У вівторок, 29 квітня 2025 року, Дмитро Медведєв в ефірі державного інформаційного агентства ТАСС оголосив, що «кожен новий член НАТО автоматично перетворюється на ціль для Збройних Сил Росії, включно з потенційними відповідними ударами та навіть ядерним компонентом». Для колишнього президента РФ, відомого своєю відверто антинатовською риторикою, це стало черговим нагадуванням про готовність Москви відповісти на стратегічні виклики.
Медведєв, який обіймав посаду президента з 2008 по 2012 рік, а нині є заступником голови Ради безпеки РФ, неодноразово висловлював жорстку позицію щодо розширення Альянсу. Він підкреслив, що Швеція та Фінляндія, які остаточно ратифікували свої протоколи приєднання минулого року, втратили свій колишній нейтральний статус і тепер повинні «жити з сусідством ядерної зброї» на своїй території.
Фінляндія та Швеція офіційно приєдналися до НАТО в квітні 2023-го, що стало безпрецедентним кроком після десятиліть політики невтручання. Цей крок був викликаний агресією Росії проти України, і тепер обидві країни активно беруть участь у спільних військових навчаннях та модернізації оборонних систем. Однак нові гарантії колективної безпеки супроводжуються прямими загрозами з боку Москви.
Реакція Міноборони Фінляндії була стриманою: офіційний представник у Гельсінкі зазначив, що країна «залишається надійним та відповідальним членом Альянсу, готовим до будь-яких сценаріїв» і «планує подальше посилення протиракетної оборони». У Стокгольмі міністерство закордонних справ Швеції закликало Москву повернутися до діалогу «без погроз та ультиматумів», підкресливши, що вступ до НАТО відбувався виключно за добровільним рішенням громадян цих країн.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав слова Медведєва «неприйнятними» й наголосив на непохитності статті 5 Вашингтонського договору, яка гарантує колективний захист усіх членів Альянсу. Він також заявив, що союзники продовжать нарощувати присутність у Східній Європі, щоб забезпечити стримування Росії та зміцнити обороноздатність кордонів.
Зростання напруги між Росією та НАТО відбувається на тлі триваючої війни в Україні, де Альянс надає Києву військову підтримку. Аналітики відзначають, що загроза ядерного удару має перш за все пропагандистський характер, спрямований на поширення страху серед населення Європи та деморалізацію політичної волі країн-членів НАТО.
За нормами міжнародного гуманітарного права ядерна загроза в мирний час вважається порушенням Статуту ООН, однак Росія офіційно не визнає цей статус для багатьох сучасних конфліктів. Використання «ядерного стримування» закріплено у воєнній доктрині РФ, але реальний перехід до ескалації такої міри малоймовірний через ризики взаємного знищення.
Експерти стверджують, що подібні заяви мають на меті протестувати реакцію Західних столиць і відволікти увагу від внутрішньополітичних проблем у Росії. «Це демонстрація сили перед власним населенням та передовсім перед політичними опонентами всередині країни», — коментує аналітик Центру військових досліджень у Києві.
У фінській та шведській громадській думці рівень підтримки членства в НАТО залишається високим, що демонструє ініціативу у створенні нових форм співпраці з іншими союзниками за межами військових питань — від енергетичної безпеки до кібервійни. Одночасно, європейські столиці посилюють зусилля щодо посилення санкційного тиску на Москву та гуманітарної допомоги Україні.
Таким чином, пряма загроза ядерними ударами проти нових членів НАТО стала ще одним етапом інформаційно-психологічної війни Кремля. Водночас зміцнення євроатлантичного партнерства у Скандинавії та Балтії свідчить про відмову цих країн від політики нейтралітету та готовність захищати колективну безпеку будь-якою ціною.
У перспективі розвиток подій залежить від здатності НАТО зберегти єдність і рішучість перед обличчям таких викликів, а також від подальшого курсу діалогу між Вашингтоном і Москвою, який поки що залишається напруженим та непередбачуваним.
