Російська компанія «Лукойл», яка забезпечує близько 2% світового видобутку нафти, оголосила про продаж усіх міжнародних активів у зв’язку з останніми санкціями США проти енергетичного сектору РФ. Це перший масштабний крок російського бізнесу у відповідь на посилення західного тиску після початку війни проти України.
У заяві компанії йдеться, що продаж здійснюється за спеціальною OFAC-ліцензією на згортання операцій. Якщо знадобиться, «Лукойл» звернеться по продовження терміну дії документа, щоб уникнути зупинки своїх закордонних підприємств. Уже розпочато прийом пропозицій від потенційних покупців, однак перелік об’єктів поки не розкривається.
Нові санкції були запроваджені 22 жовтня президентом США Дональдом Трампом, який включив до списку не лише «Лукойл», а й «Роснефть». Одночасно Велика Британія запровадила власні обмеження, заблокувавши 44 судна так званого «тіньового флоту», що транспортують російську нафту під фіктивними власниками.
Для «Лукойлу» це серйозний удар: компанія має широку міжнародну присутність — від Іраку до Болгарії. Її найбільший актив за межами Росії — нафтове родовище West Qurna-2 в Іраку, де «Лукойл» володіє 75% часткою. Його видобуток у квітні перевищував 480 тис. барелів на добу, що робить проєкт одним із найприбутковіших у портфелі компанії.
Не менш стратегічним є нафтопереробний завод у Бургасі (Болгарія) потужністю 190 тис. барелів на день — найбільше підприємство такого типу на Балканах. Також «Лукойл» контролює Petrotel у Румунії, має частки в нафтових терміналах та роздрібних мережах у Центральній Європі, а також активи у Казахстані, Африці та Латинській Америці.
Однак після санкцій ці об’єкти перетворилися на потенційні ризики. Європейські банки та страхові компанії відмовляються обслуговувати угоди, пов’язані з російською нафтою, що фактично паралізує зовнішні операції. Уряди Болгарії та Румунії вже розглядають варіанти націоналізації або передачі підприємств незалежним операторам.
Аналітики вважають, що продаж міжнародних активів є ознакою стратегічної ізоляції російського енергетичного сектору. Навіть якщо «Лукойл» зможе знайти покупців, угоди доведеться погоджувати з регуляторами США та ЄС. Це означає, що Москва втрачає не лише дохід, а й важелі впливу на європейський енергоринок.
Санкційна хвиля, що почалася ще у 2022-му, досягла найглибшої фази. Якщо раніше російські компанії обходили обмеження через посередників у Туреччині, ОАЕ чи Китаї, то тепер контроль над «тіньовими флотами» і страхуванням ускладнює транспортування нафти навіть до Азії.
За даними галузевих експертів, до 15% експорту російської нафти вже заблоковано або продається з величезними знижками, а частина танкерів простоює у нейтральних водах. У цих умовах «Лукойл» фактично визнає, що утримання закордонних активів стає неприбутковим і політично небезпечним.
Рішення компанії може стати прикладом для інших гравців російського ринку. «Роснефть» і «Газпром нафта» опинилися під схожим тиском, а іноземні партнери поступово згортали спільні проєкти. Економісти прогнозують, що у 2025-2026 роках Росія може втратити до третини валютних надходжень від експорту нафти, якщо санкції залишаться чинними.
Для Європи ця новина має подвійний ефект. З одного боку, зниження ролі «Лукойлу» у регіоні зменшує ризик енергетичного шантажу Москви. З іншого — країни Балкан і Центральної Європи змушені шукати нових постачальників і фінансувати перехід на альтернативні джерела, що може підняти ціни на паливо в короткостроковій перспективі.
Попри все, Кремль намагається зберегти видимість контролю. Російські чиновники називають продаж активів «тимчасовим кроком», але на практиці це — вимушена капітуляція під тиском санкцій, яка оголює залежність Москви від енергетичних доходів.
