У вівторок виборці в низці ключових штатів і міст Сполучених Штатів фактично винесуть перший вирок другому терміну президента Дональда Трампа. Це перші масштабні вибори від узбережжя до узбережжя після його повернення до Білого дому, і обидві партії уважно стежать за результатами як за репетицією перед виборами до Конгресу 2026 року.
У центрі уваги — вибори мера Нью-Йорка, губернаторів Нью-Джерсі та Вірджинії, референдум щодо перерозподілу виборчих округів у Каліфорнії, а також утримання демократичної більшості у Верховному суді Пенсильванії. Паралельно проходить хвиля мерських кампаній у великих містах, де тестується вплив прогресивного крила Демократичної партії.
Нью-Йорк: чи зможе Мамдані взяти більшість
У Нью-Йорку увага прикута до 34-річного депутата асамблеї штату Зохрана Мамдані, який за кілька місяців із маловідомого політика став однією з помітних фігур лівого крила демократів. Формально для перемоги в мерській гонці йому не потрібні понад 50 відсотків голосів, але саме більшість стала б потужним аргументом, що місто готове до чітко прогресивного курсу.
Опитування показують, що Мамдані підтримує майже половина ймовірних виборців. Його головні суперники — колишній губернатор Ендрю Куомо, який балотується як незалежний після поразки на демократичних праймеріз, та республіканець Кертіс Сліва. Зовнішнім фактором стала й неочікувана підтримка Куомо з боку Дональда Трампа. У місті, де на попередніх виборах Трамп програв із розривом у 36 пунктів, це радше тягар, ніж допомога.
Переконлива перемога Мамдані дала б йому політичний мандат на реалізацію програми підвищення податків для багатих, розширення соціальних програм і субсидування транспорту. Для керівництва Демократичної партії результат у Нью-Йорку стане тестом: чи не відштовхує така платформа виборців у передмістях, де вирішуватиметься контроль над Конгресом у 2026 році.
Республіканці вже намагаються зробити Мамдані «обличчям демократів» на національному рівні. Його підсумковий відсоток у Нью-Йорку покаже, наскільки охоче партія за межами міста асоціюватиме себе з цією лінією.
Нью-Джерсі та Вірджинія: традиційний «вердикт року після виборів»
Ще з 1970-х років вибори губернаторів у Нью-Джерсі та Вірджинії, які проходять через рік після президентських, сприймаються як референдум щодо нового глави держави. Історія свідчить: виборці часто карають партію президента.
Цього разу демократка Мікі Шеррілл у Нью-Джерсі та Абіґейл Спанбергер у Вірджинії будують кампанії на мобілізації невдоволення другим терміном Трампа. Така стратегія вже спрацьовувала: у 2017–2018 роках демократи масово перехоплювали губернаторські посади та місця в Конгресі саме на хвилі «анти-Трамп» настроїв.
Колишній губернатор Вірджинії Террі МакОліфф прогнозує, що нинішній цикл стане «версією 2017 року, тільки на стероїдах». Якщо обидві кандидатки-демократки виграють упевнено, це зміцнить переконання партії, що пряме протиставлення Трампу залишається виграшною стратегією напередодні проміжних виборів.
Каліфорнія: тест на готовність демократів до «контрредистрибуції»
Окремий фронт — Каліфорнія, де виборці вирішують долю ініціативи щодо нового перерозподілу виборчих округів. Поштовхом стало вимагання Трампа до влади Техасу переписати карту так, щоб п’ять округів перейшли від демократів до республіканців.
Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом, який явно готується до президентської кампанії 2028 року, скористався цим як політичною нагодою. Він просуває власну «дзеркальну відповідь»: так само перерозподілити округа, щоб повернути демократам щонайменше п’ять місць у Конгресі й одночасно продемонструвати, що сині штати готові діяти так само жорстко, як червоні.
Опитування свідчать, що ініціатива, імовірно, буде схвалена. Її підсумковий результат стане сигналом для інших демократичних штатів — Іллінойсу, Меріленда, Нью-Йорка, Вірджинії, де також обговорюють позаплановий перерозподіл округів. Якщо підтримка буде високою, тиск на місцеві еліти із вимогою «не залишатися осторонь» різко зросте.
