За даними двох високопоставлених американських чиновників, внутрішні кола адміністрації Трампа останнім часом обговорюють ймовірність того, що США не зможуть досягти угоди про мир в Україні найближчими місяцями. Раніше на початку президентства Трампа було оголошено амбіційний план – встановити повне припинення бойових дій вже у квітні-травні та в наступні місяці досягти всеохоплюючої мирної угоди. Проте сьогодні обставини свідчать про зовсім інший сценарій.
Одним із ключових аргументів, що супроводжують нову стратегію Вашингтону, є несподівана затяжка в переговорах між Москвою, Києвом та США. Джерела повідомляють, що високопоставлені представники адміністрації Трампа все частіше висловлюють незадоволення щодо як дій Києва, так і позиції Москви, що відмовляється від компромісних рішень. За їхніми словами, постає ймовірність, що багаторічний конфлікт продовжуватиметься, а Україні знадобиться додаткова підтримка Заходу для продовження військових операцій.
Адміністрація США вже давно приділяє увагу економічним важелям впливу. Зараз обговорюється можливість введення додаткових тарифів та санкцій проти Росії як засобу змусити Москву зрушити з місця та піти на поступки. Наприклад, президент Трамп неодноразово наголошував на тому, що в разі невідповідної позиції Росії, США можуть застосувати вторинні тарифи розміром до 25–50% щодо країн, які купують російську нафту. Такий крок, за словами чиновників, має стати додатковим економічним тиском, який змусить Москву переглянути свою політику щодо переговорів.
Проте внутрішні дискусії у Вашингтоні не зводяться лише до обговорення економічних важелів. Відомо, що старші представники політики, серед яких радник з національної безпеки Майк Уолтц, держсекретар Марко Рубіо та генеральний офіцер Кіт Еллог, все більше критикують позицію Путіна. Вони вказують, що лідер Кремля настільки зайнятий своїми максималістськими вимогами, що відмовляється від конструктивного діалогу, що суттєво ускладнює досягнення компромісу.
За словами джерел, американські чиновники давно вказують на те, що Москва не готова до реальних переговорів, якщо не буде враховано низку ключових питань, які, за їхньою думкою, є вирішальними для стабілізації ситуації. Серед них – вимога зменшення військової присутності НАТО в Європі, відмова від розгортання миротворчих сил на території України, а також відмова від деяких економічних та торгових угод, зокрема тих, що стосуються рідкісних мінералів. Усе це створює додатковий бар’єр для будь-якого потенційного миру.
У контексті цих обговорень з’являється ще одна важлива тема – позиція Києва. Американські чиновники неодноразово висловлювали стурбованість тим, як українська влада поводиться під час переговорів. За їхніми словами, Київ чинить опір деяким етапам домовленостей, зокрема щодо угоди про рідкісні мінерали. Президент Трамп не приховував свого незадоволення, заявляючи, що якщо українські партнери відмовляться від виконання домовленостей, їм доведеться зіткнутися з серйозними наслідками. Таке ставлення лише підсилює внутрішню напругу і робить ситуацію ще більш складною для дипломатів.
Водночас, адміністрація США починає все більше сумніватися у щирості намірів російського керівництва. Незважаючи на те, що Трамп у публічних заявах неодноразово висловлював довіру до Путіна, внутрішні кола влади вже дедалі більше критикують кремлівського лідера за його небажання йти на компроміс. Як зазначають джерела, за останні дні атмосфера у Вашингтоні змінилася: все більше чиновників вказують на те, що Путін активно чинить опір будь-яким спробам досягти мирної угоди. Ця критика супроводжується розмовами про можливість застосування додаткових економічних важелів, які можуть змусити Москву переглянути свою політику.
Вид показує покинуте місто Мар’їнка (Мар’їнка), яке було зруйноване під час російсько-українського конфлікту в Донецькій області, контрольованій Росією території України, 1 квітня 2025 року Олександр Єрмоченко
На додачу до цього, нові обговорення зосереджені на тому, що російська сторона в переговорах відома своїми максималістськими вимогами. Такі вимоги, за словами експертів, майже неможливо задовольнити ні США, ні Україну, ні навіть країни Європи. До них входять вимоги про зменшення військової активності НАТО на кордонах із Росією, а також умови, за яких на території України не можуть бути розгорнуті міжнародні миротворчі сили. Для Москви ці умови – невід’ємна частина майбутнього мирного договору, але для української влади вони є абсолютно неприйнятними, адже загрожують її територіальній цілісності та суверенітету.
Багаторічна війна, що вже триває більше трьох років, створила величезний тиск на всі зацікавлені сторони. З одного боку, Україна змушена покладатися на військову допомогу Заходу для відбиття наступів і збереження своєї незалежності. З іншого боку, тиск з боку Кремля, який відмовляється йти на поступки, створює додатковий фактор ризику для регіону. Адміністрація США, спочатку розраховуючи на швидке врегулювання конфлікту, тепер розуміє, що процес може зайняти набагато більше часу, ніж очікувалося.
