Попри розмови про прорив у переговорах між США, Росією та Україною, нові заяви Москви показують: шлях до реальної угоди ще далекий. Кремль через Сергія Лаврова озвучив вимогу стати учасником системи гарантій безпеки для України. Ідея виглядає цинічною, адже саме Росія розпочала агресію у 2014 році та повномасштабне вторгнення у 2022-му.
Міністр закордонних справ РФ Лавров назвав «утопією» будь-які плани створення колективних гарантій безпеки України без участі Москви. За його словами, це «дорога в нікуди». Кремль намагається повторно нав’язати ідею, яка вже обговорювалася у 2022 році: Україна не вступає до НАТО, не розміщує іноземні війська, а серед гарантів її безпеки обов’язково є Росія.
Україна та її союзники відкидають цю логіку. Вони нагадують, що саме Москва зруйнувала будь-які довіри, анексувавши Крим, окупувавши Донбас і розпочавши війну. Залучення РФ до гарантій означало б фактичне право вето на будь-які оборонні дії на захист України. Це дозволило б Путіну знову атакувати, а потім блокувати міжнародну відповідь.
Президент Фінляндії Александр Стубб прямо заявив: російське бачення гарантій безпеки «кардинально відрізняється» від західного.
Адміністрація Дональда Трампа оголосила про «історичний прорив»: нібито Путін погодився на західні гарантії безпеки для України, подібні до статті 5 НАТО. Але Кремль одразу озвучив «застереження»: Росія має бути серед гарантів, а іноземні війська не можуть бути дислоковані в Україні.
Таким чином, «згода Путіна» перетворюється на маніпуляцію: формально Москва нібито підтримує західні гарантії, фактично ж намагається зберегти контроль над майбутнім України.
Росія знову піднімає умови, які вже звучали на початку війни. У проєкті мирного договору 2022 року йшлося про «гарантовану нейтральність» України, заборону вступу до НАТО та обов’язкову участь РФ у системі захисту. Такий документ не був підписаний саме через неприйнятність для Києва та союзників.
Експерти RAND наголошують: позиція Кремля майже не змінилася.
Частина аналітиків у Європі та США вважає: Захід може розмістити військові контингенти в Україні після завершення бойових дій, не питаючи дозволу Кремля. Інші попереджають: у такому випадку Росія може взагалі не піти на мирну угоду.
Таким чином, дилема очевидна: або домовленості з Москвою на її умовах, або реальне стримування через присутність західних військ у самій Україні.
Для Кремля це шанс закріпити вплив на українську політику навіть після завершення війни. Якщо Росія матиме місце у механізмі гарантій, вона отримає інструмент шантажу: блокувати будь-які рішення, які суперечать її інтересам.
Таким чином, Москва намагається перевести військовий контроль у політико-правовий формат.
Київ наголошує: єдина прийнятна модель — це західні гарантії без участі Росії, які за силою будуть подібні до статті 5 НАТО. Тільки такий механізм може реально стримати нову агресію.
Будь-які «гібридні формати» лише збережуть загрозу реваншу Москви.
Російська вимога виглядати «гарантом» безпеки України — це дипломатичний блеф, спрямований на те, щоб легалізувати право Москви втручатися в українську політику й надалі. Європа та Київ одностайні: такий сценарій неприйнятний.
Попри заяви про «прориви», мирні переговори й досі демонструють глибоку прірву між позиціями. І поки Росія наполягає на своєму «праві вето», реальна безпека України може базуватися лише на твердих гарантіях Заходу.
