Олександр Лукашенко, який править Білоруссю з 1994 року, готується до сьомого президентського терміну. Цього разу його "перемога" майже гарантована: незалежні кандидати за ґратами або у вигнанні, а ті, що допущені до виборів, представляють лише провладні партії та не мають жодного наміру протистояти чинному лідеру.
Вибори без вибору
У 2020 році Лукашенко зіткнувся з безпрецедентним викликом: опозиційні кандидати, які мали реальні шанси на перемогу, і масові протести після того, як результати виборів визнали фальсифікованими. Репресії, підтримані Кремлем, зупинили протести, а Захід відповів санкціями проти режиму Лукашенка.
Цього разу все інакше. Лукашенко не проводить передвиборчу кампанію, демонструючи абсолютну впевненість у своїй перемозі. Державні ЗМІ активно транслюють його образ "робочого президента", показуючи, як він тестує білоруську сокиру чи рубає дрова.
Опозиційні кандидати усунуті від участі у виборах. Головними учасниками політичного процесу стали представники провладних партій, які, за словами аналітиків, змагаються лише за друге місце. Навіть комуністичний кандидат Сергій Сиренков визнав, що Лукашенко неминуче переможе.
Політична стагнація та відсутність альтернатив
Ситуація в Білорусі нагадує політичну реальність Росії, де будь-які реальні опоненти Путіна нейтралізовані. Лукашенко, як і його російський союзник, використовує тотальний контроль над медіа, виборчими комісіями та силовими структурами, щоб утримувати владу.
Крім того, Лукашенко заборонив дистанційне голосування, позбавивши сотні тисяч білоруських емігрантів можливості брати участь у виборах. Це особливо вплинуло на опозиційно налаштованих громадян, які виїхали з країни після репресій 2020 року.
Співпраця з Росією і сигнали до Заходу
Лукашенко залишається важливим союзником Володимира Путіна. Білорусь надала територію для російського вторгнення в Україну, а Лукашенко заявив, що на білоруській землі розміщені російські ядерні боєголовки. Однак він уникає прямої участі у війні, відмовляючись відправляти білоруські війська на фронт.
Попри тісну співпрацю з Москвою, Лукашенко намагається послабити тиск Заходу. Останнім часом він помилував декілька ув'язнених, ув'язнених під час протестів 2020 року. Експерти вважають, що ці кроки мають на меті пом'якшити санкції, які серйозно вдарили по економіці Білорусі, зокрема через обмеження експорту калійних добрив – одного з основних джерел доходу країни.
Проте ключові опозиційні лідери залишаються за ґратами, і ці помилування не викликають довіри серед західних політиків. Аналітики зазначають, що Лукашенко буде уважно стежити за реакцією Заходу на ці вибори, щоб вирішити, чи варто продовжувати "гру" у гуманізацію режиму.
Опозиція у вигнанні
Головні опозиційні лідери, такі як Світлана Тихановська, закликають білорусів ігнорувати вибори або голосувати проти всіх. Тихановська, яка проживає в Литві, називає ці вибори фарсом і наголошує на відсутності прозорості та можливості для справжньої політичної конкуренції.
У 2020 році Тихановська, несподівано для себе, стала головним опонентом Лукашенка після арешту її чоловіка, Сергія Тихановського. Її кампанія об’єднала тисячі білорусів, які виступили проти режиму. Але масові протести закінчилися жорстоким розгоном, а незалежні медіа, які висвітлювали події, були закриті або змушені працювати за кордоном.
Репресії тривають
За кілька днів до виборів білоруське телебачення демонструвало кадри, як силовики "припиняють заворушення" біля імпровізованої виборчої дільниці. Лукашенко ясно дав зрозуміти, що не допустить жодних протестів.
"Репресії продовжаться і після 26 січня. Лукашенко знає, що не зможе залишатися при владі без атмосфери страху", – заявила Світлана Тихановська, чий чоловік уже понад чотири роки перебуває за ґратами.
Для багатьох білорусів ситуація виглядає безвихідною. Кирило Калбасников, театральний технік, який втік до Лондона, каже, що втратив надію на швидкі зміни. "Я не бачу можливості повернутися додому в найближчі роки. Ми, емігранти, залишаємося ізольованими від своїх сімей та рідних", – поділився він.
Висновок
Олександр Лукашенко продовжує утримувати абсолютний контроль над Білоруссю. Репресії, маніпуляції та фальсифікації забезпечують йому черговий термін при владі. Проте його спроби балансувати між Росією та Заходом залишають країну в стані політичної та економічної ізоляції.
Опозиція, яка змушена працювати у вигнанні, наголошує, що єдиний шлях боротьби – це ігнорування режиму. Але для багатьох білорусів боротьба з диктатурою стала боротьбою за виживання у вигнанні чи під постійним тиском репресивного апарату.
Лукашенко намагається продемонструвати силу і стабільність, але економічний тиск і міжнародна ізоляція можуть стати випробуванням для його режиму. Як довго він зможе триматися у владі, залишається відкритим питанням.
