У п’ятницю Папа Франциск мав зустрітися з 15-ма людьми, які зазнали сексуального насильства з боку духовенства в Бельгії, країні з глибокими католицькими коренями, де церква протягом десятиліть занурена у скандали.
На відміну від його нещодавнього візиту до Азіатсько-Тихоокеанського регіону, де натовпи шанувальників та жваві католицькі громади вітали понтифіка з відкритими обіймами, триденна поїздка до Бельгії викликала гнів і критику через недостатню реакцію церкви на сексуальні злочини священників.
«Одна година для 15 людей? Це не слухання», — заявив 63-річний Марк Де Боссхер, який зазнав сексуального насильства з боку священника у своїй церкві поблизу Брюсселя у 1970-х роках, коли йому було 11 і 12 років. «Це просто видимість дій».
У своїй промові до бельгійської влади в п’ятницю вранці Папа Франциск рішуче висловився щодо скандалу з насильством над дітьми. «Церква повинна соромитися» і «просити вибачення», — сказав він, підкреслюючи, що необхідно також вирішити цю проблему. «Це наш сором і наше приниження», — заявив Франциск.
За останні десятиліття в Бельгії спливло багато випадків сексуального насильства з боку духовенства, і ця тема набула вибухового розголосу у 2010 році, коли тодішній єпископ Брюгге Роджер Вангелуве зізнався, що протягом понад десяти років чинив сексуальне насильство над своїм племінником. Поліція розпочала розслідування. Проте більш ніж за десять років ніхто не був притягнутий до відповідальності. Єпископу дозволили піти у відставку без покарання, і лише цього року Франциск позбавив його духовного сану. Тим часом на поверхню спливли сотні інших випадків насильства та бездіяльності церкви.
Один з чоловіків, який мав зустрітися з Папою у п’ятницю, розповів у четвер в інтерв’ю, що під час навчання в католицькій школі у Фландрії він та багато інших дітей зазнали зґвалтувань з боку священників або інших учнів, які самі раніше стали жертвами зґвалтувань.
Масштаби сексуального насильства були широко відомі керівництву школи, зазначив чоловік, якому зараз 57 років і який попросив не розголошувати його ім’я через делікатність теми. Він також додав, що одного разу монах навіть зайшов до кімнати під час зґвалтування і не втрутився.
Чоловік розповів, що його найкращий друг, який регулярно зазнавав насильства з боку священників, згодом вчинив самогубство.
Щодо майбутньої зустрічі з Папою, він сказав, що не очікує багато. Він закликав церкву виділити фінансування на психологічну допомогу жертвам сексуального насильства, більшість із яких не можуть собі цього дозволити. Він також закликав Ватикан припинити захищати священників, які вчиняли злочини, і зазначив, що церква більше дбає про захист злочинців, ніж про підтримку жертв.
Громадське обурення в Бельгії знову спалахнуло минулого року після виходу документального серіалу під назвою «Богопокинуті», присвяченого сексуальному насильству з боку духовенства. Парламент країни відкрив розслідування цієї теми, а цього тижня розпочав друге слідство, зосереджене на можливих недоліках поліцейського розслідування, яке розпочалося понад десятиліття тому.
Перед візитом Папи Інґрід Шильдерманс, режисерка документального фільму, заявила, що вона отримала багато гнівних дзвінків від жертв насильства.
«Для них дуже боляче, що Папу приймають як суперзірку», — сказала вона. «Для них він — лідер злочинної організації зі системою насильства».
Шильдерманс зазначила, що багато хто вважає, що церква продовжує применшувати масштаб руйнувань, які насильство принесло в їхні життя, наприклад, коли Франциск заявив цього місяця, що «не слід забувати про численних дітей та підлітків, чия гідність була порушена».
«Вони кажуть: “Нам не просто порушили гідність — нас жорстоко ґвалтували протягом десяти років, і ми досі не можемо піти до туалету без болю”, — передала слова жертв Шильдерманс.
Проблема сексуального насильства вже десятиліттями розриває католицьку церкву, і тисячі випадків нападів і приховування злочинів спливли на поверхню по всьому світу. Папа Франциск обіцяв «нульову толерантність» до злочинців і зробив безпрецедентні кроки для вирішення цього питання, але критики стверджують, що цих заходів недостатньо.
Бельгійські жертви насильства написали відкритого листа до Франциска цього місяця, і, хоча вони подякували йому за визнання «цієї катастрофи» протягом його понтифікату, вони заявили, що потрібно зробити більше.
«Церква не може одночасно засуджувати гомосексуальність чи аборти і не виключати зі своїх лав — не чекаючи вироку людського правосуддя — кожного, хто вчинив збочені та огидні дії, які зруйнували, часто до смерті, життя багатьох дітей, які стали жертвами насильства», — написали вони.
Рік Девілле, колишній бельгійський священник, який три десятиліття документував випадки сексуального насильства в церкві, сказав в інтерв’ю, що зустріч Папи з людьми, які стали жертвами сексуального насильства з боку священників, є недостатнім визнанням болю, який десятиліття насильства завдали жертвам.
«Потрібне справжнє визнання і фінансова компенсація, щоб ці жертви могли продовжувати жити гідно, ось що потрібно», — зазначив він.
Поїздка Папи до Бельгії була організована на честь 600-річчя двох християнських університетів країни, Університету католицького Льовена (UCL) і Католицького університету Льовена (KU Leuven), де він зустрінеться з біженцями.
