли центральний ядерний кластер.
Після цього глава уряду Біньямін Нетаньягу презентував у Вашингтоні план масштабного бомбардування тунелів у Натанці, Фордо й Араку, але президент Трамп тоді віддав перевагу «мега-угоді». Дипломія тривала недовго. 22 червня 2025-го пара B-2 кинула дюжину GBU-57, а на плиту гори, де сховано Fordo, обрушилося 360 000 фунтів вибухівки.
Супутникові кадри, зроблені Maxar 29 червня, показують нові дороги, екскаватор і кран біля пробоїн — ознака, що Іран намагається оцінити руйнування. Тим часом парламент у Тегерані схвалив закон про призупинення інспекцій МАГАТЕ, а президент Пезешкян підписав його, попри статус «поміркованого».
Це дало змогу переставити фішки у геополітичній грі: Тегеран залякує повним контролем над 882 фунтами високозбагаченого урану, тоді як Ізраїль вимагає «snap-back» санкцій, а Берлін і Париж шукають баланс, аби не поховати переговори США – Іран. На цьому фоні Вашингтон веде подвійне рафтинг-ралі: з одного боку — погрожує новими обмеженнями проти нафти, з іншого — анонсує можливість відновити «угоду-2.0», якщо Тегеран заморозить збагачення вище 60 %.
Подальший розвиток сценарію залежить від трьох факторів. Перший — чи зважиться Іран на видимий ривок до порогу ядерної зброї, розрахувавши, що США не захочуть ще однієї війни на Близькому Сході. Другий — чи втримає Ізраїль внутрішній політичний консенсус без остаточного удару, коли електорат вимагає рішучості, а ризик тотальної ескалації зростає. Третій — чи зможуть європейці створити пакет стимулів, який переконає Тегеран пустити назад інспекторів.
Поки ж ракети продовжують курсувати над регіоном, танкери йдуть ескортом через Червоне море, а Fordo під бронею гори гуде двигунами будівельної техніки, нагадуючи, що конфлікт Ізраїль – Іран більше не тіньова війна, а відкрите протистояння, де кожен вибух запускає нову дипломатичну реакцію і ще швидше розкручує спіраль недовіри.
