Невизначеність і затягування рішення
У Києві вже два тижні точиться тиха, але показова історія. КК «Київавтодор» так і не наважився укласти угоду з ТОВ «Автострада» Максима Шкіля про капітальний ремонт Харківського шосе у Дніпровському та Дарницькому районах столиці. Йдеться про масштабний проєкт на суму 1,26 млрд грн, переможця тендеру було визначено ще 16 вересня. Попри це, офіційного підписання контракту досі немає.
Причина, за версією видання «Наші гроші», може критися не у технічних деталях, а у політичній чутливості моменту. У час, коли держава балансує між військовими потребами та соціальними виплатами, витрати у понад мільярд гривень на одну магістраль сприймаються не просто як інфраструктурне рішення. Це питання довіри, прозорості та пріоритетів. Влада столиці чудово розуміє, що будь-який крок у цьому напрямку отримає широкий резонанс, і не факт, що позитивний.
Водночас затягування рішення створює ситуацію підвішеності. Підрядник очікує укладання угоди, місцева громада не має чіткої відповіді, чи буде масштабний ремонт. А дорожня інфраструктура Харківського шосе й далі зношується щодня, поглиблюючи проблему. Така невизначеність лише підсилює увагу громадськості.
З кожним днем зволікання дедалі очевидніше: Київ стоїть перед непростим вибором між гучною будівельною кампанією та ризиком бути звинуваченим у неефективному використанні коштів. Це рішення вимагає не лише фінансового обґрунтування, а й публічного пояснення, здатного зняти соціальну напругу.
Ціна кілометра: де заховані мільйони
Сума проєкту — 1,26 млрд грн — вражає не лише абсолютною величиною, а й деталями розрахунків. За ці гроші планується оновити п’ятикілометрову ділянку Харківського шосе, що становить близько 250 млн грн за кілометр. Для порівняння: асфальтування кілометрової ділянки вулиці Драгоманова, розташованої неподалік, обійшлося міському бюджету всього у 40 млн грн.
Різниця у шість разів викликає закономірні запитання. Чому саме ця ділянка має коштувати настільки дорого? Чи є технічні обґрунтування, що виправдовують настільки масштабні витрати? Чи, можливо, у проєкті закладено зайві елементи, які лише створюють видимість «великого будівництва», але не дають реального приросту якості дорожньої інфраструктури?
У 2010 році вже планувався ремонт Харківського шосе. Тодішній проєкт, затверджений головою КМДА Олександром Поповим, коштував 101 млн грн у цінах 2011 року. За курсом 8 грн за долар це була значна, але не захмарна сума. Сьогодні ж новий проєкт дорожчає не у п’ять разів, як можна було б очікувати через інфляцію, а у дванадцять. Це породжує сумніви в реальності кошторису.
У кошторисі є позиції, які вже стали об’єктом критики. Серед них — суттєве розширення вулиці, яке перетворює спальний район на транзитну магістраль із підвищеним трафіком. У місцях, де багато пішохідних переходів і світлофорів, таке рішення підвищує ризик аварій, а не зменшує його.
Висока ціна робіт не знизилася суттєво навіть після тендеру. Хоча компанія «Автострада» запропонувала знижку у 10% від очікуваної вартості, маржа залишилася значною. Це лише підсилило підозри в тому, що вартість проєкту містить чимало надлишкових витрат.
Хто будує дороги столиці
Компанія «Автострада» — один з ключових гравців на ринку дорожньої інфраструктури України. Її власник Максим Шкіль останніми роками отримав низку масштабних контрактів у Києві. Зокрема, йдеться про будівництво нових станцій метро на Виноградарі та про участь у добудові Подільського мосту, на який компанія отримає 1,18 млрд грн.
Такий портфель замовлень говорить про високий рівень довіри з боку міської влади. Проте саме це й викликає додаткову увагу. Коли один і той самий підрядник виграє великі проєкти один за одним, у суспільства неминуче з’являються питання про конкуренцію та прозорість процедур. Чи були інші компанії, здатні запропонувати нижчу ціну? Чи мала місце реальна боротьба на тендері, чи все вирішилось ще до його оголошення?
У системі «Прозорро» зазначено, що компанія «Автострада» була визнана переможцем 16 вересня. Проте відтоді контракт не підписано. Це затягування виглядає нетиповим, враховуючи досвід попередніх тендерів. Зазвичай після визначення переможця процедура просувається значно швидше.
Важливо й те, що проєкт Харківського шосе — це не лише про асфальт. Йдеться про зміну структури дорожнього простору, що вплине на життя десятків тисяч мешканців навколишніх районів. Тому прозорість вибору підрядника тут має значення не лише з точки зору фінансів, а й довіри до міської влади загалом.
Ризики великого будівництва у тилу
Витрачати понад мільярд гривень у часи, коли країна стикається з безпрецедентними бюджетними викликами, — рішення політично вразливе. Як зазначають журналісти, скандал може виникнути не лише через вартість робіт, а й через сам контекст. Коли суспільство очікує, що пріоритетом будуть витрати на безпеку та соціальні потреби, великі інфраструктурні проєкти можуть виглядати як розкіш.
Київська влада опинилася у ситуації, коли будь-яке рішення матиме наслідки. Якщо договір буде підписано — можливий потужний резонанс і критика щодо пріоритетів міського бюджету. Якщо ж проєкт буде заморожено — це також стане сигналом про брак рішучості, недовіру до власних рішень і можливі проблеми в управлінні.
Важливо, що йдеться не просто про тимчасову латку асфальту. Масштаб робіт передбачає капітальні зміни дорожнього профілю, нову інженерну інфраструктуру, перебудову зупинок і розв’язок. Це означає, що кожна закладена гривня має бути ретельно обґрунтована, а сама процедура — максимально публічною.
Суспільство потребує не лише якісних доріг, а й чіткої аргументації, чому саме зараз і саме так витрачаються кошти. Без цього навіть найкращий інженерний проєкт ризикує стати політичною проблемою.
Що далі
Ситуація з Харківським шосе стала своєрідним лакмусовим папірцем для столичних рішень у сфері інфраструктури. Вона показала, наскільки глибоко політичний та фінансовий контекст впливає на долю навіть, здавалося б, суто технічних проєктів.
Якщо влада підпише договір без додаткових пояснень — вона ризикує опинитися у центрі скандалу. Якщо відмовиться — виникнуть питання щодо стабільності рішень та майбутніх інвестицій.
Вихід міг би полягати у максимально відкритому оприлюдненні всіх кошторисів, проєктних рішень і процедур, залученні незалежних експертів до оцінки вартості. У сучасних умовах публічність є не просто бажаною, а необхідною передумовою для ухвалення дорогих рішень.
Поки що Харківське шосе залишається без ремонту, а Київ — без чіткої відповіді. Але чим довше триває пауза, тим складніше буде виправдати будь-яке подальше рішення.
