Верховна Рада ухвалила закон №12254, який суттєво змінює правила, за якими здійснюються правочини щодо майна дітей. Документ підтримали 285 депутатів, що свідчить про політичний консенсус у питанні захисту прав дітей та оновлення застарілих процедур.
Йдеться насамперед про уточнення механізмів, за якими малолітні та неповнолітні особи можуть набувати або відчужувати майно. Закон фокусує увагу на ключовому принципі — дії з майном дітей мають здійснюватися виключно в їхніх інтересах, із належним контролем.
Водночас нові норми намагаються прибрати надмірну бюрократію там, де вона гальмувала набуття майна. Зокрема, спрощуються процедури у випадках, коли дитина отримує нерухомість, спадщину чи дарування безоплатно, що раніше часто вимагало зайвих погоджень.
За попереднім аналізом газети «Дейком», закон №12254 демонструє спробу законодавця знайти баланс між контролем і свободою дій у сфері опіки та піклування, зменшуючи ризики зловживань і водночас спрощуючи доступ до власності.
Ключова зміна стосується чіткого розмежування: дозвіл органу опіки потрібен лише у випадках відчуження майна дітей. Це включає продаж, обмін, заставу, іпотеку, поділ чи внесення до статутного капіталу — тобто всі ризикові правочини.
Натомість у випадках набуття майна — наприклад, коли дитина отримує нерухомість у спадщину або дар — процедура значно спрощується. Відтепер дозвіл органу опіки не потрібен, що скорочує строки оформлення і зменшує адміністративний тиск.
Важливою деталлю є уточнення ролі батьків. Вони можуть управляти майном малолітніх дітей без спеціальних доручень, однак несуть повну відповідальність за його збереження. Це посилює їхню юридичну відповідальність у сфері майнових прав дітей.
Разом із тим закон встановлює перелік дій, які батьки не можуть здійснювати самостійно. Операції з нерухомістю, землею, транспортними засобами чи іншим цінним майном дітей потребують обов’язкового дозволу органу опіки та піклування.
Окремо підкреслюється необхідність взаємної згоди батьків. Якщо один із них укладає правочин, він має отримати нотаріально посвідчену згоду іншого. Це правило покликане мінімізувати конфлікти та ризики оскарження угод у майбутньому.
Водночас закон вводить презумпцію згоди: у стандартних ситуаціях вважається, що один із батьків діє за погодженням іншого. Однак другий має право оскаржити угоду в суді, якщо вважає її такою, що суперечить інтересам дитини.
Окремий блок новацій пов’язаний із воєнними реаліями. Закон враховує ситуації, коли один із батьків перебуває в полоні, зник безвісти або не бере участі у житті дитини. У таких випадках інший може діяти самостійно.
Це рішення має практичне значення для тисяч українських сімей, які опинилися в умовах війни. Воно дозволяє уникнути правового паралічу, коли оформлення майна стає неможливим через відсутність одного з батьків.
Ще одним важливим аспектом є регулювання доступу до фінансових ресурсів. Діти можуть розпоряджатися коштами на рахунках, відкритих на їхнє ім’я іншими особами, лише за погодженням із батьками та органом опіки.
Це правило спрямоване на запобігання фінансовим зловживанням і захист інтересів дітей у ситуаціях, коли значні суми можуть бути використані без належного контролю. Особливо це актуально для підлітків із власними рахунками.
Закон також розширює права дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони отримують доступ до всіх видів безоплатної правничої допомоги, що підсилює їхній захист у судових і майнових спорах.
У ширшому контексті документ змінює підхід до регулювання правочинів за участю дітей. Він переходить від формального контролю до більш гнучкої системи, де ключовим є зміст операції, а не лише її форма.
Експерти у сфері сімейного права відзначають, що нові правила можуть зменшити кількість судових спорів щодо майна дітей. Чіткість норм щодо згоди батьків і ролі органів опіки знижує правову невизначеність.
Водночас ефективність закону залежатиме від практики його застосування. Органи опіки та піклування отримують важливу роль у контролі, і від їхньої компетентності залежить баланс між захистом і надмірним втручанням.
Очікується, що нові правила сприятимуть активнішому оформленню права власності на нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва та інше майно на користь дітей, що раніше часто відкладалося через складність процедур.
У підсумку закон №12254 формує нову модель управління майном дітей в Україні. Вона поєднує захист прав дітей, прозорість правочинів, відповідальність батьків і адаптацію до реалій війни та сучасної економіки.
