Запит Міноборони США на додаткові $200 млрд показує, що війна з Іраном перестала виглядати як коротка операція. У Вашингтоні вже сперечаються не лише про цілі, а й про ціну, строки та межі ескалації.
Пентагон запросив у Білого дому 200 мільярдів доларів додаткового фінансування на війну з Іраном. За даними AP і Wall Street Journal, сума має покрити як поточні бойові витрати, так і поповнення запасів боєприпасів і підготовку до подальших операцій. Сам Піт Гегсет визнав, що така цифра обговорюється, хоча й застеріг, що вона ще може змінитися.
Масштаб запиту сам по собі вже є політичним сигналом. Йдеться про суму, яка становить помітну частку річного оборонного бюджету США і виглядає непропорційно великою для кампанії, яку адміністрація Дональда Трампа досі подає як успішну та контрольовану. Саме тому в Конгресі реакція виявилася нервовою навіть серед республіканців.
За попереднім аналізом Дейком, ця цифра важлива не лише як бюджетний орієнтир. Вона показує, що всередині Пентагону війну дедалі менше сприймають як обмежену серію ударів і дедалі більше — як затяжну кампанію з дорогим продовженням, потребою в нових боєприпасах і високим ризиком розширення театру бойових дій.
Ще минулого тижня чиновники Пентагону повідомляли законодавцям, що лише перші шість днів війни коштували приблизно 11,3 мільярда доларів. Guardian, аналізуючи офіційні дані, оцінив, що вже до 19 березня прямі витрати перевищили 12,7 мільярда, а загальна сума могла наближатися до 18 мільярдів, якщо враховувати ширший операційний контур.
Це означає, що запит на $200 млрд — не просто арифметичне продовження нинішнього темпу. Ймовірно, Пентагон закладає в нього не лише бомби, ракети й авіаційні вильоти, а також відновлення запасів, прискорення оборонного виробництва, логістику, розгортання сил і потенційні нові етапи операції. Це інтерпретація, але вона узгоджується з публічними поясненнями Гегсета про необхідність покрити і “поточні”, і “майбутні” витрати.
Промислове місто Рас-Лаффан, Катар, на початку цього місяця. Державна катарська енергетична компанія заявила, що промислове місто Рас-Лаффан зазнало «значних пошкоджень» внаслідок ракетних атак — Reuters через Дейком
Сам Гегсет на брифінгу вкотре наполягав, що США “перемагають рішуче і на власних умовах”, що іранські ракетні та дронові спроможності різко впали, а морська інфраструктура Тегерана зазнала важких втрат. Але водночас він знову відмовився сказати, коли саме війна може завершитися і за якими критеріями Білий дім визнає цілі досягнутими.
У цьому й полягає головна проблема для Конгресу. Законодавцям пропонують гігантський рахунок, але не дають чіткої моделі завершення кампанії. Сенаторка Сьюзен Коллінз прямо сказала, що сума значно більша, ніж вона очікувала, а Ліза Мурковскі наголосила: адміністрація не може просто “принести рахунок” і чекати автоматичного схвалення без серйозної розмови з Конгресом.
Цей скепсис має не лише бюджетну, а й конституційну природу. Критики війни давно закидають адміністрації Трампа, що вона обходить повноцінний політичний мандат на довгу кампанію, водночас дедалі ширше визначаючи її цілі. Що більше коштів просить Пентагон, то важче уникати питання: де межа між обмеженою операцією та новою великою війною США на Близькому Сході?
Генерал Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, водночас визнав, що Іран зберігає “певні спроможності” для атак на американські й союзницькі цілі, включно з нафтовою інфраструктурою. Він також підтвердив, що американська авіація просувається глибше в іранський простір і б’є по пускових установках, ракетах, дронах і морських цілях поблизу Ормузької протоки. Це означає, що Пентагон сам готується не до швидкого згортання, а до подальшої інтенсивної фази.
Не менш показово, що британські військові планувальники вже працюють із CENTCOM у Тампі над варіантами дій щодо Ормузу. Це свідчить: союзники США теж готуються до сценарію, в якому криза в протоці не буде коротким епізодом, а перетвориться на довгу проблему безпеки й логістики. Для американського бюджету це означає нові витрати не лише на удари, а й на морське стримування, супровід суден і захист регіональної інфраструктури.
Дрони-перехоплювачі «Стінг» виробництва української компанії Wild Hornets готові до використання в невідомому місці на території України, 16 березня 2026 року — Томас Пітер
Важливий і людський вимір. За повідомленнями з Вашингтона, після зіткнення двох літаків KC-135 над західним Іраком кількість загиблих американців у цій війні зросла до 13. Для адміністрації це означає, що війна вже має не лише фінансову, а й політичну й моральну ціну всередині США. Саме тому Гегсет публічно посилався на родини загиблих, які, за його словами, просили “довести справу до кінця”.
Такий аргумент може працювати в брифінгах, але він не замінює відповіді на головне питання: скільки ще триватиме кампанія і яким буде її реальний фінал. Guardian окремо наголошував, що Гегсет не дав часових меж, а лише повторив, що рішення про завершення ухвалюватиме президент. Це знову повертає дискусію до особистого стилю Трампа: максимальна риторична впевненість при мінімальній стратегічній конкретиці.
Історичні порівняння тільки підсилюють тривогу. Для орієнтиру: за оцінкою Congressional Research Service, війна в Іраку коштувала США близько 815 мільярдів доларів прямих витрат за 13 років, а підтримка України з 2022 року — близько 188 мільярдів доларів, за підрахунками Council on Foreign Relations на основі офіційної статистики. На цьому тлі один запит на $200 млрд для кампанії, якій ще немає й місяця, виглядає надзвичайно агресивним за масштабом.
Саме тому нинішній бюджетний сигнал важливо читати ширше, ніж просто як військову бухгалтерію. Він показує, що адміністрація США входить у фазу, де війну вже не можна тримати лише на патріотичній риториці про “поганих хлопців”. Доводиться відповідати на запитання про борг, виробництво озброєнь, підтримку союзників, ціну бензину і те, чи не перетворюється Іран на новий дорогий вузол американського виснаження.
У підсумку запит Пентагону на $200 млрд — це, можливо, найчесніший документ нинішньої війни. Бо він говорить те, що не завжди прямо вимовляють з трибун: кампанія проти Ірану вже коштує дуже дорого, може тривати довше, ніж обіцяє політична риторика, і дедалі сильніше вимагатиме від США не лише ракет, а й політичної відповіді на питання, чи готова країна платити таку ціну за ще одну близькосхідну війну.
