Реактивні "Шахеди": нова загроза чи перебільшення?
У липні 2025 року Росія знову вдалася до використання безпілотних літальних апаратів, однак цього разу в арсеналі з’явилися модифіковані реактивні "Шахеди". Їхня поява викликала хвилю тривоги серед населення, оскільки ці дрони мають більшу швидкість порівняно з попередніми моделями. Та попри всю їхню технічну модернізацію, ці цілі не є невразливими. Як пояснює авіаційний експерт Валерій Романенко, протидія цим дронам цілком реальна та навіть у деяких випадках ефективніша, ніж у випадку з "традиційними" моделями.
Ключовий фактор, що дозволяє ефективно вражати реактивні "Шахеди", — це теплове випромінювання їхніх двигунів. Усі ракети з інфрачервоними головками самонаведення можуть легко захопити ціль, а отже, й знищити її в повітрі. Особливо ефективними в цьому контексті є переносні зенітно-ракетні комплекси, які є на озброєнні кожної мобільної групи Повітряних сил України.
Експерт також підкреслює, що застосування реактивних "Шахедів" ще у січні 2024 року показало їхню вразливість. Тоді вперше було помічено використання модифікованих безпілотників на північному напрямку. Та результати не виправдали очікувань противника, адже система ППО зреагувала чітко та швидко.
Українські захисники мають у своєму розпорядженні і сучасні зразки техніки, і перевірені часом радянські розробки. Це дозволяє гнучко реагувати на будь-які типи повітряних загроз — від повільних баражуючих боєприпасів до новітніх реактивних дронів.
Теплове випромінювання як ахіллесова п’ята
Головною особливістю реактивного "Шахеда" є наявність турбореактивного двигуна, який виділяє значну кількість тепла. Цей аспект, хоч і надає дрону перевагу в швидкості, водночас робить його ідеальною мішенню для інфрачервоних систем наведення.
ПЗРК, зокрема американські "Стінгери", польські аналоги та радянські комплекси "Стріла", можуть без проблем виявити джерело тепла та знищити ціль на підльоті. Україна має широку мережу мобільних вогневих груп, які регулярно тренуються в умовах, наближених до бойових. Їхня висока мобільність, досвід та оснащення дозволяють протидіяти навіть найсучаснішим загрозам.
Варто також зазначити, що, на відміну від повільних дронів з гвинтовим двигуном, реактивні "Шахеди" не можуть маневрувати у повітрі з такою ж гнучкістю. Їхні польотні траєкторії більш передбачувані, що дає змогу ППО ефективніше організовувати засідки та вчасно реагувати.
Таким чином, замість того, щоб викликати паніку, поява реактивних "Шахедів" лише стимулює ще більшу адаптацію українських сил протиповітряної оборони до змін у тактиці ворога.
Роль зенітної артилерії: "Гепарди" проти швидкості
Іншим потужним інструментом у боротьбі з реактивними безпілотниками є зенітна артилерія, зокрема самохідні установки "Гепард". Ці машини мають радіолокаційне наведення та здатні ефективно відстежувати й знищувати повітряні цілі, навіть якщо ті рухаються на великих швидкостях.
За словами Романенка, "Гепарди" без проблем влучають у крилаті ракети, які набагато швидші за "Шахеди". Тож їх використання проти реактивних дронів — цілком виправдане та результативне. Ці установки вже не раз продемонстрували свою ефективність у реальних бойових умовах, прикриваючи як стратегічні об’єкти, так і густонаселені райони.
Крім "Гепардів", у системі ППО застосовуються й інші типи зенітних систем, зокрема автоматизовані гармати та ППО середнього радіусу дії. Усі ці компоненти інтегруються в єдину систему повітряної безпеки, яка працює в режимі реального часу.
Швидкість реактивного "Шахеда", що на перший погляд може здаватися перевагою, насправді обертається проти нього. Швидкісна ціль довше перебуває в зоні дії ППО, отже, ймовірність її знищення значно зростає.
F-16 та інші союзники в небі
Ще одним потужним елементом захисту українського неба є винищувачі. Зокрема, мова йде про очікувані на озброєння F-16, які здатні нести ракети з тепловим наведенням малої дальності. Вони чудово підходять для перехоплення швидкісних безпілотників.
Романенко наголошує: літак має перевагу в швидкості та маневреності, а наявність гармати дозволяє йому знищувати дрони навіть без використання ракет. Швидкість у 450 км/год, з якою летить реактивний "Шахед", є цілком зручною для перехоплення винищувачем, на відміну від повільних цілей, які важче відстежувати в повітрі.
Це ще один доказ того, що Україна має всі інструменти для адаптації до нових типів повітряних загроз. Питання лише у правильному перерозподілі ресурсів та підвищенні координації між різними компонентами повітряної оборони.
А сам факт, що такі дрони все ще з’являються в обмеженій кількості, лише підкреслює економічні обмеження противника.
Вартість загрози: чому реактивні "Шахеди" не стануть масовими
Попри технологічні вдосконалення, реактивні "Шахеди" мають один великий недолік — вони надзвичайно дорогі у виробництві. Як пояснив Валерій Романенко, один такий дрон коштує втричі дорожче за звичайний апарат з поршневим двигуном. Для країни, яка вже відчуває серйозні фінансові та логістичні труднощі, це непосильне навантаження.
Застосування дорогих безпілотників не має сенсу з тактичної точки зору, якщо вони все одно залишаються вразливими для засобів ППО. Високі витрати на виробництво та логістику не дають змоги застосовувати їх масово, особливо на фоні численних втрат техніки та озброєння.
У результаті навіть найсучасніші зразки зброї не дають противнику вирішальної переваги. Ба більше, Україна змогла за час повномасштабного вторгнення створити ефективну багаторівневу систему ППО, яка здатна не лише захищати, а й завдавати відчутного удару у відповідь.
Перевага за нами: майбутнє українського неба
Сьогоднішня ситуація з реактивними "Шахедами" — це ще один приклад того, як ворог намагається шукати нові шляхи для ударів, проте натрапляє на оновлену, адаптивну й технологічну систему оборони. Українські військові не лише навчаються на ходу, а й часто випереджають очікування противника.
Кожна нова атака — це урок, що робить ППО сильнішою, мобільнішою та розумнішою. Замість того, щоб панікувати, суспільство має розуміти: небо над Україною захищене людьми, які щодня приймають нові виклики та перетворюють їх на перемоги.
Реактивні безпілотники — це не кінець, а черговий поворот на шляху до остаточної перемоги. І поки в нас є воля, розум і рішучість — кожна нова загроза стане ще одним доказом нашої незламності.
