Понад три години переговорів у Москві мали стати черговою спробою наблизити завершення війни, однак замість очікуваного дипломатичного прориву світ почув значно стриманіший сигнал. Представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер провели тривалу зустріч із Володимиром Путіним, після якої Кремль фактично підтвердив: його ключові вимоги щодо України залишаються без змін.
Зустріч відбулася на тлі надзвичайно напруженої ситуації. Російські удари по українських містах упродовж останніх днів не припинялися, а дипломатичні контакти паралельно супроводжувалися боротьбою за позиції на фронті. Саме тому переговори у Москві сприймалися не просто як черговий раунд консультацій, а як можливість зрозуміти, чи готова російська сторона бодай частково переглянути свої умови.
Судячи із заяв Кремля, відповідь поки що негативна.
Помічник Путіна Юрій Ушаков назвав розмову з американськими представниками «надзвичайно корисною» та повідомив, що Віткофф і Кушнер представили кілька ідей щодо можливого врегулювання. Водночас жодних конкретних деталей щодо цих пропозицій він не озвучив. Так само не було повідомлень про домовленість щодо припинення вогню, конкретної дати нового раунду переговорів чи принципового компромісу.
Натомість Путін вкотре заявив, що Москва нібито бачить «реальний прогрес» на полі бою і продовжує розраховувати на досягнення поставлених цілей. Окремо він наголосив на необхідності усунення того, що російська влада називає «першопричинами конфлікту». Саме ця риторика вже неодноразово використовувалася Кремлем для пояснення вимог, які Україна та її партнери вважають неприйнятними.
Фактично переговори продемонстрували головну проблему нинішнього дипломатичного процесу: сторони досі перебувають на принципово різних позиціях.
Москва не змінює вимог
Після завершення зустрічі Кремль прямо дав зрозуміти, що позиція Путіна, сформульована раніше, залишається «непохитною». Йдеться, зокрема, про вимогу щодо контролю над усією територією чотирьох українських областей, на які претендує Росія, а також про відмову України від перспективи членства в НАТО.
Для Києва такі умови фактично означали б не компроміс, а втрату значної частини території та обмеження права самостійно визначати власне майбутнє. Українська влада неодноразово наголошувала, що не погодиться на рішення, які створюють передумови для нового витка війни.
Ситуацію додатково ускладнює те, що Москва продовжує пов'язувати дипломатичний результат із ситуацією на полі бою. За даними Reuters, джерело, близьке до Кремля, вважає, що Путін прагне закріпити контроль над рештою Донецької області й лише після цього може розглядати питання щодо лінії фронту.
При цьому західні військові оцінки не підтверджують упевненості Москви у швидкому досягненні такого результату. Просування російських сил залишається повільним, а українська оборона продовжує стримувати наступ на ключових напрямках.
Тому дипломатія фактично перетворилася на своєрідне продовження боротьби іншими методами. Кожна сторона намагається покращити власні позиції до моменту, коли за столом переговорів доведеться переходити від загальних заяв до конкретних рішень.
Вашингтон намагається знайти точку дотику
Попри відсутність очевидного прориву, сам факт тривалої зустрічі Віткоффа і Кушнера з Путіним свідчить про те, що Вашингтон не відмовляється від спроб домовитися про завершення війни.
Представник Білого дому назвав переговори змістовними та заявив, що подальші кроки можуть бути оголошені найближчими тижнями. Після Москви американські представники вирушили до Києва, де мали зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським.
Цей маршрут має принципове значення. США намагаються одночасно почути позиції обох сторін і зрозуміти, де існує хоча б мінімальний простір для компромісу. Але проблема полягає в тому, що будь-яка домовленість, яка передбачатиме територіальні поступки України без надійних гарантій безпеки, може бути сприйнята Києвом як небезпечний прецедент.
Для України питання полягає не лише в тому, де проходитиме лінія фронту після можливого перемир'я. Значно важливіше — що станеться через кілька років, якщо домовленість не матиме достатніх механізмів стримування нового нападу.
Саме тому попередні переговорні напрацювання передбачали значно ширший порядок денний. Серед запропонованих пунктів фігурували гарантії безпеки для України, питання відновлення країни та майбутніх економічних відносин.
Економічний фактор теж виходить на перший план
Цікаво, що під час зустрічі в Москві обговорювали не лише війну. Ушаков заявив про розмови щодо можливих великих російсько-американських економічних проєктів.
Це може свідчити про спробу Кремля винести за межі суто військового питання ширший пакет домовленостей. Для Вашингтона економічні стимули можуть бути одним із інструментів, здатних зацікавити Москву у припиненні бойових дій. Однак поки незрозуміло, чи здатні такі пропозиції змінити фундаментальну позицію російської влади щодо територій та майбутнього України.
Саме тут і проходить головна лінія нинішнього дипломатичного протистояння. США прагнуть знайти формулу, яка дозволила б зупинити війну. Україна хоче отримати мир, але не ціною власної безпеки та державності. Москва ж продовжує демонструвати готовність говорити, не відмовляючись від основних вимог.
Тому після багатогодинної зустрічі залишається більше запитань, ніж відповідей.
Позитивним сигналом можна вважати сам факт продовження контактів між сторонами. Але справжній тест для дипломатії розпочнеться лише тоді, коли загальні слова про «корисні переговори» перетворяться на конкретні пропозиції щодо припинення вогню, гарантій безпеки та територіального питання.
Поки цього не сталося. І головний висновок після переговорів у Москві звучить доволі похмуро: дипломатичне вікно залишається відкритим, але прірва між позиціями сторін нікуди не зникла.
