Нерозголошена тривога: історія зникнення багатодітного батька
Наприкінці червня в місті Здолбунів на Рівненщині розгорівся гучний скандал, що викликав широкий резонанс серед місцевих жителів і далеко за межами області. До цього призвела історія мобілізації батька трьох малолітніх дітей, який, за словами його дружини, був фактично викрадений під час спроби отримати законну відстрочку від служби. Ситуація набуває ще більшої емоційної глибини через те, що вже п’ятий день поспіль родина не має з ним жодного зв’язку.
Чоловік самостійно звернувся до Територіального центру комплектування (ТЦК) з усіма необхідними документами, які підтверджували його статус багатодітного батька. Але замість належного розгляду заяви, як стверджує його дружина, його обмежили в пересуванні, вилучили телефон, відправили на військово-лікарську комісію, а потім – на полігон. Родина залишилася без пояснень, підтримки та можливості встановити зв'язок. У соціальних мережах історія швидко набула вірусного характеру, викликаючи обурення громадськості та сумніви щодо правомірності дій працівників ТЦК.
Точка зору родини: права, які проігнорували
Дружина мобілізованого, у своєму емоційному дописі на Facebook, підкреслює, що чоловік мав всі документи для підтвердження свого права на відстрочку. Серед них – свідоцтва про народження трьох дітей, довідки з місця проживання, а також заяву на відтермінування мобілізації. Жінка переконана, що працівники ТЦК вчинили протиправні дії: без законного обґрунтування обмежили свободу її чоловіка, позбавили його засобів зв’язку та вивезли у невідомому напрямку.
Свої переживання вона порівнює з тривожним очікуванням у темряві: «З кожним днем ця тиша стає все важчою. Ми не знаємо, де він, що з ним, чи все в порядку. Діти щодня запитують, де їхній тато, а я не маю що відповісти».
Ситуація з відсутністю комунікації та офіційних відповідей лише підсилює відчуття несправедливості. Родина підкреслює, що мобілізація не повинна відбуватися за рахунок базових прав людини – на захист, інформованість і гідність. Історія породила хвилю обурення серед правозахисників та громадських активістів, які закликають провести службову перевірку та забезпечити повернення чоловіка додому.
Позиція ТЦК: формальний облік важливіший за життя
У відповідь на публічне обурення, Рівненський обласний ТЦК та СП оприлюднив офіційну заяву. У ній йдеться про те, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов’язані були протягом 60 днів після набрання чинності законом оновити свої облікові дані.
ТЦК зазначає, що чоловік не з’являвся у центр з лютого 2022 року, не проходив військово-лікарську комісію, не надавав документів про наявність дітей і, відповідно, був мобілізований у рамках чинного законодавства. Водночас у повідомленні визнається, що після надання офіційних підтверджень статусу багатодітного батька, громадянина може бути звільнено зі служби.
Однак така позиція викликає чимало запитань. Чи мав ТЦК право мобілізувати людину в той момент, коли вона добровільно звернулася до них з документами про відстрочку? Чому інформацію не перевірили до ухвалення рішення? І головне – чому громадянина фактично ізолювали, позбавивши зв’язку з родиною?
Правові колізії чи криза довіри?
Цей випадок на Рівненщині ще раз яскраво засвідчив глибоку кризу довіри між громадянами та системою мобілізаційного обліку. Формально все виглядає законно: чоловік не оновив дані – отже, підлягає призову. Але людський вимір цієї ситуації виявляється набагато складнішим.
Питання захисту прав людини під час мобілізації сьогодні є болючим і актуальним. Як забезпечити прозорість процедур, щоб уникнути випадків, коли людина потрапляє в армію не через воєнну необхідність, а через технічну помилку або людський фактор? Чи не варто переформатувати систему, щоб вона ставила в центр не лише порядок, а й людське життя?
Цей інцидент оголює системну проблему: не всі громадяни знають про обов’язок оновлення даних. Не всі розуміють, що неявка до ТЦК автоматично унеможливлює їхній захист від помилкової мобілізації. І що найгірше – система іноді діє не як партнер, а як каральний орган.
Необхідність реформування системи обліку
Випадок у Здолбунові став лакмусовим папірцем для потреби глибоких змін. По-перше, потрібна ефективна інформаційна кампанія щодо обов’язків громадян мобілізаційного віку. По-друге, система має бути гнучкішою – якщо людина подає документи, процес мобілізації повинен зупинятися до їх розгляду.
Також слід розробити прозорий механізм комунікації між ТЦК та родинами мобілізованих. Неможливість встановити зв’язок з близькою людиною протягом п’яти днів – це психологічне насильство, яке не може бути виправданим жодними нормативними актами.
У контексті повномасштабної війни та потреби у мобілізаційних ресурсах, кожна ситуація має розглядатися індивідуально, а не шаблонно. Інакше ризикуємо втратити не лише довіру людей, а й людяність як таку.
Висновки: не лише про одного батька
Історія багатодітного батька з Рівненщини – це не лише окрема трагедія родини, а симптом глибшої проблеми у взаємодії держави з громадянами у сфері мобілізації. Повага до права, чітка процедура, відкритість і комунікація – ось ті принципи, які мають лежати в основі будь-якого рішення щодо долі людини.
Сьогоднішній випадок став уроком, який має бути почутий. Адже за кожною мобілізаційною справою стоїть життя, сім’я, діти та серцева тривога, яка не знає бюрократичних термінів.
