Раптовий удар: тарифи як виклик стратегічному партнерству
У той час як В’єтнам поступово перетворювався з колишнього ворога на одного з найближчих союзників США в Азії, нові торговельні заходи адміністрації Дональда Трампа стали для Ханоя справжнім потрясінням. Заплановане 46-відсоткове мито на в’єтнамські товари — одне з найвищих серед усіх країн — загрожує розвалити економічну модель, що роками будувалась на експортно-орієнтованому виробництві та стратегічному партнерстві зі США.
Першою відповіддю на ці дії стало звернення Генерального секретаря Комуністичної партії В’єтнаму То Лама до президента Трампа із закликом відкласти імплементацію мит на 45 днів. Мета — створити вікно для переговорів та уникнути катастрофічних наслідків як для економіки В’єтнаму, так і для американських споживачів.
У листі, датованому суботою і оприлюдненому The New York Times, То Лам закликав Трампа призначити представника США для переговорів із віцепрем'єром Хо Дик Фоком. Він також запропонував провести особисту зустріч у Вашингтоні наприкінці травня задля “спільного рішення важливого питання в інтересах обох народів”.
То Лам, один із перших світових лідерів, який зв’язався з Трампом після оголошення мит, висловив готовність знизити імпортні тарифи на американські товари до нуля. Станом на сьогодні середній рівень мит В’єтнаму на американський імпорт складає 9,4%. У відповідь Трамп назвав розмову “дуже продуктивною”, але прямих ознак скасування тарифів поки що не з’явилось.
Мито проти інвестицій: що поставлено на карту
Економісти попереджають, що В’єтнам стане найбільш постраждалою країною в Азії, якщо нові тарифи набудуть чинності вже цієї середи. За оцінками ING, внаслідок цього буде поставлено під загрозу близько 5,5% ВВП В’єтнаму. США є головним експортним ринком країни, забезпечуючи понад 30% загального обсягу експорту.
Особливо вразливим є текстильний і взуттєвий сектори. Nike, наприклад, виробляє до 50% свого взуття у В’єтнамі. Adidas, Lululemon, а також низка американських брендів використовують в’єтнамські фабрики як ключові елементи у глобальному ланцюжку постачання. Імпортозаміщення з Китаю, яке розпочалося після попередніх тарифів у першому терміні Трампа, було вигідне В’єтнаму — до сьогодні.
У Ханої тарифний ультиматум сприймається як подвійна зрада. Ще у 2023 році США й В’єтнам підписали історичну угоду про стратегічне партнерство — перехід до тіснішої співпраці у сфері безпеки та торгівлі. Американські дипломати вбачали у В’єтнамі ключового союзника у протистоянні китайській експансії в Південно-Китайському морі.
“Позиція В’єтнаму щодо Китаю, його готовність співпрацювати зі США — це були його головні переваги,” — зазначає Хуонг Ле Тху з International Crisis Group. “Але Трамп цього не бачить. Для нього існують лише цифри, не стратегічні цінності.”
Реакція Трампа: цифри понад політику
Пояснюючи тарифи, Дональд Трамп заявив: “В’єтнам — чудові переговорники, чудові люди, вони мене люблять. І я їх люблю. Але проблема в тому, що вони беруть з нас 90%.” Ця цифра, за словами експертів, базується не на митах, а на торговельному профіциті В’єтнаму, який, за оцінкою адміністрації, становить $123,5 мільярда. В’єтнамська сторона відкидає це обчислення.
Позиція Трампа — жорстка та непохитна: торгівельний баланс є головним мірилом справедливості, навіть якщо це суперечить дипломатичним досягненням минулих років. Його недавні дії щодо Південної Америки та Китаю свідчать про готовність застосовувати тарифи як засіб тиску, незалежно від геополітичного контексту.
Що робить В’єтнам у відповідь?
В’єтнам не сидів склавши руки. Окрім дипломатичних звернень, країна:
- Підписала угоди про імпорт американського скрапленого газу;
- Знизила деякі мита на продукцію зі США;
- Надала дозвіл SpaceX на запуск Starlink у В’єтнамі;
- Сприяє проекту Trump Organization з будівництва гольф-комплексу на $1,5 млрд у рідній провінції То Лама — Хưng Єн.
Ці кроки мали продемонструвати добру волю Ханоя та його готовність до компромісів. Але тепер, коли на карту поставлено економічне майбутнє, В’єтнам змушений балансувати між поступками і принципами.
Ситуація з тарифами проти В’єтнаму є симптомом ширшого зсуву в американській зовнішній політиці. Пріоритети адміністрації Трампа повертають США до епохи жорсткого протекціонізму, де союзники й супротивники часто зіштовхуються з однаковим рівнем недовіри.
Для В’єтнаму це — момент істини. Чи зможе країна зберегти статус стратегічного партнера США? Чи вдасться їй уникнути економічного шоку та показати себе як надійного гравця на глобальній арені?
Відповідь залежатиме не лише від листів і дипломатії. Вона також вимагатиме тверезого перегляду реалій нової торгівельної геополітики, в якій симпатії та історичні зв’язки поступаються місцем брутальному розрахунку.
