У п’ять ранку в п’ятницю потужний землетрус силою 7,7 за шкалою Ріхтера зруйнував частини М'янми, охопивши небезпекою не лише країну, але й всю Південно-Східну Азію. Згідно з офіційними даними, наслідки катастрофи виявилися руйнівними: понад 2000 людей загинули, мільйони опинилися без даху над головою, а місцеві громади опинилися в критичному стані через брак продуктів харчування, води та базових медичних засобів. За традицією, у таких надзвичайних ситуаціях Сполучені Штати, які протягом десятиліть виступали одним із найбільших донорів, мали б швидко відправити спеціалізовану команду реагування, щоб надати необхідну гуманітарну допомогу. Проте цього разу американська реакція стала майже відсутньою, що є яскравим прикладом наслідків рішучих скорочень у структурі USAID, здійснених за адміністрації президента Дональда Трампа.
За словами численних колишніх та поточних співробітників USAID, програми, що раніше забезпечували оперативну допомогу при стихійних лихах, були скасовані ще за кілька тижнів до катастрофи. Працівники, відповідальні за координацію місцевої допомоги в М'янмі, отримали свої «звільнювальні» повідомлення практично в день лиха, що унеможливило формування оперативних команд та забезпечення необхідними матеріалами, такими як паливо для швидкої допомоги, медичні комплекти та засоби для санітарії. Як результат, американські літаки та гелікоптери, розміщені на авіабазах у сусідньому Таїланді і що раніше використовувалися для евакуації важкого обладнання, так і не отримали можливості стартувати.
Багато експертів зазначають, що саме ці рішення стали вирішальним чинником, через який американський внесок у порятунок життів у М'янмі виявився майже незначним. «Це те, як виглядає світ, коли Сполучені Штати більше не займають лідируючу позицію у сфері гуманітарної допомоги», – каже Кріс Мілліган, який до недавнього часу очолював цивільний відділ USAID та керував місією в М'янмі за часів адміністрації Барака Обами. Він підкреслює, що інші країни, зокрема Китай, змогли оперативно мобілізувати свої ресурси, що дозволило їм надати значно більшу допомогу – Китай вже пообіцяв $13,7 млн, тоді як США оголосили про допомогу лише в розмірі $2 млн.
Під час землетрусу, який охопив територію М'янми страшними тремтіннями, американські команди реагування практично відсутні на місцях. У той час як у випадку землетрусу в Туреччині та Сирії, який стався два роки тому, США відправили свої команди Disaster Assistance Response Team (DART) протягом однієї доби, в М'янмі відповідь затрималася на декілька днів, а головне – ключовий 72-годинний вікно, коли рятувальні операції мають найбільший шанс на успіх, вже минуло. Представники Посольства США в М'янмі зазначають, що поки не планується розгортання повноцінної команди DART, а лише делегація з трьох співробітників USAID, які намагатимуться встановити контакт з місцевими партнерами для подальшої координації.
Скорочення USAID стали частиною ширшої стратегії адміністрації Трампа, спрямованої на зменшення федеральних витрат та переорієнтацію політики допомоги. Проте у випадку з М'янмою це рішення обернулося катастрофічними наслідками, адже втрата довгострокових зв’язків з місцевими організаціями призвела до розриву довіри та втрати можливості оперативно доставляти допомогу тим, хто її потребує. Багато з програм, які могли б швидко мобілізувати ресурси – від допомоги етнічним меншинам до підтримки про-демократичних організацій, – були скасовані, що залишило США без мережі надійних партнерів на місцях.
Наслідки таких рішень очевидні: мільйони людей, які вже до землетрусу страждали від багаторічного конфлікту та внутрішньої ізоляції, тепер опинилися у ще більш вразливій ситуації. В Мандалай, одному з найбільш постраждалих міст, мешканці змушені ночувати на вулицях, встановлювати тимчасові наметові містечка та боротися за виживання в умовах гострого дефіциту базових ресурсів. Свідки повідомляють про відсутність організованої допомоги, а рятувальні операції відбуваються хаотично, з постійними затримками через брак обладнання та кваліфікованого персоналу.
Критики адміністрації Трампа вказують, що вирішення питання скорочень у USAID є не лише питанням бюджету, а й стратегічним кроком, який підриває довгострокові позиції Сполучених Штатів як лідера у глобальній гуманітарній допомозі. «Ми мали ресурси, і ми могли врятувати життя, але ми втратили їх через безвідповідальні управлінські рішення», – каже один з колишніх співробітників USAID, який, побоюючись репресій, висловився анонімно. Він підкреслив, що скорочення та звільнення фахівців, які працювали над налагодженням партнерських відносин з місцевими організаціями, позначилися не лише на швидкості реагування, але й на здатності ефективно координувати міжнародну допомогу в умовах надзвичайної ситуації.