Чи втрутиться федеральна влада у процес голосування
На тлі напруженого політичного клімату демократичні губернатори публічно попереджають про можливі спроби адміністрації Трампа впливати на виборчий процес. Голова Іллінойсу Джей Бі Пріцкер заявляв, що не виключає спроб використати силовиків для залякування виборців на дільницях. Ньюсом говорив про ризик появи агентів з питань міграції, хоча самі служби це заперечують.
Міністерство юстиції, зі свого боку, оголосило про направлення наглядачів на вибори в Каліфорнії та Нью-Джерсі. Таким чином, ці вибори стануть не лише політичною, а й процедурною репетицією перед 2026 роком: наскільки федеральні структури будуть готові — або схильні — грати на користь президента.
З огляду на те, що демократичний електорат частіше голосує достроково або поштою, занадто агресивні дії влади саме в день голосування можуть мати зворотний ефект і радше демобілізувати республіканців у безпечних для них регіонах.
Верховний суд Пенсильванії: тиха, але стратегічна битва
Ще один малопомітний, але критично важливий фронт — Пенсильванія, найбільший конкурентний штат країни. Там виборці вирішують, чи залишаться на посадах троє суддів Верховного суду, обрані за підтримки демократів: Кевін Доерті, Крістін Донохью та Девід Вехт.
Суд має співвідношення 5:2 на користь демократів і останніми роками відігравав ключову роль у виборчих спорах: підтверджував законність голосування поштою, дозволив використання скриньок для бюлетенів, а також визнав попередню карту округів неконституційною через надмірну вигоду для республіканців.
Тепер судді проходять через так звані вибори на утримання: у бюлетені виборці просто ставлять «так» або «ні» навпроти їхніх прізвищ, без альтернативних кандидатів. Формально вони можуть говорити лише про свою судову філософію, не даючи політичних обіцянок.
Якщо хоч одного з них не буде підтверджено, нового суддю формально призначить демократичний губернатор Джош Шапіро, але його кандидатуру має затвердити сенат штату, який контролюють республіканці. У разі блокування призначень суд може надовго опинитися у форматі фактичної нічиєї, що додасть непередбачуваності розгляду виборчих справ перед ключовими перегонами 2026–2028 років.
Мери великих міст: чи витримають позиції прогресивні кандидати
Поза національними заголовками триває цілий ряд мерських кампаній. У містах Атланта, Бостон, Піттсбург, Цинциннаті та Шарлотта чинні мери впевнено йдуть до переобрання. Нових голів обиратимуть у Детройті, Баффало та Джерсі-Сіті, де колишній губернатор Джим МакҐріві намагається повернутися у велику політику за сценарієм, схожим на нинішню кампанію Куомо в Нью-Йорку.
Найцікавіші бої розгортаються в Міннеаполісі та Сіетлі. Там мейнстримні демократичні мери стикаються з відверто лівими конкурентами. У Міннеаполісі партія спочатку підтримала соціаліста Омара Фатеха проти чинного мера Джейкоба Фрея, але згодом відкликала підтримку, звинувативши команду Фатеха у «значних провалах» на партійному з’їзді.
У Сіетлі мер Брюс Гаррелл бореться за те, щоб стати першим мером міста, переобраним із 2005 року. Його суперниця Кеті Вілсон, відома лівоорієнтована активістка, намагається використати антиелітні настрої та розчарування частини виборців у традиційних демократичних структурах.
Успіх або поразка прогресивних кандидатів у цих містах, у поєднанні з результатом Мамдані в Нью-Йорку, окреслять внутрішні лінії розлому в Демократичній партії на роки вперед.
Результати цих виборів навряд чи одразу переінакшать політичний ландшафт США. Але вони стануть першим точним зрізом настроїв країни після повернення Дональда Трампа до влади. Для демократів це нагода перевірити, чи працює стара стратегія мобілізації «проти Трампа». Для республіканців — можливість зрозуміти, наскільки далеко може зайти адміністрація, не втрачаючи підтримки коливних виборців.
Від Нью-Йорка до Лос-Анджелеса, від Ричмонда до Гаррісабурга — вівторок покаже не лише, хто переможе в окремих перегонах, а й яким буде політичний тон країни до середини десятиліття.
