Росія підтвердила, що внаслідок нічної атаки українських дронів 1 червня на авіабази в регіонах Сибіру та Північного флоту її стратегічні бомбардувальники отримали пошкодження, але не були знищені.
За словами заступника міністра закордонних справ Сергія Рябкова, техніка, яка на фото та супутникових знімках виглядає розбитою, все ж залишилася в експлуатаційному стані і проходитиме необхідні ремонтні роботи.
Попри це, американські чиновники, до яких посилається Reuters, оцінюють, що від десяти до двадцяти літаків було пошкоджено, а близько десяти виглядають такими, що потребуватимуть тривалого відновлення або заміни.
Президент Володимир Путін, розмовляючи з Дональдом Трампом наступного дня, заявив, що Москва вимушена відповісти на ці удари, оскільки вважає їх прямою атакою на одне з ключових джерел свого ядерного стримування.
За оцінками Інституту міжнародних досліджень Бюлетень атомних вчених, у складі російських Повітряно-космічних сил перебуває близько 67 стратегічних бомбардувальників: 52 Ту-95 («Брєєд-Н» за класифікацією НАТО) та 15 Ту-160 («Блекджек»). Понад 58 із цих машин вважаються операційно готовими та дислокованими на базах. Крім того, Росія має приблизно 289 тактичних та фронтових літаків (Ту-22М3, Су-24, Су-34, МіГ-31 тощо).
Українська атака зосередилася на п’яти авіабазах, де зберігалися переважно бомбардувальники типу Ту-95 та Ту-22. За повідомленнями російських представників, більшість техніки отримала пошкодження фюзеляжу, пріломлення вітрового скла та злами окремих елементів шасі, але двигунні відсіки та ключові системи керування літаком залишилися вцілілими. Це дає надію на відносно швидке повернення цих машин до строю, хоча остаточні терміни ремонту залежать від складності дефектів та наявності запчастин.
Утім відновлення радянських машин Ту-95 і Ту-22 упирається у низку викликів. По-перше, це вік техніки: Ту-95 був прийнятий на озброєння ще у 1956 році, а серійне виробництво моделі Ту-22М3 припинилося в 1989-му. Більшість винищувачів та бомбардувальників досі використовує радянські системи, від яких важко відшукати сучасні аналоги. По-друге, на скорочення поставок західних компонентів наклалися економічні санкції, які обмежили імпорт високотехнологічних авіаційних комплектуючих. Російська промислова група Ростех у 2024 році повідомила, що модернізована версія Ту-95МЅМ, яка проходить державні випробування з 2020 року, має значні покращення у вигляді більш потужних двигунів та сучасної авіоніки. Проте розгортання серійного виробництва ще триває, і виробничі потужності зайняті виконанням замовлень із модернізації вже наявних бомбардувальників, тож відновити вцілілі літаки в оригінальній специфікації не завжди можливо.
У випадку Ту-22М3, який «вступив на червону доріжку» ще в 1978 році, Російська корпорація Об’єднана авіабудівна корпорація (ОАК) продовжує підтримувати серійне виробництво модернізованої версії Бакфаєр до сьогодні. Проте складові частини, такі як турбогвинтові двигуни НК-12ПТ, а також авіоніка радянського зразка, застаріли й потребують виготовлення на спеціалізованих заводах, частина з яких зараз за кордоном або зупинилася. Це ускладнює можливість швидкого ремонту і може збільшити терміни повернення літаків до бойового складу.
Напередодні атаки міністерство оборони Росії заявляло, що Україна мала намір не лише знищити техніку, а й підірвати моральний дух у середині країни. Проте супутникові знімки, оприлюднені європейськими розвідслужбами, показують, що значна частина площі авіабаз була захищена маскувальними покривами та бункерами. Завдяки цьому не вдалось знищити літаки повністю, але пошкодження фюзеляжу та крила свідчать про те, що атаки були прицільними й мали на меті вивести бомбардувальники з ладу щонайменше на кілька тижнів.
Колишній співробітник російського авіапромислового комплексу у розмові з Reuters зазначав, що в умовах санкцій Росія вже відчуває дефіцит деталей для авіадвигунів — від підшипників високого тиску до сучасних ущільнювачів. Часом доводиться використовувати «рекупераційний підхід», коли деталі з менш пріоритетних машин розбирають для ремонту стратегічної авіації. Це збільшує витрати на обслуговування та знижує загальну боєготовність парку літаків.
У Кремлі наполягають, що наземні служби військової авіації уже розгорнули аварійно-відновлювальні групи, до складу яких входять кращі інженери й авіамеханіки. Вони забезпечують проведення неповного циклу діагностики прямо на місці, а важкий ремонт планують проводити в спеціалізованих авіаремонтних заводах, розташованих переважно в центральних регіонах Росії. Формально обговорюється можливість залучення підприємств із серії «Звєздочка» в Архангельській області та «Волга-Дніпро» в Самарі, яким доручать відновити корпусні елементи й модернізувати авіоніку.
У Міністерстві оборони РФ відзначають важливість стратегічної авіації як частини ядерної тріади, що складається із міжконтинентальних балістичних ракет, підводних човнів із балістичними ракетами та стратегічних бомбардувальників. Навіть тимчасова втрата частини флоту Ту-95 і Ту-22 створює уразливість у можливості стримування потенційного противника ядерним фактором. Тому пріоритетним завданням стає не просто відновити літаки, а й забезпечити безперебійну роботу їх бортових систем контролю за озброєнням.
З огляду на позицію США, Вашингтон вважає, що до двадцяти літаків були серйозно пошкоджені, а близько десяти припинять участь у бойових чергуванні до завершення ремонту. Українські військові не підтверджують офіційно, скільки техніки вдалось пошкодити, посилаючись на оперативні дані, які розкривати не бажають. Водночас президент України Володимир Зеленський заявив, що «ця операція довела можливості Збройних сил завдавати ударів по глибокому тилу агресора» і що в найближчі місяці будуть «нові прицільні операції».
У кількох західних аналітичних центрах припускають, що Росія може пришвидшити відновлення техніки, залучивши приватні підприємства з оборонного сектору через механізм «перекупівлі» запчастин із країн, що не наклали санкції, зокрема з деяких африканських чи азійських держав. Це дозволить тимчасово заповнити дефіцит, але нестача сучасних компонентів для авіоніки та двигунів загрожує ризиком збоїв у системах в повітрі.
На короткострокову перспективу відновлення пошкоджених Ту-95 і Ту-22 слугуватиме сигналом для українського командування про необхідність перегляду тактики ударів по авіабазах: російське командування демонструє, що техніка не лише залишається важливою ціллю, а й зможе повернутися до руля впродовж кількох тижнів. Для України це означає, що необхідні додаткові засоби розвідки, щоб забезпечити прицільні удари по ангарах, складах палива та ремонту техніки, а не по самому фюзеляжу.
Насамкінець, в умовах тривалої війни, яка вже наближається до четвертого року, обидві сторони активно шукають способи зменшити вплив ударів на життєздатність стратегічних ресурсів супротивника. Росія вкладає ресурси в модернізацію флоту стратегічної авіації, паралельно готуючи контрагресію. Україна ж використовує безпілотники для руйнації ключових об’єктів глибокого тилу, сподіваючись, що це послабить можливості РФ у завданні ракетних ударів по життєво важливій інфраструктурі. Ситуація залишатиметься напруженою, доки військові ресурси обох сторін не зазнають радикальних змін, а ключовим фактором стане доступ до запчастин, що здатні зберегти бомбардувальники Ту-95 та Ту-22 в бойовому складі.
