Коли 16 місяців тому президент Володимир Путін відправив своїх військових в Україну, він оголосив так звану спеціальну військову операцію відтворенням найгордішої години Росії - її перемоги над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні.
Однак у суботу Путін намагався запобігти повторенню історії - не слави 1945 року, а братовбивчого жаху громадянської війни в Росії з 1917 по 1923 рік.
"Ми не дозволимо цьому повторитися", - сказав Путін своїй країні в похмурому телевізійному зверненні, згадуючи найтемніший період сучасної Росії, коли він намагався заручитися підтримкою проти збройного повстання виплеканого Кремлем лідера найманців Євгена Пригожина.
Замість того, щоб прикрасити нинішню кризу посиланнями на Другу світову війну, яку Росія називає Великою Вітчизняною війною, що є улюбленою темою Путіна, російський лідер говорив про 1917 рік. "Інтриги, чвари, політиканство за спиною армії і народу обернулися найбільшим потрясінням, руйнуванням армії і розвалом держави, втратою величезних територій, - сказав він. "Врешті-решт це була трагедія громадянської війни".
У вересні 1917 року харизматичний правий офіцер Лавр Корнілов здійснив спробу перевороту проти непопулярного поміркованого Тимчасового уряду, очолюваного соціалістами, ввівши свої війська до Санкт-Петербурга, який на той час був столицею Росії і відомий як Петроград. Як і сьогодні Пригожин, Корнілов вважав себе рятівником нації і сподівався, що його відносно скромні сили будуть зростати в міру наближення до столиці.
Однак, врешті-решт, його сили розпалися ще до того, як він підійшов до міста. Спроба перевороту Корнілова сьогодні розглядається як прискорення захоплення влади безжальними більшовиками Леніна шляхом послаблення їхніх поміркованих опонентів.
Результат боротьби з Пригожиним ще не вирішений. Але, проводячи паралель з потрясіннями 1917 року, Путін вже визнав провал того, що вважалося його найбільшим досягненням - порятунок Росії від хаосу, який послідував за розпадом Радянського Союзу в 1991 році.
Протягом 1990-х років, коли президентом Росії був Борис Єльцин, він і його політичні вороги регулярно звинувачували один одного в тому, що вони підштовхують країну до громадянської війни. Це було небезпечно близько до того, щоб сталося в жовтні 1993 року, коли Єльцин відправив танки в центр Москви, щоб обстріляти будівлю парламенту, яку захопили озброєні повстанці.
Путін пообіцяв покласти край усьому цьому безладу після того, як він прийшов до влади від Єльцина наприкінці 1999 року. Згортаючи часто некеровані свободи 1990-х років, він представив своє дедалі більш авторитарне правління як бальзам, що зцілить громадянський розбрат і утримає росіян від повторної війни один з одним.
Білі росіяни, запеклі антикомуністичні аристократи і генерали, які понад п'ять років боролися з більшовицькими червоними, починаючи з 1917 року, а потім здебільшого втекли в еміграцію, були реабілітовані в офіційних історіях як патріоти. Кістки деяких з них були повернуті до Росії для перепоховання на знак національного зцілення та відродження Росії як імперської держави.
Серед тих, кого перепоховали в Донському монастирі в Москві, був генерал Антон Денікін, білий російський лідер, якого за радянських часів зневажали як зрадника, але який був прийнятий Путіним як "справжній російський патріот". За словами Путіна, він проявив себе, відмовившись шукати допомоги проти більшовиків в українців, які намагалися скористатися громадянською війною в Росії для створення незалежної держави, відокремленої від Росії. Зрештою, Україна стала незалежною в 1991 році, коли розпався Радянський Союз.
Тепер історія повернулася на круги своя. Коли Пригожин відправив тисячі озброєних прихильників до Москви на те, що він назвав "маршем за справедливість", Путін засудив цю акцію як "державну зраду", яка має бути придушена.
"Путін завжди хотів повторити Велику Вітчизняну війну, - сказав Володимир В'ятрович, український історик і депутат, - але замість цього він повторив громадянську війну". ,
