Українське суспільство перебуває у точці, де пошук реалістичних шляхів завершення війни ставить під сумнів прості формули перемоги й змушує дивитися ширше на природу мирних сценаріїв. У своїй колонці Валерій Залужний підкреслює, що мир не обов’язково означає абсолютний тріумф чи безумовний фінал, але часто є формою тимчасового балансу, здатного відкрити шлях до реформ, відновлення та зміцнення держави. Його аргументи порушують важливі питання про довгострокову безпеку, політичні зміни, ризики швидких домовленостей і ключову роль зовнішніх факторів, які істотно впливають на можливість справжньої стабілізації. Ці думки торкаються не лише сучасної геополітичної ситуації, а й дають підстави осмислити, як може виглядати майбутнє України у світі, де традиційні механізми міжнародного права втратили ефективність.
Залужний наголошує, що перемога як завершений акт можлива лише у крайніх історичних випадках, тоді як у більшості війн сторони приходять до складних, проміжних результатів. Він підкреслює: для України перемога означає розпад Російської імперії, а поразка – втрату державності, що робить проміжні форми миру складними, але інколи історично типовими. Проте навіть такий мир, за його словами, здатен створити простір для економічного зростання, повернення громадян та впровадження інноваційних реформ. У цьому контексті важливо, що тривала пауза у війні може стати часом, коли країна зміцнює інституції, бореться з корупцією та формує нову якість державних систем.
Водночас він застерігає, що швидкі й поверхові домовленості загрожують небезпечною втратою незалежності, особливо в умовах, коли противник прагне досягти політичних і територіальних переваг за рахунок тиску, а міжнародні посередники не завжди розуміють логіку цих ризиків. Складність ситуації ускладнюється тим, що, як зазначає Залужний, сама Росія не готова пояснити своїй публіці величезні людські втрати, що робить реалістичним лише той сценарій, у якому українська сторона має йти на значні поступки, або ж конфлікт продовжуватиметься.
Тому він робить висновок, що передумови для завершення війни наразі відсутні, а відсутність реальних гарантій довгострокової безпеки робить будь-які домовленості слабкими. Він наголошує, що вступ до нато чи розміщення на українській території військових контингентів, здатних стримати Росію, сьогодні не обговорюються, а технологічна й доктринальна неготовність союзників ускладнює створення ефективного оборонного щита. Тому, на його думку, війна триватиме не лише на полі бою, а й у політичних та економічних вимірах, що формують довгострокову перспективу.
Залужний вважає, що однією з ключових цілей України має стати позбавлення Росії можливості чинити акти агресії у майбутньому. Йдеться не лише про військовий компонент, а й про глибинні зміни всередині самої України: створення справедливої судової системи, посилення економічної спроможності, розбудову модернізованої армії, здатної діяти в умовах високотехнологічної війни. Мир, за його твердженням, навіть якщо буде тимчасовим, має стати інструментом для масштабного внутрішнього перетворення, яке зробить державу значно міцнішою, ніж вона була до війни.
У підсумку його бачення пропонує складний, але реалістичний підхід до майбутнього України. Він визнає, що абсолютна перемога залишається бажаною, але тривалі форми мирного періоду можуть створити умови для оновлення, реформ і посилення міжнародної суб’єктності. Україна, за Залужним, має використовувати будь-яку паузу не як спосіб зупинити боротьбу, а як можливість підготуватися до наступних історичних викликів, зробити державу сильнішою та змінити політичний ландшафт таким чином, щоб шанс на тривалу безпеку став реальнішим, ніж будь-коли.