У своїх численних зустрічах і телефонних розмовах чиновники з Белого дому підкреслюють необхідність розгляду альтернативних заходів тиску. Серед таких заходів – посилення економічного тиску через введення нових санкцій, обмеження експорту окремих товарів та можливе застосування додаткових тарифів, що можуть серйозно вплинути на економіку Росії. Проте зауважується, що подібні заходи не обов’язково змушують Москву переглянути свою позицію, оскільки російська економіка вже давно пристосована до санкційних режимів, а внутрішня політична консолідація дозволяє Кремлю витримувати значний тиск.
Також важливим фактором є те, що обидві сторони конфлікту – як українська, так і російська – продовжують демонструвати свою рішучість у захисті національних інтересів. Для українського керівництва мир означає не лише припинення бойових дій, але й забезпечення можливості подальшого розвитку країни без зовнішнього тиску. Для Росії ж питання є ще складнішим: Кремль наполягає на тому, що будь-яка мирна угода повинна включати механізми вирішення глибоко вкорінених безпекових проблем, зокрема, пов’язаних із розширенням впливу НАТО в Європі та забезпеченням гарантій для російськомовних регіонів.
У сучасному контексті дипломатичні зусилля з вирішення конфлікту набувають особливої актуальності. Деякі високопоставлені представники США підкреслюють, що лише комплексний підхід, який поєднує політичний, економічний та безпековий аспекти, може привести до стабілізації ситуації. Проте, з огляду на максималістські вимоги з обох боків, переговори стають надзвичайно складними. Водночас, зростає думка серед американських чиновників, що без суттєвих поступок з боку як Москви, так і Києва досягнення довготривалого миру залишиться утопією.
Важливо відзначити, що риторика адміністрації США останнім часом зазнала суттєвих змін. Хоча Трамп публічно заявляв про свою довіру до Путіна та оптимістичні плани щодо миру в Україні, закулісні обговорення свідчать про глибоке незадоволення як позицією російського керівництва, так і деякими діями української сторони. Подібні внутрішні протиріччя лише посилюють сумніви щодо швидкого вирішення конфлікту та ставлять під загрозу можливість досягнення компромісу, який задовольнить усі зацікавлені сторони.
З іншого боку, зростає і напруга в європейських колах, де деякі партнери США виступають за більш рішуче застосування санкцій проти Росії. Європейські держави неодноразово висловлювали занепокоєння з приводу тривалості війни та можливого розширення конфлікту, що могло б призвести до прямого протистояння з ядерною державою. Водночас, лідери деяких країн закликають до збереження діалогу, адже лише дипломатичні зусилля можуть запобігти новій ескалації.
Попри всі зусилля та дискусії, ситуація залишається невизначеною. З одного боку, існує реальна загроза того, що мирний процес затягнеться на роки, що ще більше ускладнить положення України, яка і так потребує термінової підтримки. З іншого боку, тиск як з боку США, так і з боку країн Європи може стати каталізатором для перегляду позицій Москви, однак наразі це виглядає досить сумнівно.
Отже, сучасна ситуація навколо мирного процесу в Україні характеризується багатогранністю проблем і численними викликами. Незважаючи на численні спроби домовитися про припинення бойових дій та забезпечення стабільності в регіоні, суперечності між сторонами лише поглиблюються. Американські чиновники все частіше наголошують на тому, що для досягнення довгострокового миру потрібно врахувати як економічні, так і безпекові інтереси всіх сторін. При цьому питання максималістських вимог з боку Москви та опору української влади створюють додаткові перепони на шляху до компромісу.
В умовах, коли кожна сторона відстоює свої стратегічні інтереси, вирішення конфлікту набуває дедалі більшої складності. Лише комплексний підхід, який поєднає економічний тиск, політичний діалог та безпекові гарантії, може стати ключем до миру. Проте на даний момент очевидно, що як США, так і їхні європейські партнери, змушені переглядати свої стратегії і шукати нові механізми впливу на обидва боки конфлікту.
Таким чином, внутрішні дискусії адміністрації Трампа, зростаюча напруга між Вашингтоном і Москвою та невизначеність щодо подальшого розвитку переговорного процесу свідчать про те, що шлях до миру в Україні стає все довшим і складнішим. Якщо не буде досягнуто суттєвих компромісів, триваюча війна продовжуватиме завдавати значної шкоди регіону, а додатковий економічний тиск може стати лише тимчасовою мірою, що не вирішить глибинних протиріч. Лише через конструктивний діалог і взаємне врахування інтересів всіх зацікавлених сторін можна буде сподіватися на реальні кроки до припинення конфлікту, що, на жаль, поки залишається віддаленою перспективою для всіх учасників цього важкого процесу.
