Економіка на межі: чому підвищення тарифів може стати фатальним для виробників
Підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці» одразу на 40% — не просто технічне рішення чи бухгалтерська формальність. Це сигнал тривоги для всієї української економіки, особливо для підприємств, які залежать від стабільної логістики для експорту своєї продукції. Згідно з даними Федерації роботодавців транспорту України (ФРТУ), планується двоетапне підвищення: на 27% у 2025 році та ще на 11% із початку 2026-го. Сукупно це понад 40% додаткового навантаження на бізнес, який і без того працює у надскладних умовах.
Таке рішення вже узгоджене правлінням і наглядовою радою компанії, а проєкт наказу готують для подання до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. На перший погляд, воно може здаватися логічним кроком для поліпшення фінансового стану «Укрзалізниці». Але за фасадом економічної доцільності ховається значно глибша проблема — ризик масштабного послаблення промисловості, зниження експорту та втрати конкурентоспроможності українських товарів.
ФРТУ попереджає: підвищення тарифів може призвести до скорочення виробництва, зменшення обсягів перевезень і навіть зупинки частини підприємств. Адже для багатьох із них логістика — це не просто операційна витрата, а один із ключових факторів собівартості продукції. Якщо транспорт подорожчає, український товар втратить перевагу на зовнішніх ринках, де ціна часто вирішує все.
Додатковий ризик — перетікання вантажопотоків на автотранспорт. Залізниця, яка завжди вважалася екологічнішою та ефективнішою, може поступитися місцем дорогам. Це не лише збільшить витрати на доставку, а й призведе до надмірного навантаження на інфраструктуру, яка й так перебуває у критичному стані.
Таким чином, замість очікуваного зміцнення фінансової стабільності державної компанії ми можемо отримати ланцюгову реакцію проблем у виробництві, експорті, дорожньому господарстві й державному бюджеті.
Пасажирські збитки та вантажні доходи: дисбаланс, який вдаряє по всіх
Вантажний сегмент «Укрзалізниці» традиційно залишається прибутковим. За підсумками 2024 року його фінансовий результат становив близько 20 млрд гривень. Водночас головною проблемою компанії залишаються хронічні збитки пасажирських перевезень. Роки поспіль вони перекривалися доходами від бізнесу, який працює ефективно — тобто вантажного.
У мирні часи така модель крос-субсидування виглядала компромісом. Але у воєнних реаліях, коли кожна гривня виробника має стратегічне значення для економіки, перекладати фінансові проблеми одного сегмента на плечі іншого — надзвичайно ризиковано. ФРТУ справедливо наголошує, що підвищення тарифів на вантажні перевезення задля покриття пасажирських збитків — стратегічна помилка, яка може дорого коштувати країні.
Проблема не лише у цифрах, а у системності підходу. Коли бізнес починає втрачати конкурентоспроможність через державні рішення, це знижує інвестиційну привабливість країни. Підприємці, які могли б розширювати виробництво чи створювати нові робочі місця, вимушено скорочують діяльність або переводять частину операцій за кордон.
Фактично, кожен зайвий відсоток підвищення тарифу перетворюється на удар по експортному потенціалу України. Втрачаються валютні надходження, зменшуються податкові платежі, а разом із ними — і ресурси для фінансування оборони та соціальних програм.
Логістичний баланс як основа конкурентної економіки
Стійкість української економіки багато в чому залежить від ефективності логістики. У країні, де основні промислові регіони віддалені від портів, залізниця є ключовою артерією, яка з’єднує виробництво, переробку та експорт. Тому будь-яке різке втручання у тарифну систему може призвести до ефекту доміно.
За підрахунками економістів, підвищення тарифів може скоротити вантажну базу приблизно на 15%. Це означає, що «Укрзалізниця» отримає додаткові 12 млрд гривень доходів, але при цьому втрати економіки сягнуть 96 млрд гривень ВВП. Зменшення податкових надходжень оцінюється у 36 млрд гривень. Тобто баланс між вигодою компанії та збитками держави явно не на користь останньої.
Окрім того, зростання тарифів створить додаткову напругу між галузями. Промисловість, аграрний сектор, металургія, енергетика — усі вони користуються залізницею як основним транспортом. І якщо навіть невелике підвищення вартості пального впливає на кінцеву ціну продукції, то зростання тарифів на десятки відсотків може зруйнувати цілу виробничу логіку.
Логістика — це не лише перевезення, це стратегічна основа конкурентності країни. Втрата стабільності у цьому сегменті означає втрату гнучкості на зовнішніх ринках. І поки сусідні держави знижують ставки, стимулюючи експорт, Україна ризикує залишитися з надто дорогим транспортом і занадто малими обсягами перевезень.
Європейський досвід: чому Україні потрібна нова модель фінансування
Європейська Бізнес Асоціація неодноразово закликала уряд відмовитися від практики перекладання пасажирських збитків на бізнес. У більшості розвинених країн пасажирський транспорт фінансується з державного бюджету як соціально важлива послуга, а вантажний сегмент працює за ринковими принципами. Така модель не лише забезпечує прозорість, а й дозволяє підтримувати конкурентність логістики.
Крім того, в європейській практиці відсутній земельний податок для залізниць — його скасування в Україні могло б стати ефективним компенсатором без додаткового тиску на бізнес. Це дозволило б залишити тарифну систему більш стабільною, а також підтримати підприємства, які є основними платниками податків і роботодавцями.
ФРТУ пропонує розумний компроміс: у період воєнного стану покривати пасажирські збитки безпосередньо з держбюджету. Це дозволить зберегти баланс між фінансовими потребами «Укрзалізниці» та економічною стійкістю країни. Адже кожна гривня, витрачена на підтримку виробництва й експорту, у перспективі приносить значно більше до бюджету, ніж штучне підвищення тарифів.
Погляд у майбутнє: стратегія замість реакції
Україні потрібна не чергова тарифна індексація, а стратегічне бачення розвитку транспортної системи. Логістика має стати інструментом економічного відновлення, а не фактором додаткового ризику. Для цього необхідно створити прозору модель фінансування «Укрзалізниці», де пасажирські перевезення підтримуються державою, а вантажні — стимулюють бізнес, а не обмежують його.
Тільки системний підхід дозволить уникнути ситуації, коли короткострокова фінансова вигода обертається довгостроковими втратами. Якщо сьогодні країна пожертвує конкурентністю своїх експортерів, завтра їй доведеться компенсувати це бюджетними вливаннями, соціальними виплатами та зниженням економічної активності.
Підвищення тарифів на вантажні перевезення — це не лише технічна зміна в цифрах. Це перевірка на зрілість державної економічної політики. І від того, як Україна пройде цю перевірку, залежить, чи зможе вона втримати позиції на світових ринках і забезпечити стабільність власного розвитку.
