Цього ранку іранське керівництво усвідомило: воно зробило фатальну помилку, недооцінивши можливості Ізраїлю. Понад тиждень у Тегерані готувалися до удару лише у разі зриву нових ядерних переговорів у Омані, знехтувавши попередженнями про неминуче вторгнення.
Відтак вищі військові командири, серед яких генерал Амір Алі Гаджізадех із підрозділу ППО Корпусу вартових ісламської революції, залишилися в власних будинках замість прихистку в бункерах. Під час нагальної наради на військовій базі вони і загинули від прямих влучань ізраїльських дронів і ракет.
За інформацією кількох старших чиновників і двох представників Революційної гвардії, в ніч атаки мобільні підрозділи ППО були розпорошені, а головні радари й станції ППО — знищені ще в перші години. Ізраїльська операція «Сила Лева» охопила мінімум 15 об’єктів у Ісфагані, Лорестані, Табрізі, Керманшаху, Хамадані, Кхомі, Биругерді, Араку, Ормії та Ширазі, а також надземний цех ізбагачення урану в Натанзі.
Результат: зруйновані радари, виведені з ладу зенітні батареї, уражені склади балістичних ракет і знищені ключові фігури у воєнному ланцюжку командування.
У приватних повідомленнях чиновники обурено перепитували: «Де наша ППО?» та «Як Ізраїль зміг безперешкодно скидати бомби по наших базах?» Неочікуваний рівень проникнення ізраїльських спецслужб і здатність встановлювати передові позиції та доставляти дрони й ракети через кілька шарів контролю свідчать про новий етап їхньої таємної війни проти Ірану. Протягом десятиліть Ізраїль здійснював точкові операції проти ядерних науковців за допомогою Mossad, але такого відкритого й багатофронтового удару не було ніколи.
Після того, як пролунали численні вибухи, люди зібралися на вершині пагорба, спостерігаючи за димом у Тегерані. Араш Хамуші
Вранці аятолла Хаменеї, перебуваючи в секретній резиденції та підтримуючи зв’язок із залишками вищого командування, телефоном скликав надзвичайне засідання Ради нацбезпеки. Він вимагав негайної помсти, проте умовляв діяти обережно, аби не втягнути США в пряму війну.
Суперечки затягнулися: деякі радники прагнули масованого запуску до тисяч ракет, інші — обережнішої відповіді, аби зберегти хоча б частину ППО. На практиці ж Іран зміг підготувати лише близько ста ракет для першої фази удрукодж, і вони влучили по семи цілях навколо Тель-Авіва, спричинивши одну смерть і понад двадцять поранених.
Після перших ударів Ізраїль обмежив активність, щоб дати час Ірану відновити розгромлені системи ППО, але вже вночі відновив серію авіаударів по Тегерану. Мешканці столиці повідомляли про безперервні вибухи, гуркіт сирен ППО, гул безпілотників та черги в чергових укриттях. «Ми прокинулися від першого вибуху й не змогли більше спати», — розповідає інженерка з Мірдамада, що чула «стрекотіння дронів над головою та крики сусідів».
Водночас у прифронтових містах поряд із західним кордоном країни люди все ще перебувають під загрозою артилерії та безпілотників. Уран спочатку здається єдиною технічною темою, але сьогодні це війна мереж ППО проти швидких дронів і далекобійних ракет. Тепер Іран поспішає ремонтувати радари та встановлювати нові батареї С-300 та С-400 на позиціях, але експерти сумніваються, чи вдасться відновити здатність до стримування протягом кількох днів.
Снаряд влучив у будівлі, коли ізраїльська система протиповітряної оборони "Залізний купол" перехопила ракети над Тель-Авівом. Лео Корреа
Ця криза ставить під сумнів розрахунки верхівки: довіра до американських гарантій безпеки для Ірану похитнулася, а Захід попередив, що не втручатиметься в ударні операції Ізраїлю, але підтримає його ППО. Для Верховного лідера вибір простий: ескалація загрожує сплотити міжнародну коаліцію проти нього; відступ — послабить режим і підірве авторитет перед внутрішньою опозицією.
У Тегерані нині панує чутливий стан очікування новин із фронту: закриті аеропорти, порожні автозаправки, довгі черги до супермаркетів. Люди запасаються провізією та медикаментами, вивчають маршрути евакуації та телефонують рідним за кордоном. «Це найгірший ранок у моєму житті, — зізнається місцева вчителька. — Я не знаю, що чекати далі».
Ця ніч увійде в історію як день, коли несподіваність і невірні розрахунки привели до наймасштабнішої агресії проти Ірану від часів революції 1979 року. Вона стане лакмусовим папером для регіональної безпеки: якщо зважений удар Ізраїлю засвідчив розрив балансів, то відповідь Ірану покаже, чи готовий він жертвувати режимом заради помсти, чи обере ескалацію війни знаходитиме менше ризикову дипломатію. Від темпів відновлення його ППО та варіантів реакції залежить наступний етап конфлікту, який весь світ спостерігає з острахом.
