Заяви заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва про Дональда Трампа — це не дипломатичний комплімент і не особиста симпатія. Це ретельно вибудуваний сигнал напередодні нового раунду переговорів США, Росії та України в Абу-Дабі. Медведєв публічно називає Трампа «ефективним» і таким, що прагне миру, але водночас ставить під сумнів його заяви про перекидання американських ядерних підводних човнів ближче до берегів Росії.
Кремлівський меседж складається з двох частин. Перша — позитивна персоналізація: Трамп подається як лідер, здатний протистояти «істеблішменту» і приймати нестандартні рішення. Друга — знецінення військового сигналу США: фраза Медведєва «ми їх так і не знайшли» про підводні човни має знизити ефект стримування і показати, що Москва не вражена жорсткими жестами.
За підрахунками редакції Дейком, така риторика — це спроба вплинути не стільки на Вашингтон, скільки на інформаційне поле навколо переговорів. Росія прагне закріпити наратив: з Трампом «можна домовлятися», а загрози — перебільшені. Це дозволяє Кремлю одночасно тримати жорстку лінію щодо України й уникати прямої ескалації зі США.
Медведєв не випадково наголошує на «бізнесовому мисленні» Трампа. У російській логіці це означає переговори як угоду: торг, взаємні поступки, прагматизм замість цінностей. Саме так Москва хотіла б бачити процес завершення війни — без акценту на відповідальності за агресію, а з фокусом на «реаліях на землі».
Водночас знецінення заяви про підводні човни — це тонка гра з ризиком. Ядерні субмарини за визначенням мають бути «невидимими», і публічна іронія з боку російського політика не означає, що сигнал не був отриманий військовими. Але в інформаційному вимірі Кремль демонструє спокій і контроль, навіть якщо реальні оцінки загроз інші.
Цей прийом добре вписується в образ Медведєва як «яструба», який може дозволити собі різкі формулювання. Формально він не ухвалює рішень — фінальне слово залишається за Володимиром Путіним, — але саме через Медведєва Кремль часто озвучує найбільш радикальні або тестові меседжі. Це дає змогу виміряти реакцію Заходу без офіційних зобов’язань.
Показово, що паралельно Медведєв знову повторює тезу про «швидку перемогу» Росії у війні проти України. Ці слова контрастують із реальною ситуацією на фронті, де бойові дії залишаються виснажливими й позиційними. У поєднанні з похвалою Трампа це створює подвійний сигнал: з одного боку — готовність говорити про мир, з іншого — відсутність наміру відступати від максималістських вимог.
Для України така риторика несе кілька ризиків. По-перше, вона може підштовхувати частину міжнародної аудиторії до ілюзії, що мир «близько», навіть без зміни позиції Москви щодо територій. По-друге, персоналізація переговорів навколо Трампа відсуває на задній план принципи міжнародного права й відповідальність за воєнні злочини.
Є і ширший контекст. Росія намагається показати, що не боїться ескалації, але й «не хоче глобальної війни». Це класична стратегія контрольованого залякування: тримати тему ядерного ризику в повітрі, але водночас переконувати, що Кремль — раціональний гравець. Сумнів у «підводній загрозі» США працює саме в цій логіці.
Варто звернути увагу і на час публікації заяв. Вони з’являються напередодні переговорів в Абу-Дабі, де, за очікуваннями, сторони знову зіткнуться з ключовим тупиком — питанням територій і гарантій безпеки. Похвала Трампа — це спроба створити сприятливіший фон і посилити роль США як головного посередника, зручного для Москви.
Для Європи такі сигнали теж тривожні. Якщо російський дискурс почне домінувати в переговорах через персональні симпатії та «угодний» підхід, ризик полягає в тому, що інтереси безпеки континенту будуть підмінені короткостроковими домовленостями.
Підсумовуючи, заява Медведєва — це не комплімент і не жарт про підводні човни. Це частина ширшої інформаційної стратегії Кремля: легітимізувати діалог на своїх умовах, знизити ефект західного стримування й підготувати ґрунт для торгу, де «мир» означатиме фіксацію вигідного для Росії статус-кво. Для України й партнерів ключове — не піддатися на цю рамку й не дозволити, щоб переговори перетворилися на обмін погрозами та лестощами замість реальної деескалації.
