У середу президент Польщі Кароль Науроцький взяв участь у телеконференції з президентом США Дональдом Трампом та європейськими лідерами, присвяченій темі України. Цей дипломатичний крок викликав резонанс, адже очікувалося, що в розмові братиме участь прем’єр-міністр Дональд Туск — давній політичний опонент Науроцького.
Кароль Науроцький — консерватор, націоналіст та євроскептик, який підтримує ідеї руху MAGA Трампа. Під час президентської кампанії він відвідував Білий дім, а на виборах переміг кандидата від партії Туска у другому турі.
Радник президента з питань зовнішньої політики Марцін Пшидач пояснив, що Науроцького запросили на переговори особисто, а інформації про попередню участь Туска він не має. На його думку, той факт, що команда прем’єра вважала, ніби він братиме участь у дзвінку з Трампом, свідчить про слабкі контакти уряду з адміністрацією США.
Водночас урядовий речник Адам Шлапка заявив, що Туск того ж дня представляв Польщу на двох інших телеконференціях з європейськими лідерами, але без участі Трампа. Пшидач додав, що офіси президента та прем’єра обміняються інформацією про результати переговорів.
Експерти попереджають про ризики такої подвійної репрезентації країни. Кшиштоф Іздебський, директор з політики Фонду імені Стефана Баторія, зазначив, що це створює загрозу надсилання суперечливих сигналів міжнародним партнерам. За його словами, Польща стає «заручником внутрішньої політики» навіть у ключових питаннях національної безпеки. Це, на думку Іздебського, шкодить іміджу країни як сучасного та впливового гравця на міжнародній арені.
Цікаво, що попри глибокі політичні розбіжності, і Науроцький, і Туск, а також його центристський уряд, залишаються відданими підтримці України у війні проти Росії. Це свідчить про рідкісний консенсус у питанні, яке для Варшави є стратегічно важливим.
Дипломатична активність Варшави відбувається напередодні зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна в Алясці. Лідери ЄС та президент України Володимир Зеленський під час телеконференції з Трампом наголошували на потребі захисту інтересів Києва, збереження його територіальної цілісності та гарантій безпеки.
Ситуація в Польщі стала наочним прикладом того, як внутрішньополітичні конфлікти можуть впливати на зовнішню політику, навіть у критичних питаннях міжнародної безпеки.
