Російський завод Arctic LNG 2, розташований у Ямало-Ненецькому автономному окрузі, продовжує відвантаження зрідженого природного газу (СПГ) попри жорсткі санкції Заходу. За даними Kpler та LSEG, 9 серпня на об’єкт прибув танкер Christophe De Margerie, який перебуває під санкціями Міністерства фінансів США з січня цього року. Це вже четверте судно під обмеженнями, що завантажує СПГ на Arctic LNG 2 у 2025 році.
Arctic LNG 2 є одним із ключових енергетичних проєктів Росії, контрольованим на 60% компанією Novatek. Підприємство мало стати одним із найбільших виробників СПГ у країні з плановою потужністю 19,8 млн тонн на рік. Однак міжнародні санкції через війну в Україні суттєво обмежили можливості продажу та транспортування російського газу.
Раніше цього року три інші судна — Iris, Voskhod і Zarya — вже здійснили завантаження на Arctic LNG 2. При цьому вони досі не розвантажили свій вантаж і залишаються в російських водах. Експерти припускають, що такі дії пов’язані з пошуком способів обійти обмеження та знайти покупців, готових ризикувати штрафами й санкціями за співпрацю з підсанкційними структурами.
Власником танкера Christophe De Margerie значиться компанія Zelitiko Shipping, а керуючим судном — Gas Carriers SCF. Обидві структури зареєстровані в Дубаї (ОАЕ), що ускладнює доступ до інформації та перевірку діяльності цих фірм. Це також демонструє тенденцію використання офшорних реєстрацій та третіх юрисдикцій для зниження впливу санкцій на російський енергетичний експорт.
Arctic LNG 2 пережив зупинку виробництва в жовтні минулого року, однак вже у 2025-му відновив відвантаження СПГ, причому переважно за участю санкційних суден. Минулого року завод відправив вісім партій газу, частина з яких була доставлена до сховищ, а частина — залишається без кінцевого призначення.
Незважаючи на обмеження, Росія намагається підтримувати експорт СПГ як джерело валютних надходжень і фінансування бюджету. Санкції Заходу спрямовані на зменшення доходів від енергетики, але приклад Arctic LNG 2 свідчить, що Москва знаходить шляхи продовження постачань, використовуючи флот підсанкційних суден і приховані логістичні маршрути.
Міжнародні експерти відзначають, що подібна діяльність не лише знижує ефективність санкцій, а й створює ризики для глобального ринку СПГ. Перевезення підсанкційними суднами ускладнює прозорість торгівлі, а також може призвести до конфліктів із державами, що намагаються дотримуватися режиму обмежень.
Водночас західні країни стикаються з дилемою: посилення санкційних механізмів потребує міжнародної координації та моніторингу, тоді як Росія активно залучає партнерів з Азії та Близького Сходу. Це дозволяє Кремлю компенсувати частину втрат від втрати європейського ринку.
Якщо тенденція продовжиться, Arctic LNG 2 може стати прикладом нової моделі російського енергетичного експорту — з орієнтацією на країни, які не приєдналися до санкцій та готові купувати ресурси за зниженою ціною. Для України та її союзників це означатиме необхідність шукати додаткові інструменти для обмеження таких поставок та скорочення доходів агресора.
