На цьому тлі зростає розчарування державними інституціями, слабшає довіра до партій і медіа, а популістські та ультраправі сили набирають популярності.
Крихкий баланс між свободою та порядком
Результати опитування, проведеного соціологічною службою AboutPeople на замовлення аналітичного центру Progressive Lab і оприлюдненого виданням Politico, стали тривожним сигналом для європейських демократій. Дослідження охопило п’ять країн – Греція, Франція, Швеція, Велика Британія та Румунія – і показало, що 22% респондентів вважають диктатуру прийнятною формою правління за певних умов.
Ще більш показовим є те, що 26% опитаних заявили: вони не заперечували б проти появи здібного й ефективного лідера, який міг би обмежити демократичні права і не звітувати перед громадянами. Це свідчить про глибоку втому частини суспільства від складних процедур, тривалих політичних дискусій та компромісів, що є невід’ємною частиною демократії.
Водночас 69% учасників дослідження висловилися проти авторитарного правління. Цей показник демонструє, що більшість європейців усе ж віддані принципам свободи, прав людини та верховенства права. Проте сам факт того, що кожен п’ятий європеєць допускає можливість диктатури, змушує замислитися над глибинними причинами такої позиції.
Європейська демократія традиційно асоціюється з високими стандартами прав людини, відкритістю інституцій та прозорістю влади. Однак останні роки принесли серйозні виклики: економічні кризи, пандемію, зростання соціальної нерівності, міграційні питання та безпекові загрози. У такій атмосфері частина громадян починає шукати швидких і простих рішень.
Бажання «сильної руки» часто виникає там, де люди відчувають безсилля. Коли державні інституції здаються повільними або неефективними, з’являється спокуса передати владу одній людині, яка обіцяє порядок і стабільність. Проте історія Європи неодноразово доводила: відмова від демократичних принципів заради швидкого результату може мати довгострокові й болісні наслідки.
Розчарування інституціями та криза довіри
Опитування показало, що найвищий рівень довіри серед інституцій отримав Європейський Союз – 43%. Це свідчить про те, що наднаціональні структури досі сприймаються як гарант стабільності та співпраці. Проте цей показник не є абсолютним і демонструє певну дистанцію між громадянами та європейськими інституціями.
Медіа довіряють лише 27% респондентів, а політичним партіям – 24%. Такий низький рівень довіри до партійної системи є особливо тривожним, адже саме партії є основним механізмом представництва інтересів громадян у демократичній системі. Коли довіра руйнується, зростає попит на альтернативні, часто радикальні політичні сили.
Найбільше розчарування роботою державних інституцій зафіксовано у Греції – 76%, Франції – 68% та Румунії – 66%. У Великій Британії цей показник становить 42%, а у Швеції – 32%. Такі цифри демонструють, що навіть у стабільних демократіях існує значний прошарок громадян, які відчувають відчуження від політичної системи.
Третина опитаних не вважає зростання популярності ультраправих партій загрозою для демократії. Це ще один сигнал про зміщення суспільних настроїв. Коли радикальні сили перестають сприйматися як небезпека, це означає, що їхні ідеї поступово нормалізуються в публічному просторі.
Дослідження проводилося з 25 листопада по 16 грудня на тлі зростання підтримки популістських та націоналістичних сил у Європі. Такий контекст є важливим: суспільні настрої формуються не у вакуумі, а під впливом економічних труднощів, інформаційних кампаній і глобальної нестабільності.
Виклики майбутнього та відповідальність демократії
Попередні міжнародні дослідження також підтверджують кризу довіри до демократії. Компанія Ipsos зафіксувала, що майже половина виборців у дев’яти країнах Заходу розчаровані тим, як працює демократична система в їхніх державах. Це означає, що проблема має ширший, глобальний характер.
Найбільше занепокоєння щодо майбутнього демократії протягом наступних п’яти років висловили виборці у Франції та Іспанії. Серед головних ризиків вони назвали дезінформацію, корупцію, відсутність підзвітності політиків та посилення екстремістської політики. Усе це підриває фундамент довіри, на якому тримається демократія.
Дезінформація особливо небезпечна в умовах цифрової епохи. Соціальні мережі дозволяють швидко поширювати маніпулятивний контент, який формує викривлену картину реальності. Коли громадяни не впевнені у правдивості інформації, вони частіше шукають прості відповіді та сильних лідерів.
Корупція та безкарність політиків також руйнують віру в систему. Якщо громадяни переконані, що їхній голос нічого не змінює, вони можуть підтримати того, хто обіцяє діяти жорстко і без компромісів. Проте саме механізми стримувань і противаг, підзвітність і прозорість відрізняють демократію від диктатури.
Європейська демократія сьогодні стоїть перед складним вибором: або оновитися, зміцнити інституції та відновити довіру громадян, або поступово втрачати підтримку. Результати опитування – це не вирок, а попередження. Вони нагадують, що свобода та права людини не є даністю, їх потрібно щодня захищати й наповнювати реальним змістом.
Кожен п’ятий європеєць, який допускає диктатуру за певних умов, – це сигнал про глибокий запит на ефективність, справедливість і безпеку. Завдання демократії полягає в тому, щоб відповісти на цей запит, не зраджуючи власних принципів. Лише так можна зберегти баланс між свободою та порядком у сучасній Європі.
