Відмова Судану від бази на Червоному морі
Судан офіційно відхилив прохання Росії про створення військово-морської бази в Порт-Судані, повідомляє The Moscow Times із посиланням на джерела в суданській розвідці. Росія пропонувала Судану зенітно-ракетну систему С-400 в обмін на дозвіл, але страх перед санкціями Заходу змусив Хартум відмовитися від цієї угоди.
Ця відмова стає черговим ударом по стратегії Кремля на африканському континенті, оскільки Червоне море має стратегічне значення для глобальної торгівлі та військових перевезень.
Позиція Лівії
Прем'єр-міністр Лівії Абдул Хамід Дбейба також виступив проти посилення російської військової присутності в країні.
"Ми не приймаємо втручання іноземних сил без офіційних угод. Лівія не може стати міжнародним полем бою", — заявив Дбейба на конференції в Тріполі.
Ця заява йде врозріз із зусиллями Росії використовувати Лівію як плацдарм для перенесення військових ресурсів із Сирії.
Наслідки втрати Сирії
Падіння режиму Башара Асада поставило під сумнів майбутнє ключових російських баз у Сирії — військово-морської бази в Тартусі та авіабази Хмеймім. Італійський міністр оборони Гвідо Крозетто підтвердив, що Росія вже почала перекидати ресурси з цих баз до Лівії, що викликає занепокоєння серед європейських союзників.
"Російські кораблі і підводні човни в Середземному морі завжди викликають занепокоєння, особливо якщо вони стають ближчими до наших кордонів," — зазначив Крозетто.
Роль "Вагнера"
Через групу "Вагнер" Росія підтримувала обидві фракції суданського військового уряду — парамілітарні Сили швидкого реагування (RSF) та Збройні сили Судану (SAF). Проте внутрішні конфлікти та громадянська війна ускладнили плани Москви отримати постійну військову базу в регіоні.
У Лівії Кремль співпрацює з польовим командиром Халіфою Хафтаром, через якого намагається зміцнити свої позиції в Північній Африці. Згідно з даними The Wall Street Journal, російські військові вже перекинули частину засобів ППО із Сирії до баз Хафтара.
Реакції
Російська сторона. Дмитро Пєсков, прес-секретар Кремля, заявив, що Росія "вживає необхідних заходів" для збереження своєї присутності у Сирії.
Міжнародна спільнота. Європейські країни, зокрема Італія, висловлюють занепокоєння активністю Росії в Середземному морі, підкреслюючи загрози для регіональної безпеки.
Що далі?
Подальший розвиток подій залежить від здатності Росії адаптувати свою стратегію. Якщо Кремлю не вдасться домовитися з новим керівництвом Сирії або закріпити свої позиції в Судані та Лівії, його вплив у регіоні може значно зменшитися.
Ці невдачі також посилюються через війну в Україні, яка змушує Росію перенаправляти ресурси та послаблює її здатність підтримувати глобальну експансію. Водночас західні союзники можуть використати ці обмеження, щоб зменшити російський вплив на африканському континенті та в Середземномор’ї.
Висновок
Відмова Судану і Лівії посилює геополітичний тиск на Росію, яка вже стикається з труднощами через війну в Україні та втрату стратегічних позицій у Сирії. Ці події підривають здатність Кремля реалізовувати свої глобальні амбіції та зміцнювати свою присутність у ключових регіонах світу.
