В умовах ескалації війни в Україні та потужних міжнародних санкцій проти Росії, питання постачання та виробництва військових засобів на території агресора набуває все більшої актуальності. 9 листопада 2024 року, під час пресконференції, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив про надзвичайно тривожну ситуацію: вже в 2025 році Росія може збільшити виробництво артилерійських снарядів на 30% порівняно з усіма країнами Європейського Союзу разом. За словами Сибіги, для того, щоб не допустити цієї ситуації, необхідно терміново приймати стратегічні заходи.
Причини загрози та перспективи Росії
Загроза полягає у тому, що Росія, попри західні санкції, має можливість істотно збільшити виробництво артилерійських снарядів завдяки зусиллям, спрямованим на обходження обмежень. Сибіга зазначив, що українська розвідка має дані, які свідчать про те, що в разі відсутності адекватних відповідей від західних партнерів, виробництво в Росії досягне рівня, який дозволить їй значно перевищити виробничі можливості Європейського Союзу. У 2025 році Росія може досягти 30% більших обсягів виробництва артснарядів, ніж ЄС, що ставить під загрозу стабільність військової підтримки України та потенційну здатність Європи протистояти російській агресії.
Такий прогноз базується на обсягах виробництва та можливостях технологій, які наразі має Росія, а також на зусиллях, які Москва докладає для модернізації своїх виробничих потужностей. Сибіга наголосив, що Росія активно працює над вдосконаленням свого виробничого потенціалу, використовуючи для цього тіньові постачання, включаючи допомогу країн, які можуть бути менш прихильними до санкцій або готові надавати російському режиму необхідні технології й матеріали.
Важливість стратегії запобігання
За словами міністра, вже сьогодні, на рівні міжнародної спільноти, слід стратегічно осмислювати ситуацію та розробляти механізми, які зможуть запобігти такій загрозі. Проблема не тільки у виробничих потужностях Росії, а й у механізмах, якими вона може обійти санкції. Одним із таких аспектів є діяльність так званого «тіньового флоту». Ці судна, часто під прапорами країн, що не є учасниками міжнародних санкцій, використовуються для доставки нафти й енергоресурсів з Росії до країн, які продовжують з нею співпрацювати.
"Зараз треба стратегічно осмислювати це і стратегічно запобігати. Важливо, щоб подальші санкції, які будуть введені ЄС та іншими нашими партнерами, включали заходи для боротьби з тіньовими маршрутами постачання, через які Росія може продовжувати отримувати необхідні ресурси для військових виробництв", – підкреслив Сибіга.
Роль санкційної політики
Український дипломат наголосив, що посилення санкційної політики, зокрема щодо обмеження доступу до технологій і сировини, що можуть використовуватися у військовому виробництві, є одним із ключових елементів боротьби з російським мілітаризмом. Він підкреслив, що саме завдяки санкціям Європейський Союз та інші країни Заходу змогли значно обмежити можливості Росії у веденні війни на багатьох фронтах, зокрема у виробництві ракет і боєприпасів. Однак для того, щоб ця політика була успішною, потрібно постійно моніторити її ефективність і адаптувати до нових реалій.
Важливою частиною цієї стратегії є також боротьба з обходом санкцій. Росія, незважаючи на міжнародний тиск, має здатність адаптуватися і знаходити шляхи для отримання критично важливих ресурсів. Одним із таких шляхів є використання сірого ринку, а також так званих дружніх країн, які постачають необхідні матеріали й технології, попри міжнародні обмеження. Це створює додаткові виклики для міжнародної спільноти, яка повинна вдосконалювати механізми контролю та запобігання обходу санкцій.
Підсумки та напрямки подальших дій
Таким чином, загроза, що Росія в 2025 році зможе виробляти на 30% більше артилерійських снарядів, ніж усі країни ЄС, є не просто теоретичною, а реальною. Україна, у свою чергу, повинна працювати над тим, щоб перешкодити цьому за допомогою посилення санкційної політики, сприяння міжнародному тиску на Росію та забезпечення більш ефективного контролю за постачаннями стратегічно важливих ресурсів. Особлива увага повинна бути приділена боротьбі з тіньовим флотом та іншими формами обходу санкцій, що дозволяють Росії продовжувати свою військову експансію.
Це потребує від міжнародної спільноти не тільки політичної волі, але й оперативних заходів, які можуть значно обмежити здатність Росії нарощувати військове виробництво. Тільки таким чином можна досягти стабільності та безпеки не лише для України, а й для всього європейського континенту, який продовжує страждати від агресії Кремля.
