П’ятнадцять громадян Південно-Африканської Республіки, які стверджують, що їх ошукали й втягнули у війну Росії проти України, повернулися додому. Про це повідомила влада ПАР. Повернення відбулося через два тижні після телефонної розмови президента Сиріла Рамафоси з Володимиром Путіним.
За словами Рамафоси, російський лідер пообіцяв звільнення чоловіків і запевнив, що їм виплатять зароблені кошти. Двоє інших громадян ПАР загинули на полі бою. Обставини їх потрапляння до зони бойових дій залишаються не до кінця з’ясованими, що підсилює підозри щодо схем вербування.
Історія має ширший контекст. З початку п’ятого року повномасштабної війни обидві сторони стикаються з дефіцитом живої сили. За даними, озвученими українською стороною, понад 1 780 громадян африканських країн нині воюють у складі російської армії. За оцінкою редакції «Дейком», ці цифри потребують незалежної верифікації, однак вони свідчать про транснаціональний вимір конфлікту.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що Росія залучила до служби громадян із 36 африканських країн. Його ганський колега Семюел Окудзето Аблаква публічно закликав до звільнення двох громадян Гани, які, за його словами, стали жертвами дезінформації та кримінальних мереж.
У листопаді влада ПАР повідомляла про «сигнали лиха» від 17 чоловіків, які опинилися на передовій у Донбасі. Нині 15 із них уже вдома, один перебуває в московській лікарні, ще один завершує процедури повернення. Таким чином, більшість групи залишила фронт.
Сюжет набув політичного резонансу всередині ПАР. Чоловіки звинуватили Дудузіле Зума-Самбудлу, доньку колишнього президента Джейкоба Зуми, у причетності до схеми вербування. Вона заперечує провину, заявляючи, що сама стала жертвою шахрайства з боку посередників. Після розголосу політикиня склала мандат.
Південноафриканське законодавство криміналізує службу в іноземній армії без дозволу уряду. Президент Рамафоса наголосив, що розслідування триває. Це створює правову дилему: з одного боку — співчуття до можливих жертв обману, з іншого — норми національного права.
Фестус Омвамба сидить, коли з'явився до суду Кахави для розгляду звинувачень у вербуванні кенійців до лав російських збройних сил у суді Кахави в Кіамбу, Кенія, 26 лютого 2026 року — Моніка Мвангі
Для Москви залучення іноземців — спосіб компенсувати втрати без оголошення нової масштабної мобілізації. Для країн Африки — це виклик безпеці та іміджу, адже йдеться про громадян, які часто виїжджають під приводом роботи за кордоном і опиняються у зоні бойових дій.
Експерти з безпеки зазначають, що подібні випадки свідчать про діяльність посередницьких мереж, які використовують економічну вразливість молодих чоловіків. Обіцянки високих зарплат і легального працевлаштування перетворюються на контракти з військовими структурами.
Дипломатичний аспект також важливий. ПАР традиційно намагається зберігати баланс у відносинах із Заходом і Росією. Успішне повернення громадян після розмови з Путіним демонструє прагматичний канал комунікації, але водночас ставить запитання про позицію Преторії щодо війни.
Геополітично Африка стає полем конкуренції впливів. Росія посилює присутність через військову співпрацю та інформаційні кампанії, тоді як Україна та її партнери намагаються попередити вербування й донести власну позицію урядам континенту.
Для родин тих, хто повернувся, це насамперед людська історія — про втрату, страх і спробу повернутися до мирного життя. Один із чоловіків прибув додому у візку, закриваючи обличчя від камер. Цей кадр став символом того, як далека війна торкається інших континентів.
У середньостроковій перспективі випадок може спонукати уряди африканських країн посилити контроль за міжнародним працевлаштуванням і співпрацю з правоохоронними органами. Також ідеться про інформаційні кампанії, які пояснюватимуть ризики «роботи» в зоні конфлікту.
Повернення 15 громадян ПАР — це локальний дипломатичний успіх Преторії. Але глобально історія нагадує: війна в Україні давно вийшла за межі Європи, а її людські наслідки дедалі частіше відчувають у країнах, що географічно далекі від фронту.
