Увечері 28 березня Росія здійснила пуск аеробалістичних ракет «Кинджал» по території України, що супроводжувалося масштабною повітряною тривогою. Вибухи пролунали у Хмельницькій області, зокрема поблизу Старокостянтинова — ключового військового вузла.
Факт застосування «Кинджалів» після певної паузи привертає увагу аналітиків, адже раніше російська армія дедалі рідше використовувала МіГ-31К для таких атак. Це може свідчити про накопичення ресурсів або зміну оперативної логіки ударів.
Повітряні сили ЗСУ оперативно повідомили про ракетну небезпеку по всій країні після зльоту носіїв «Кинджалів». Швидкісна ціль була зафіксована над північними регіонами й рухалася у напрямку Хмельниччини, що відповідає типовому маршруту таких атак.
Як зазначає газета «Дейком» у своєму попередньому аналізі, Старокостянтинів залишається одним із пріоритетних об’єктів для російських ударів через наявність стратегічного аеродрому, який відіграє роль у логістиці та авіаційних операціях ЗСУ.
Гіперзвукові ракети «Кинджал» складно перехоплювати через їхню швидкість і траєкторію польоту. Саме тому їх застосування має не лише військовий, а й психологічний ефект, підсилюючи тиск на систему протиповітряної оборони України.
Водночас експерти зазначають, що ефективність таких ударів не завжди відповідає витратам. Вартість однієї ракети «Кинджал» оцінюється у мільйони доларів, тоді як результати атак часто залишаються обмеженими або не досягають стратегічних цілей.
За словами військових аналітиків, повернення до застосування МіГ-31К може бути пов’язане з намаганням Росії перевірити українську ППО після її посилення західними системами. Це також може бути сигналом підготовки до нових хвиль комбінованих атак.
Старокостянтинів уже неодноразово ставав мішенню для ракетних ударів. Російські війська намагаються вразити інфраструктуру, пов’язану з авіацією, що має критичне значення для обороноздатності України та підтримки фронту.
Паралельно з ракетними атаками Росія активно використовує дрони-камікадзе, що створює багаторівневу загрозу. Комбінування різних типів озброєння ускладнює роботу ППО та змушує розосереджувати ресурси.
У 2025 році кількість запусків «Кинджалів» була значною, однак згодом їх застосування зменшилося. Це могло бути пов’язано як із дефіцитом ракет, так і з адаптацією української системи протиповітряної оборони.
Поточна атака може свідчити про новий етап у використанні високоточного озброєння. Росія, ймовірно, намагається поєднувати масовані дронові атаки з точковими ударами дорогими ракетами для досягнення максимального ефекту.
Експерти також звертають увагу на інформаційний аспект. Запуски «Кинджалів» супроводжуються широким резонансом, що може бути частиною психологічної війни, спрямованої на деморалізацію населення.
Українська сторона, своєю чергою, продовжує вдосконалювати систему ППО. Отримання нових західних комплексів дозволяє підвищувати рівень захисту навіть від складних цілей, хоча повна нейтралізація загрози поки що неможлива.
Важливим є й фактор часу: атака відбулася у вечірній період, коли рівень активності цивільного населення ще залишається високим. Це підвищує ризики та ускладнює реагування служб.
За оцінками військових оглядачів, Росія може збільшити частоту використання «Кинджалів» у разі накопичення запасів. Водночас їх застосування залишатиметься вибірковим через високу вартість і обмежену кількість.
Ситуація навколо Старокостянтинова демонструє, що ключові військові об’єкти України залишаються під постійною загрозою. Це вимагає не лише технічного посилення оборони, а й адаптації тактики.
У довгостроковій перспективі такі атаки можуть впливати на розподіл ресурсів та стратегічне планування. Україна змушена інвестувати у захист критичної інфраструктури, що стає одним із головних викликів війни.
Таким чином, повернення «Кинджалів» у арсенал активних ударів РФ є не лише епізодом, а потенційним індикатором ширших змін у військовій стратегії. Подальший розвиток подій залежатиме від балансу ресурсів і ефективності протидії.
З огляду на це, найближчі тижні стануть показовими: чи був цей удар поодиноким випадком, чи початком нової фази ескалації. Українська ППО та міжнародна підтримка залишаються ключовими факторами стримування.