Також він планує відвідати коледж Святого Михайла, єзуїтську школу в Брюсселі, де деякі з жертв, які писали відкритого листа, зазнали насильства. Поїздка, що почалася у Люксембурзі, завершиться у неділю месою на стадіоні у Брюсселі.
Люк Селс, ректор KU Leuven, сказав, що він розуміє критику щодо того, що Папа зустрічається з надто малою кількістю постраждалих, але вважає, що такий формат дозволить Папі мати більш особисті розмови з кожним із них.
«Чи будуть ці розмови достатніми? Звісно, ні», — заявив пан Селс. «Втрачена довіра до інституту церкви є настільки великою, що знадобиться ще багато років, щоб хоча б частково знайти мир і порозуміння».
Проте, багато постраждалих вважають, що такі зустрічі — лише символічний жест, який не приносить реального полегшення чи відчуття справедливості. Вони наполягають на тому, що церква повинна зробити більше, щоб визнати масштаби своєї відповідальності та впровадити системні зміни для захисту потенційних жертв у майбутньому.
«Ці зустрічі з постраждалими — як пластир на відкриту рану», — зауважила Анна Клейс, адвокатка, яка представляє декількох жертв сексуального насильства в судових процесах проти католицької церкви. «Поки не буде створено реальні механізми для притягнення до відповідальності тих, хто вчинив ці злочини, і тих, хто їх покривав, говорити про справедливість неможливо».
На думку багатьох постраждалих, відсутність прозорих і дієвих заходів у відповідь на такі злочини призвела до збереження культури мовчання і страху серед духовенства. Хоча Папа Франциск і зробив декілька важливих кроків, таких як створення трибуналу для розгляду справ про зловживання, жертви наполягають, що це лише часткові заходи.
Окрім цього, критика прозвучала і з боку бельгійських законодавців, які закликали церкву до більшої співпраці з правоохоронними органами та громадськими організаціями. Депутатка від зеленої партії Саскія Брюгген запитала у парламенті: «Скільки ще часу має минути, щоб Ватикан зрозумів, що відсутність активної взаємодії з правоохоронцями тільки посилює відчуття безкарності у тих, хто вчиняв злочини?»
Під час зустрічі з жертвами Папа Франциск висловив свою підтримку всім постраждалим і зазначив, що «церква не повинна відводити очі від цього болю». Однак для багатьох такі слова залишаються лише пустими обіцянками. Вони вимагають не лише слів співчуття, а конкретних дій: компенсацій, підтримки реабілітаційних програм, активної співпраці з правоохоронними органами та звільнення священників, які приховували злочини.
Це питання особливо гостро стоїть у світлі останніх заяв Папи, в яких він наголосив на необхідності реформи в католицькій церкві та відкритості до критики. «Ми повинні слухати, і ми повинні діяти», — сказав він на одній із недавніх мес, додаючи, що для того, щоб відновити довіру, церква повинна бути «прозорою і відповідальною».
Однак ці заяви мало допомогли вгамувати обурення серед постраждалих у Бельгії, де католицька церква довго була невід’ємною частиною суспільного життя. «Ми не хочемо більше слів, ми хочемо дій», — заявила Софі Дюбуа, яка пережила насильство з боку священника в юному віці. «Нас не можна більше ігнорувати».
Ситуація, що склалася, також змусила багатьох бельгійців переглянути своє ставлення до церкви як до інституції. В опитуваннях громадської думки останніх років відзначається різке падіння довіри до католицької церкви, особливо серед молоді. Багато хто вважає, що церква втратила моральне право претендувати на роль духовного лідера в суспільстві, доки не вирішить проблему зловживань та не візьме на себе відповідальність за свої дії.
Навіть деякі священники у Бельгії відкрито критикують Ватикан за те, що він недостатньо рішуче реагує на скандали. Отець Жан-Поль Дюпон, який служить у невеликій парафії поблизу Гента, заявив: «Якщо ми хочемо повернути довіру людей, ми повинні визнати свої помилки і понести за них відповідальність. Відповідальність не лише перед Богом, а й перед тими, кого ми підвели».
Попри ці виклики, Папа Франциск продовжує наполягати на необхідності змін у церкві. Він неодноразово наголошував на тому, що «церква повинна бути домом для всіх», і що тільки через «справжнє визнання провини та щире каяття» можна відновити її моральний авторитет.
Однак багато постраждалих вважають, що часу для виправлення ситуації вже недостатньо. «Ми не можемо повернутися в часі і змінити те, що сталося», — каже Марк Де Боссхер. «Але ми можемо вимагати справедливості тут і зараз. І церква зобов’язана нам цю справедливість забезпечити».
Попереду на католицьку церкву чекають важкі випробування. Кількість жертв насильства, які відкрито заявляють про свої переживання, зростає, а підтримка реформаторських змін серед католиків в усьому світі посилюється. Однак, щоб ці зміни відбулися, потрібно більше, ніж просто добрі наміри. Потрібні рішучі дії та реальні зміни в структурі церкви, яка вже багато століть залишається непорушною у своїй традиційній закритості.
Папа Франциск завершить свою поїздку в Бельгію недільною месою, на якій очікується велика кількість віруючих. Але для багатьох з тих, хто постраждав від рук священників, це буде лише черговим нагадуванням про те, скільки ще потрібно зробити, щоб вони змогли знайти мир у своїх душах і вірити, що церква справді готова змінитися.
У той час, як Папа Франциск продовжує свою боротьбу за відновлення довіри до католицької церкви, перед ним стоїть завдання не лише виголосити месу, а й повернути віру тих, хто постраждав. Віру не лише у Бога, а й у людську справедливість.
