На Дніпропетровщині розгорнулася одна з найгучніших оборонних справ останніх років. Правоохоронні органи затримали посадовців оборонного заводу, які, за даними слідства, організували схему постачання Збройним силам України понад 120 тисяч бракованих мінометних снарядів. Ці боєприпаси були непридатні для використання на передовій через серйозні технічні вади, які становили смертельну небезпеку для українських військових.
Йдеться про високопоставлених представників державного підприємства та представників Міністерства оборони, які діяли в змові з метою особистого збагачення. Замість того, щоб забезпечити армію якісною і надійною зброєю, вони прагнули здешевити виробництво будь-якою ціною, навіть ціною життя захисників країни. Цей кричущий випадок демонструє, наскільки глибоко може проникнути корупція в критичні для держави сфери.
Порушено кримінальне провадження за статтями, що стосуються перешкоджання законній діяльності ЗСУ та спричинення тяжких наслідків. Згідно з чинним законодавством, підозрюваним загрожує до 15 років позбавлення волі. Розслідування триває, а суспільство очікує чесного і публічного суду.
За інформацією джерел Української правди та офіційних повідомлень Офісу Генпрокурора й СБУ, у 2024 році керівництво оборонного заводу на Дніпропетровщині уклало договір із Агентством оборонних закупівель. Контракт передбачав виготовлення великої партії 120-мм мінометних снарядів на суму понад 11 мільярдів гривень. Під виглядом виконання державного замовлення, завод почав постачати армії дефектну продукцію.
Ключовим елементом махінації стало використання суміші порохів, з яких один не був призначений для мінометних зарядів відповідного калібру. Як наслідок — нестабільність у роботі боєприпасів: затримки вибуху, неповне згоряння заряду, непередбачувані траєкторії польоту. Крім того, капсулі-запалювачі мали серйозні дефекти, що часто призводило до осічок або зовсім до невиконання пострілу.
Не менш небезпечним було й те, що додаткові метальні заряди не відповідали бойовим стандартам. Усе це створювало реальну загрозу не лише провалу бойових завдань, але й масовим жертвам серед особового складу. Замість надійного озброєння, наші захисники отримали смертельно небезпечний металобрухт.
Слідчі зазначають, що підозрювані були повністю обізнані з недоліками продукції. Вони мали можливість зупинити виробництво, переглянути технологічний процес або повідомити замовника про ризики. Натомість — продовжили реалізацію схеми, залучаючи до неї нових посадовців. Зокрема, екскерівник військового представництва Міноборони Михайло Шкуренко та начальник групи контролю Юрій Яресько забезпечували фальсифікацію звітної документації, щоб приховати проблеми з боєприпасами.
Цей елемент справи є особливо тривожним: не йдеться про технічну помилку або недогляд — це чітко спланована змова з метою отримання надприбутків за рахунок державної безпеки. І найгірше — результатом такої діяльності стало постачання на фронт понад 120 тисяч небезпечних для використання мін, які довелося відкликати в розпал бойових дій.
Наслідки цього злочину вийшли далеко за межі юридичної площини. Браковані снаряди, які не могли бути використані на передовій, серйозно вдарили по боєздатності підрозділів. У критичні моменти командири залишалися без необхідного озброєння, а це могло мати фатальні наслідки для ходу операцій.
Втрата часу на заміну дефектних боєприпасів, ризик вибухів при транспортуванні, зниження бойового духу — усе це лише частина шкоди, якої завдали дії недобросовісних чиновників. Армія потребує не лише озброєння, але й упевненості в його надійності. Після цього інциденту довіру доведеться відновлювати довго і болісно.
Крім того, виникає питання: скільки ще подібних схем може залишатися в тіні? Чи є ефективний контроль за якістю продукції, що постачається для потреб фронту? І як держава гарантує безпеку своїм захисникам?
Суспільний резонанс, який спричинила ця справа, вказує на глибоку потребу в системних змінах. Громадськість вимагає прозорих судових процесів, максимальної публічності слідства та невідворотності покарання. Це має стати прикладом для всіх, хто наважиться торгувати безпекою країни.
Водночас слід наголосити, що ця справа — сигнал для реформ: у системі оборонних закупівель необхідні прозорі механізми контролю, незалежні перевірки та жорстка відповідальність за порушення. Необхідно переглянути практики акредитації оборонних підприємств, а також створити спеціальні антикорупційні підрозділи з доступом до закритих процедур.
Викриття зловмисників — це важливий крок до очищення системи. Але справжнє завдання — зробити такі схеми неможливими в майбутньому. Українські військові заслуговують на найкраще. І захистити їх — це наш спільний обов’язок.
