Керівництво NASA оголосило, що розглядає альтернативних підрядників для створення місячного посадкового модуля, адже компанія SpaceX відстає від графіка. Тимчасовий адміністратор агентства Шон Даффі заявив у прямому ефірі CNBC, що США не можуть дозволити собі чекати, коли приватна корпорація завершить розробку.
За словами Даффі, головна мета — випередити Китай, який планує відправити своїх астронавтів на Місяць до 2030 року. Новий тендер NASA має відкрити шлях для Blue Origin Джеффа Безоса та Lockheed Martin, котрі вже мають напрацювання у сфері пілотованих місій.
Місія Artemis III, що має повернути людей на поверхню Місяця, офіційно запланована на середину 2027 року. Але навіть всередині агентства мало хто вірить у реалістичність цих термінів. Затримки з тестуванням Starship та складність архітектури ракети змусили NASA шукати «план Б».
Перші три тестові польоти Starship у 2025 році завершилися частковими провалами. Хоча останні запуски були успішними, компанія Ілона Маска ще має продемонструвати заправку кораблів у космосі — критично важливу технологію для польотів на Місяць.
SpaceX повинна довести, що її гігантський корабель здатен безпечно приземлитись на поверхню супутника, перш ніж на борт сядуть астронавти. Але NASA більше не готове ризикувати термінами, адже адміністрація Дональда Трампа вимагає здійснити посадку до 20 січня 2029 року — до завершення президентського терміну.
Конкуренти вже готуються. Blue Origin має контракт на $3,4 млрд для місії Artemis V, але може адаптувати свої технології для швидшої реалізації. Компанія Lockheed Martin спільно з партнерами працює над новою двоступеневою моделлю — меншою, ніж Starship, але надійнішою для коротких польотів.
Концепція Lockheed Martin передбачає використання готових компонентів, зокрема елементів капсули Orion, і навіть запчастин із вже побудованих кораблів. Такий підхід нагадує сцену з «Apollo 13»: інженери збирають рішення з того, що є під рукою, щоб урятувати місію.
Колишні посадовці NASA вважають цю стратегію єдино можливою.
«Щоб створити посадковий модуль менш ніж за п’ять років, не можна винаходити нічого нового», — наголошує Дуглас Ловерро, екс-керівник відділу пілотованих програм. Лише використання перевірених технологій здатне забезпечити швидкість і безпеку.
Джим Брайденстайн, колишній адміністратор NASA, також піддав сумніву логіку Starship. На його думку, така архітектура надто громіздка, щоб першою повернути людей на Місяць. «Це система для Марсу, а не для швидкого прориву у місячній гонці», — сказав він.
Ілон Маск, своєю чергою, відреагував різко. У X він написав:
«SpaceX рухається блискавично. Starship зрештою виконає всю місію на Місяць. Побачите». Маск також закинув Blue Origin, що та «жодного разу не доставила корисне навантаження на орбіту».
Попри скепсис конкурентів, Blue Origin заявила, що готова підтримати новий тендер і має необхідні технології. Проте навіть її оптимізм не знімає головного питання — чи встигне США реалізувати місячну програму до 2029 року.
Новий контракт, за оцінками аналітиків, може обійтися дорожче за угоди зі SpaceX чи Blue Origin. Lockheed Martin не планує інвестувати власні кошти в збитковий проєкт, тож NASA доведеться виділити додаткові мільярди.
Політичний чинник лише підсилює тиск.
Вашингтон хоче показати, що саме США, а не Китай, знову стануть першими, хто висадить людину на Місяць. Для Білого дому це не лише питання престижу, а й демонстрація технологічного лідерства у новому десятилітті.
Пекін, за даними китайських ЗМІ, активно готує власний екіпажний модуль і ракету Long March 10, а також будує базу в районі південного полюса Місяця.
Відтак нова «холодна війна» переноситься у космос, де перемагає не розмір бюджету, а інженерна точність і швидкість рішень.
Фахівці NASA визнають: навіть спрощена версія нового модуля потребує злагодженої роботи всіх підрядників і радикальної оптимізації виробничих процесів. Проте створення альтернативи Starship уже саме по собі сигналізує — агентство перестає покладатися на одного гравця.
У галузі наростає конкуренція між приватними компаніями та оборонними гігантами.
Lockheed Martin бачить шанс відновити роль класичних аерокосмічних корпорацій, а SpaceX прагне довести, що її модель швидких ітерацій може випередити бюрократичні системи.
У цій боротьбі вирішується не лише майбутнє програми Artemis, а й модель розвитку космічної індустрії. Якщо NASA вдасться залучити кількох підрядників одночасно, це створить багатополярну екосистему, де інновації народжуватимуться у змаганні, а не монополії.
Та часу мало.
Щоб повернути американців на Місяць до 2029 року, потрібно не просто новий корабель — а новий темп роботи всієї галузі.
І саме зараз визначається, чи стане XXI століття епохою Ілона Маска, Джеффа Безоса чи нової хвилі інженерів NASA.
