Ще донедавна морська складова ракетних атак Росії залишалася одним із постійних факторів загрози для України. Крилаті ракети «Калібр» могли з’являтися в бойових залпах після виходу кораблів у море, змушуючи українську протиповітряну оборону постійно враховувати ще один напрямок можливого удару. Тепер ситуація, за оцінкою військового експерта Владислава Селезньова, помітно змінилася.
За його словами, у складі російських сил фактично залишилися лише два підводні човни — носії ракет морського базування «Калібр», які потенційно можуть бути залучені для пусків по Україні. Інші бойові кораблі, спроможні застосовувати ці ракети, зазнали таких пошкоджень, що їхнє використання за первісним призначенням стало неможливим.
Це важлива зміна не лише у цифрах. Кожен знищений або виведений із ладу носій означає для Росії втрату окремого елемента системи ракетного удару. Морський носій — це не просто платформа з ракетами. Йому потрібні справний корабель, екіпаж, технічне забезпечення, маршрут, зв’язок і можливість дістатися району, з якого застосування зброї буде доцільним.
Саме тому скорочення кількості таких платформ поступово звужує простір для маневру. Якщо раніше російське командування могло розподіляти навантаження між кількома кораблями, то тепер кожен доступний носій стає значно ціннішим. Втрата навіть однієї одиниці може сильніше позначитися на можливостях планування наступних атак.
Окреме значення мають підводні човни. Їх складніше виявити заздалегідь, а сама можливість прихованого перебування під водою створює додатковий військовий тиск. Водночас два потенційно придатні до застосування носії — це вже далеко не той масштаб, який дозволяв би безмежно нарощувати морську ракетну складову.
Втім, говорити про повне зникнення ракетної загрози зарано. Селезньов звернув увагу на ще один напрямок — Каспійську флотилію. Російські кораблі в Каспійському морі також мають можливості для запуску крилатих ракет. Географічна віддаленість робить цей варіант менш зручним, але не скасовує його як потенційний інструмент ударів.
Саме тому українські Сили оборони працюють не лише над зменшенням кількості носіїв, а й над руйнуванням інфраструктури, яка забезпечує застосування далекобійної зброї. Йдеться про військові об’єкти, місця базування та інші елементи, без яких навіть сучасна ракета не перетворюється автоматично на ефективний бойовий інструмент.
Показовою у цьому контексті стала ситуація навколо Новоросійська. Після удару по військово-морській базі з’явилися супутникові та розвідувальні матеріали, на яких були помітні нові пошкодження російських кораблів. Серед них, за попередніми оцінками, міг бути малий ракетний корабель проєкту 21631 «Буян-М».
Такі кораблі становлять особливу цінність для російського флоту, оскільки можуть використовувати крилаті ракети «Калібр» та «Онікс». Тому ураження подібної одиниці має значення далеко за межами одного епізоду. Воно впливає на загальну структуру сил, які Москва може залучати для атак по українській території.
Водночас Україна намагається діяти на випередження. За словами експерта, увага Сил оборони зосереджена також на наземних засобах запуску, зокрема установках, які використовувалися для застосування балістичних ракет «Іскандер-М», а також на інших компонентах російської ракетно-дронової кампанії.
У цьому й полягає головна тенденція: боротьба відбувається не тільки за перехоплення ракет у небі, а й за скорочення кількості платформ, здатних ці ракети запускати. Для України це означає спробу змістити баланс ще до моменту старту чергової ракети.
Російські можливості не зникають одномоментно, а сама загроза залишається. Проте кожна виведена з ладу пускова платформа ускладнює противнику формування масштабного удару. Якщо така тенденція зберігатиметься, морська компонента російських ракетних атак дедалі більше залежатиме від обмеженого числа справних носіїв — а отже, ставатиме вразливішою до подальших дій українських Сил оборони.
