Фраза «лише Трамп може зупинити війну» пролунала з кабінету глави МЗС Андрія Сибіги як не дипломатичний реверанс, а ставка на єдиного посередника, здатного примусити Кремль рухатися швидше, ніж рухається фронт.
Київ наполягає: мирні переговори треба прискорювати, поки є інерція після раундів у форматі США—Україна—Росія. Далі, попереджають у МЗС, усе може «з’їсти» календар — вибори в США і кампанії до листопада.
У центрі логіки Сибіги — проста формула: більшість пунктів «мирного плану з 20 пунктів» уже узгоджені на технічному рівні, а найгостріші питання слід підняти на рівень лідерів — Зеленський і Путін мають говорити напряму.
За підрахунками редакції «Дейком», цей заклик до лідерської зустрічі є спробою перевести процес із «переговорів про процедуру» в переговори про рішення, поки дедлайн «до літа» не став політичним тиском без змістовних запобіжників.
Найважчий вузол — території. Москва, за словами українських посадовців, наполягає на поступці щодо всієї Донецької області, включно з тими 20% Донеччини, які російська армія так і не змогла окупувати за роки виснажливої війни.
Україна відмовляється: Донбас не є «розмінною монетою», бо така угода закладає повторення агресії. Тут переговорна тактика Кремля працює на максимум: висунути вимогу, що виглядає нездійсненною, і торгуватися вже з позиції шоку.
Другий камінь спотикання — Запорізька АЕС, найбільша в Європі, яка лишається на окупованій території. Київ вимагає контролю над станцією, бо без неї важко відновити енергобаланс і спланувати відбудову України після припинення вогню.
Тло переговорів — обмін полоненими: у четвер відбувся своп 314 людей, перший із жовтня. Гуманітарний крок важливий, але він не знімає питання, хто гарантує тишу, коли домовленості виходять за рамки списків і автобусів.
Чоловік встановлює плиту OSB замість розбитого вікна у своєму багатоквартирному будинку, пошкодженому під час нічного удару російського безпілотника на тлі нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 5 лютого 2026 року — Гліб Гараніч
Житлові будівлі під час відключення електроенергії після того, як критично важлива цивільна інфраструктура була уражена нічними ракетними атаками та атаками безпілотників Росії на тлі нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 7 лютого 2026 року — Гліб Гараніч
Після раунду в Абу-Дабі сторони не показали прориву, зате США запропонували нову зустріч у Маямі вже за тиждень. Україна погодилася — і цим демонструє готовність грати в темпі Вашингтона, якщо темп підкріплений змістом.
Паралельно в обговореннях, за даними співрозмовників у дипломатичних колах, фігурує графік: чернетка угоди до березня, а в травні — референдум про компроміс разом із виборами. Але референдум — не «кнопка легітимності», а ризик розколу.
Будь-яка спроба винести територіальні поступки на голосування може спрацювати як запобіжник, а може — як детонатор. Суспільство пережило зиму під ударами по енергетиці; запит на справедливість високий, і поспішні формули здатні розсипатися на дільницях.
Саме тому Київ ставить у центр безпекові гарантії. Сибіга каже: США нібито готові ратифікувати гарантійний пакет у Конгресі й дати «бекстоп» угоді — без американських військ на землі, але з політичною вагою і механізмами реагування.
Під ці гарантії підшивають моніторинг перемир’я: у Парижі «коаліція охочих» заявила про участь у механізмі верифікації припинення вогню. Логіка така: дрони, сенсори, супутники та спеціальна комісія мають фіксувати порушення й визначати відповідальність.
Окрема лінія — стримувальна присутність. Британія і Франція публічно говорять про готовність долучитися до сил стримування, а МЗС України натякає, що є й інші держави. Але сам перелік тримають у тіні — щоби не дати Москві заздалегідь «прицілитися» по коаліції.
Трамп звинуватив п'ятьох сенаторів-республіканців у підриві національної безпеки, зраді своїй партії та голосуванні за «позбавлення наших повноважень боротися та захищати Сполучені Штати Америки» — Даг Міллс
Український солдат стріляє з гаубиці на сході України минулого місяця. Президент країни заявив, що відмова від зброї, яка була в нього після розпаду Радянського Союзу, була помилкою — Тайлер Хікс
Київ також просуває ідею механізму, подібного до статті 5 НАТО: напад має трактуватися як напад на всіх. Формально це може бути нова архітектура без членства, але з юридичною прив’язкою, інакше безпекові гарантії перетворяться на папір.
У цій конструкції роль Трампа — важіль, а не символ. Україна фактично визнає: без американського тиску санкції проти Росії не стануть достатньо болючими, а зняття чи послаблення обмежень може бути використане Кремлем як нагорода за затягування.
Однак ставка на персональну силу має зворотний бік. Якщо мирні переговори «прив’язані» до одного політика, вони стають заручниками його внутрішнього календаря. Тому Київ намагається закріпити домовленості інституційно — через Конгрес, коаліції та процедури.
Тим часом війна не дає дипломатії комфортного простору. Росія, попри повільні просування, утримує близько п’ятої частини України; аналітики фіксують лише близько 1,3% додаткових територіальних здобутків із початку 2023 року, але ціна — зруйнована інфраструктура.
Енергетика знову стає полем торгу. Київ готовий обговорювати припинення вогню по критичних об’єктах, але наполягає: саме удари по теплу і світлу — спосіб шантажу зимою. Без чіткої верифікації така «тиша» може стати односторонньою.
На цьому тлі посилюється інша лінія тиску — економічна. Україна просить партнерів закривати лазівки обходу санкцій і перекривати компоненти для дронів та ракет. Без цього будь-яке перемир’я ризикує стати паузою для накопичення ударних засобів.
Робітники ліквідують наслідки Дарницької теплоелектростанції після російської атаки в Києві, Україна, середа, 4 лютого 2026 року — Сергій Гриць
Намет, наданий урядом для опалення та електрики в Києві минулого місяця. Цієї зими Росія спустошила енергомережу України, і це була найхолодніша зима за понад десять років — Лінсі Аддаріо
Ще одна тривога — можливі двосторонні домовленості США і РФ, які обходять Київ. Зеленський публічно згадував про російські пропозиції інвестицій на трильйони доларів. Українська позиція жорстка: жодні угоди не мають підривати суверенітет.
Юридичний рубіж окреслено окремо: визнання російської юрисдикції над Кримом чи Донбасом Україна вважатиме «юридично нікчемним». Це не лише про карту, а про принцип міжнародного права: якщо анексії легалізують, наступними стають інші кордони.
До літа вимальовуються три сценарії. Перший — вузьке припинення вогню по енергетиці з жорстким моніторингом перемир’я. Другий — ширший режим тиші з безпековими гарантіями і планом відбудови України. Третій — зрив через території та АЕС.
Київ намагається пришвидшити фінал, але не спалити легітимність. Тому ключ — не «встигнути до червня», а зафіксувати механізм верифікації, гарантії та відповідальність за порушення. Бо мир без запобіжників — це лише пауза між ударами.