На фоні цих подій Китай та інші країни регіону змогли швидко мобілізувати свої рятувальні сили. Китайські рятувальники, обладнані важкою технікою, вже прибули до постраждалих районів, а також Росія, Індія, Таїланд, Малайзія, Сінгапур і Південна Корея активно долучилися до координації допомоги. Експерти відзначають, що жодна з цих країн не може зрівнятися з потенціалом американської системи реагування у звичайних умовах, проте у поточній ситуації політичні рішення змусили США втратити цей стратегічний ресурс.
Також варто зазначити, що крім зупинки роботи багатьох програм, відмова від допоміжних проектів у М'янмі призвела до втрати мережі зв’язків із місцевими гуманітарними організаціями. Ці організації протягом багатьох років будували довіру та працювали над покращенням умов життя в країні, але без підтримки з боку США вони опинилися у безвихідному становищі. «Це не просто фінансові втрати – це й втрата людського капіталу, знань і досвіду, який допомагав ефективно організовувати рятувальні операції», – зазначає один із керівників місцевої неурядової організації.
У зв’язку з цим, американський уряд наразі змушений переглядати свої підходи до надання гуманітарної допомоги. Незважаючи на обіцянки виділити $2 млн, ця сума є незначною порівняно з масштабами катастрофи та обіцянками інших країн. Багато аналітиків вважають, що відсутність оперативної допомоги США може мати довгострокові наслідки для репутації країни як надійного партнера у глобальній системі гуманітарної допомоги.
Критики також вказують на те, що рішення щодо скорочення USAID були прийняті не з огляду на поточні потреби, а з політичних міркувань, що свідчить про зміну пріоритетів у зовнішній політиці Сполучених Штатів. Адміністрація Трампа стверджувала, що зменшення бюджету та реорганізація допоміжних програм є необхідними заходами для оптимізації витрат та припинення «марнотратства» федеральних коштів. Проте у випадку з М'янмою ці заходи обернулися трагічно: замість того, щоб надати швидку допомогу постраждалим, США залишили країну без жодного з необхідних рятувальних ресурсів.
На додачу до цього, уряд США звільнив значну частину співробітників, які працювали над проектами в М'янмі, що позначилося на здатності координувати допомогу з міжнародними партнерами. Працівники, які залишилися, не володіють тими зв’язками та знаннями, які були накопичені за роки роботи в регіоні, що ще більше ускладнює ситуацію. «Ми мали команду, яка знала місцевість і мала міцні зв’язки з місцевими організаціями, – зазначає анонімний співробітник USAID. – Тепер ця команда розпущена, і ми залишилися з дуже обмеженими можливостями реагувати на кризу».
Незважаючи на всі труднощі, міжнародна спільнота не стоїть осторонь. Інші країни швидко мобілізували свої ресурси, і вже наразі в регіон прибули рятувальні команди, які займаються пошуком та евакуацією постраждалих. Проте навіть ці зусилля не можуть повністю замінити оперативну реакцію, яку би забезпечували ресурси США за нормальних умов. Втрата критично важливого 72-годинного вікна для рятувальних операцій може призвести до ще більшої кількості загиблих і поранених, адже шанси знайти виживших у завалах з часом стрімко зменшуються.
Цей випадок є яскравим попередженням про те, як політичні рішення можуть впливати на можливість надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. Сполучені Штати колись були лідером у глобальній гуманітарній допомозі, але через адміністративні та бюджетні скорочення США наразі ризикують втратити цей статус. Як підкреслює один із експертів, це може мати далекосяжні наслідки не лише для країни, але й для всього міжнародного співтовариства, адже під час глобальних катастроф очікується, що лідери світу зможуть оперативно реагувати та координувати зусилля для порятунку життів.
На тлі цього кризи багато місцевих жителів М'янми відчувають розчарування та страх за своє майбутнє. Мешканці Мандалаю, одного з найбільш постраждалих міст, змушені ночувати на відкритих вулицях, а допомога, яка мала б надходити невідкладно, затримується через бюрократичні та адміністративні перепони. «Ми страждаємо, – каже жителька міста, – і ніхто не приходить нам допомагати, хоча кожна хвилина на рахунку».
Таким чином, скорочення USAID за адміністрації Трампа призвели до паралічу американської реакції під час надзвичайної ситуації в М'янмі. Це не лише зменшило можливості США надавати оперативну допомогу, але й позначилося на довгостроковій здатності країни підтримувати міжнародну систему гуманітарної допомоги. На фоні цього, інші держави, зокрема Китай, змогли заповнити цю прогалину, що може призвести до зсуву глобальних силових балансів у галузі надання допомоги під час стихійних лих.
Події в М'янмі нагадують, що ефективна гуманітарна допомога вимагає не лише наявності ресурсів, але й стійких, налагоджених зв’язків з місцевими організаціями та оперативного управління, що базується на довірі та досвіді. Рішення, прийняті за адміністрації Трампа, призвели до розриву цих зв’язків, що зараз позначається на життях мільйонів людей. З огляду на все вищесказане, можна впевнено стверджувати, що невчасна реакція та параліч американської системи реагування стали трагічним уроком для Сполучених Штатів і всього міжнародного співтовариства, нагадуючи про необхідність збереження лідерства у сфері гуманітарної допомоги та оперативного реагування на надзвичайні ситуації.
